Постанова
іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 554/1296/20
провадження № 51-2392км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Березовського Ю.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Березовського Ю.В. на вирок Полтавського апеляційного суду від 7 квітня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170040002976, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Нові Санжари Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Апеляційного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 70 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Полтавський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 7 квітня 2021 року, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 жовтня 2019 року о 23:03, перебуваючи на вул. Європейській, 19 у м. Полтаві, умисно, повторно, шляхом пошкодження скла в автомобілі марки "Opel Astra", д.н.з. НОМЕР_1, таємно викрав із його салону шкіряну сумку вартістю 2276,58 грн, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 11 000 грн та 1300 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час вчинення злочину становило 31 889,74 грн, які належали ОСОБА_2 .
Крім цього, ОСОБА_1 27 грудня 2019 року о 22:54, перебуваючи у дворі житлового будинку, що на АДРЕСА_2, умисно, повторно, шляхом пошкодження скла в автомобілі марки "Toyota Land Cruiser", д.н.з. НОМЕР_2, викрав з його салону шкіряну сумку вартістю 1260,79 грн, в якій знаходилося портмоне з грошовими коштами у сумі 500 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час вчинення злочину становило 11 646, 44 грн, які належали ОСОБА_3 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Березовський Ю.В. просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Вважає, що апеляційний суд упереджено та безпідставно посилив покарання засудженому, не врахувавши, що матеріальної шкоди та негативних наслідків суспільним інтересам внаслідок злочину не завдано, потерпілі цивільних позовів не заявили та примирилися з ОСОБА_1, останній визнав свою вину та щиро розкаявся, має родину, працює. З огляду на це та з урахуванням дійового каяття, позитивної соціальної поведінки і тривалого перебування засудженого під вартою, просить пом`якшити призначене останньому покарання до 3 років позбавлення волі.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Березовський Ю.В. просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Кулаківський К.О. просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Захисник Березовський Ю.В. у касаційній скарзі не оспорює доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та правильність кваліфікації дій останнього, проте стверджує про невідповідність призначеного покарання тяжкості цих кримінальних правопорушень та особі засудженого.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.
Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Таким чином, приписи закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили злочини.
Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, переглянувши вирок місцевого суду за апеляційними скаргами прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання за вчинені злочини та захисника Березовського Ю.В. щодо суворості цього покарання, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.
Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні двох епізодів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Санкція вказаної норми передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення щодо обрання ОСОБА_1 виду та міри покарання, врахував, що він вчинив злочини проти власності, офіційно непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимий, перебував під наглядом лікаря-нарколога, проходив лікування з приводу зловживання наркотичними речовинами, а також перебував на обліку у лікаря-психіатра з приводу психічних розладів поведінки внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому.
Також місцевий суд послався у вироку на висновок органу пробації, згідно з яким виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства.
На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції за злочини, у вчиненні яких його визнано винуватим, у виді позбавлення волі на строк три роки та дійшов висновку, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та перевиховання.
Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_1 покарання, взяв до уваги обставини, які були враховані районним судом.
Разом із цим апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні ОСОБА_1 покарання поза увагою суду першої інстанції, по суті, залишилися дані про його особу, а саме те, що він має непогашену судимість, раніше вчиняв тяжкі злочини проти власності і відбував покарання у виді позбавлення волі, однак після звільнення належних висновків для себе не зробив та діючи повторно, знову вчинив два епізоди крадіжки особистого майна громадян.
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 характеризується як особа схильна до продовження злочинної діяльності, а системний характер його протиправної поведінки свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та про його підвищену суспільну небезпеку.
На підставі наведених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції, врахувавши мету покарання, дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, повною мірою врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, в тому числі й ті, на які захисник послався у касаційній скарзі, зваживши на принцип індивідуалізації покарання, апеляційний суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке не є максимальним у межах санкції вказаної норми.
На думку колегії суддів, таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість, про що захисник порушив питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи захисника про відсутність матеріальної шкоди внаслідок кримінальних правопорушень, активне сприяння засудженого їх розкриттю та його дієве каяття не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. Інші обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, були враховані судом апеляційної інстанції. Тому підстав для пом`якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає, оскільки обставини, наведені захисником у касаційній скарзі, самі собою не є противагою суспільній небезпечності вчинених засудженим злочинів та даним про його особу.
Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Переконливих доводів, які би спростовували висновок суду апеляційної інстанції про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, захисник у касаційній скарзі не навів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд