Постанова
Іменем України
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 296/9400/20
провадження № 61- 13522св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2021 року у складі судді Драча Ю. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 240/8380/19 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену наказом № 230 від 30 листопада 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки з кадастровим номером 1825284600:05:000:0663 на території Ружинського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03 травня 2018 року.
Позивач вказує, що протиправними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, спричинених неправомірними діями відповідача, необхідності витрачати час та зусилля на звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача. Мало місце порушення звичайного способу життя, психологічний стрес, погіршення стосунків з односельчанами та членами сім`ї.
Позивач вважає, що 1 000 000,00 грн буде достатньою для відновлення душевної рівноваги.
З урахуванням викладених обставин просив суд стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам лише факт відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути беззаперечним доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли йому моральної шкоди.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
13 вересня 2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що судовим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 240/8380/19 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену наказом № 230 від 30 листопада 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05:000:0663 на території Ружинського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03 травня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.