ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 120/3918/20-а
адміністративне провадження № К/9901/13308/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (головуюча суддя Жданкіна Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Біла Л.М., Курко О.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікітан" до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішення,
установив:
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікітан" (далі за текстом - ТОВ "Вікітан", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просило визнати протиправними і скасувати: наказ від 21 липня 2020 року №1036 "Про проведення фактичної перевірки"; рішення від 22 липня 2020 року №15 "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".
Позивач вважав спірний наказ про призначення перевірки незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки у ньому відсутні будь-які конкретні підстави до її призначення, окрім лише посилання на норму, яка регламентує питання призначення перевірки. На підставі цього, позивач зазначав, що застосування арешту майна платника податків є також незаконним.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
У розрізі підстав касаційного оскарження рішення заявник касаційної скарги звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 7 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 21 січня 2021 року у справі №460/1239/19.
Відповідач вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що у спірному наказі не наведено підстави до проведення фактичної перевірки, оскільки перевірка призначена податковим органом на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відповідач переконує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У зв`язку з недопуском оператором АГЗК ТОВ "Вікітан" працівників ГУ ДПС у Миколаївській області до проведення фактичної перевірки, відповідач отримав право на застосування повного адміністративного арешту майна платника податків до Товариства.
Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
З огляду на надані відповідачем докази реорганізації територіальних органів Державної фіскальної служби, колегія суддів ухвалила задовольнити заявлене податковим органом у касаційній скарзі клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729), його правонаступником, - Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 21 липня 2020 року №1036 призначено проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" за місцем здійснення діяльності: вул. Одеська, 220, м. Первомайськ, Миколаївська область, за період з 1 липня 2019 року на момент закінчення перевірки. Предметом перевірки окреслено здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування підакцизних товарів. Період перевірки - 10 діб.
Підставою проведення фактичної перевірки в наказі зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
21 липня 2020 року, під час пред`явлення посадовими особами службових посвідчень, направлень на перевірку та наказу про призначення перевірки оператор АГЗС ТОВ "Вікітан" відмовився від підпису у направленні на перевірку, внаслідок чого працівниками податкового органу складено відповідний акт. Вважаючи наказ про призначення перевірки неправомірним, позивач не допустив посадових осіб відповідача до перевірки.
У зв`язку з відмовою посадовим особам податкового органу у допуску до проведення перевірки, останніми складено акт від 21 липня 2020 року, а у зв`язку з відмовою оператора АГЗС ТОВ "Вікітан" від отримання вказаного акту - посадовим особами відповідача того ж дня складено акт відмови від підписання та отримання акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки.
Констатувавши недопуск податкових інспекторів до проведення фактичної перевірки, 22 липня 2020 року відповідачем прийнято рішення про застосування адміністративного арешту платника податків №15.
Вважаючи, що означені наказ та рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого повністю погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норму, що регулює питання призначення перевірки (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України), що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки. Враховуючи відсутність законних підстав для проведення податкової перевірки суди дійшли висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту платника податків також підлягає скасуванню як безпідставне.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій зі змісту оскаржуваного наказу підставою до призначення фактичної перевірки у ньому наведено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. У наказі зазначено, що перевірка проводитиметься з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За приписами означеної норми (у редакції ПК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Проаналізувавши зміст наказу ГУ ДПС у Миколаївській області "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства. Наведене, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, свідчить про відсутність дійсних, фактичних підстав для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю Товариства у формі фактичної перевірки.
При виборі й застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин судами було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі №820/4895/18, від 5 березня 2019 року у справі №820/4893/18, від 9 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, як це передбачено приписами частини п`ятої статті 242 ПК України.
Таким чином, за встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки Товариства, що обумовлює скасування наказу "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" як протиправного.
Враховуючи, що рішення податкового органу "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", яке також є предметом даного судового спору, прийняте за наслідками відмови позивача у проведенні фактичної перевірки, яка, як зазначається вище, призначена безпідставно, - такий наказ правомірно скасований судами попередніх інстанції.
Отже, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права. При цьому порушень судами норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та внаслідок недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, відповідач посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Порушень норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних рішень, та слугували б обов`язковою підставою до їх скасування, колегією суддів у цій справі не встановлено.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду