ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/368/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
на ухвалу Господарського суду Сумської області
(головуючий суддя - Жерьобкіна Є.А., судді: Джепа Ю.А., Котельницька В.Л.)
від 09.09.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Ходаківська І.П.; судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
від 13.01.2021
у справі № 920/368/17
за позовом ING BANK N.V.
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
про стягнення 39 441 346,04 доларів США (еквівалентно 1 060 012 639,96 грн)
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
до ING BANK N.V.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", Публічне акціонерне товариство "Інг Банк Україна"
про визнання правочину недійсним, визнання відсутнім права,
за участю представників учасників справи:
позивача - Прохур К.В.;
відповідача - не з`явився;
третьої особи 1 - не з`явився;
третьої особи 2 - не з`явився;
третьої особи 3 - не з`явився;
третьої особи 4 - Прохур К.В.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.ING BANK N.V. звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення 39 441 346, 04 доларів США, що були сплачені ПАТ "ІНГ Банк" за гарантією, виданою на забезпечення виконання відповідачем умов договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 укладеного з ПАТ "ІНГ Банк", в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.04.2017 порушене провадження у справі № 920/368/17.
1.2. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до Господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним правочин (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14.10.2010), вчинений шляхом надання ING Bank N.V. гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна"; визнати відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.06.2017 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.
1.3. Від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" 09.09.2020 до Господарського суду Сумської області надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України в частині позовної вимоги про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 у справі №920/368/17 заяву Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про залишення без розгляду зустрічного позову в частині (вх. №7954 від 09.09.2020) задоволено та залишено без розгляду зустрічний позов в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".
Місцевий господарський суд, ураховуючи реалізацію позивачем за зустрічним позовом процесуального права на подання заяви про залишення позову без розгляду, поданої до початку розгляду справи по суті і підписаної уповноваженою особою, дійшов висновку про задоволення цієї заяви та залишення позову в заявленій частині без розгляду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 ухвалу Господарського суду сумської області від 09.09.2020 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції врахувавши, що оскільки позивач за зустрічним позовом - АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", реалізував процесуальне право на подання заяви про часткове залишення його позову без розгляду (в частині самостійної позовної вимоги про визнання відсутнім права), яка, як установив суд першої інстанції, подана до початку розгляду справи по суті і підписана уповноваженою особою позивача, зважаючи на положення процесуального законодавства, дійшов висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано вважав наявними правові підстави для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду в заявленій частині згідно з пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині залишення без розгляду зустрічного позову в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у ING BANK N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING BANK N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-особливості процесу залишення позову без розгляду прямо не передбачені ГПК, а тому обґрунтованим є застосування аналогії із відмовою позивача від позову. Так, відповідно до частини 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. При цьому скаржник звертає увагу на те, що відмова представника боржника від позову суперечить як інтересам Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", так і інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" як поручителя за кредитним договором та третьої особи по справі;
-Північним апеляційним господарським судом було здійснено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" за відсутності належного повідомлення третіх осіб-нерезидентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз", про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства. Так, скаржник наполягає на тому, що надсилання судових документів резидентам Російської Федерації на виконання Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах мало відбуватися через центральний орган Російської Федерації, тобто Міністерство юстиції, а вручення документів резидентам Російської Федерації поштою не є належним способом надсилання документів відповідно до Конвенції.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у справі.
Під час розгляду справи суд касаційної інстанції встановив, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" є іноземними особами та зареєстровані за адресами: 170001, Російська Федерація, м. Тверь, Студенський провулок, будинок 23, прим. V, каб. 2 (ТОВ "ТехноІмпорт") та 614056, Російська Федерація, м. Пермь, вулиця Солікамская, будинок 285, офіс 3, поверх 2 (ТОВ "Іскра-Турбогаз").
Для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" про наступне судове засідання та про розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі №920/368/17; з метою забезпечення їх процесуальних прав, встановлених у статті 42 ГПК України, беручи до уваги застереження країн-учасниць Конвенції, колегія суддів вважала за необхідне процесуальні документи надіслати згідно з вимогами Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 року та Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року, укладеної урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав до Арбітражного суду Тверської області (Російська Федерація, 170100, м. Тверь, вул. Советская, буд. 23) для подальшого вручення документів Товариству з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт"; Арбітражного суду Пермського краю (614068, м. Пермь, вул. Єкатеринська, 177) для подальшого вручення документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз".
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №920/368/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі №920/368/17 відбудеться 02.12.2021.
На адресу Суду 30.11.2021 від Арбітражного суду Пермського краю надійшла ухвала від 25.10.2021 про виконання судового доручення іноземного суду, відповідно до якої судове засідання для виконання доручення було призначено до розгляду в Арбітражному суді Пермського краю на 04.10.2021. У зв`язку з відсутністю в суду відомостей про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" на 04.10.2021 судове засідання було відкладено на 13.10.2021, а згодом - на 22.10.2021. Ухвала суду про призначення судового засідання не була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" з причин "сплив строк зберігання". З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, суду стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" 12.08.2021 виключено з реєстра юридичних осіб на підставі ухвали Арбітражного суді Пермського краю у справі № А50-40098/2018 про завершення процедури конкурсного провадження щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" і про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб запису про ліквідацію боржника. З огляду на викладене, у зв`язку з припиненням діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз" внаслідок його ліквідації, Арбітражний суд Пермського краю зазначив про те, що вручення документів не видається за можливе. При цьому в резолютивній частині ухвали Арбітражного суду Пермського краю від 25.10.2021 зазначено, що судове доручення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважати виконаним.
Від Арбітражного суду Тверської області на адресу Суду 06.10.2021 надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення 14.09.2021.
З огляду на викладене, враховуючи ухвалу Арбітражного суду Пермського краю від 25.10.2021 та наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення Арбітражному суду Тверської області, колегія суддів вважає, що було вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін у справі.
3.4. Від ING BANK N.V. та Акціонерного товариства "Інг Банк Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариства просять відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі №920/368/17.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
4.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про задоволення заяви Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про залишення без розгляду зустрічного позову в частині вимог.
4.3. У статті 13 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Частинами 2, 3 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що заяву про залишення зустрічного позову без розгляду в частині (вх. № 7954 від 09.09.2020) підписано уповноваженим представником відповідача - адвокатом Танчиком О.М., остання подана до початку розгляду справи по суті, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського України, залишив без розгляду зустрічну позовну заяву в частині вимоги про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".
Отже, судами попередніх інстанцій булі прийняті обґрунтовані та законні рішення щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду відповідних позовних вимог позивача згідно з поданою заявою у цій справі.
4.4. Щодо доводів скаржника про те, що особливості процесу залишення позову без розгляду прямо не передбачені Господарським процесуальним кодексом України, а тому обґрунтованим є застосування аналогії із відмовою позивача від позову відповідно до частини 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, розпоряджаючись своїми правами щодо предмета спору, має право як відмовитися від позову, так і подати заяву про залишення позову без розгляду. Вчинення кожної з таких процесуальних дій має окреме регулювання відповідно до конкретних статей Господарського процесуального кодексу України, а також різні наслідки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що подати заяву про залишення позову без розгляду є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд. Таке право гарантоване позивачу процесуальним законом і не залежить від волі інших учасників процесу.
4.5. Щодо доводів скаржника про те, що Північним апеляційним господарським судом було здійснено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" за відсутності належного повідомлення третіх осіб-нерезидентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз", про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства, колегія суддів зазначає таке.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 920/1396/15 викладено правову позицію, відповідно до якої статтею 365 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.
Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Згідно із частиною 1 статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.
Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
Водночас, статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
Російська Федерація приєдналася до Конвенції прийнявши відповідний Закон від 24.01.2001. Проте, відповідно до Застережень Російської Федерації до Конвенції, вручення документів способами, передбаченими в статті 10 Конвенції, в Російській Федерації не допускається.
За таких підстав, Російська Федерація приєдналася до Конвенції із застереженнями, зокрема, щодо невикористовування на своїй території способів передачі судових документів, визначених статтею 10 Конвенції, що обмежує можливість надсилання судових документів особам, місцезнаходження яких є Російська Федерація, безпосередньо поштою.
Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
У випадку, передбаченому частиною 2 статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Тобто, положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження. Водночас, суд касаційної інстанції зауважує, що положення статті 15 Конвенції не передбачають порядку направлення процесуальних документів та не визначають коло осіб, яким ці документи направляються, а лише встановлює особливі заходи захисту відповідача - юридичної особи-нерезидента.
З врахуванням наведеної правової позиції, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в цій частині щодо неналежного повідомлення третіх осіб-нерезидентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз", про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства, є обґрунтованими.
Проте такі доводи не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Разом з тим касаційна скарга в цій справі подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", яке обґрунтовує свою касаційну скаргу неналежним повідомленням про дату, час і місце судового засідання не його, а Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз".
Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Проте Верховним Судом у цій справі встановлено, що суди попередніх інстанцій прийняли обґрунтовані та законні рішення щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду відповідних позовних вимог позивача.