ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 927/656/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.
та представників:
Позивача: не з`явився
Відповідача : не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД /Товариство з обмеженою відповідальністю/
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021
(головуючий - Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Поляк О.І.)
та рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2020
(суддя Моцьор В.В.)
у справі №927/656/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТоталТех"
до Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД /Товариство з обмеженою відповідальністю/
про стягнення 140 547,96 грн,
та за зустрічним позовом Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД /Товариство з обмеженою відповідальністю/
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТоталТех"
про визнання недійсним договору та повернення 60 234,84 грн попередньої оплати,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТоталТех" (далі - ТОВ "ТоталТех", позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД /Товариство з обмеженою відповідальністю/ (далі - ТОВ "ТРІЗ" ЛТД, відповідач) про стягнення 140.547,96 грн вартості товару.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 0412/2019 від 04.12.2019, щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
3. ТОВ "ТРІЗ" ЛТД звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ "ТоталТех" про визнання недійсним договору поставки № 0412/2019 від 04.12.2019, застосування наслідків недійсності правочину та повернення грошових коштів у розмірі 60.234,84 грн .
4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір суперечить приписам ст. 203 ЦК України, оскільки з боку ТОВ "ТРІЗ" ЛТД договір укладено внаслідок помилки, що є підставою для визнання недійсним вказаного договору, на підставі ст.ст. 215, 229 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 140.547,96 грн заборгованості. В задоволені зустрічного позову відмовлено.
6. Судові рішення мотивовано тим, що:
- на виконання умов договору ТОВ "ТоталТех" було поставлено ТОВ "ТРІЗ" ЛТД товар, обумовлений договором на загальну суму 200.782,80 грн;
- ТОВ "ТРІЗ" ЛТД товар оплачено частково на суму 60.234,84 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 140.547,96 грн, яку не оплачено відповідачем за первісним позовом, отже наявні підстави для стягнення заборгованості;
- щодо зустрічного позову, суди встановили, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та достатніх доказів того, що оспорюваний правочин укладено під впливом помилки, як визначено положеннями ст. 229 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "ТРІЗ" ЛТД звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
8. Скаржник посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень ст. 229 ЦК України у подібних правовідносинах.
9. Посилаючись на п. 4 частини другої ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що всупереч положень ст.ст. 13, 86, 236, 237, 281, 282 ГПК України, судами попередніх інстанцій належним чином не було встановлено обставини справи та досліджено докази у справі, що призвело до прийняття незаконного рішення у справі, при цьому, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють питання виконання зобов`язань ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 610-612, 629, 655, 712 ЦК України, тоді як в даному випадку слід було застосовувати положення ст.ст. 203, 215, 216, 229,1212, 1213 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. ТОВ "ТоталТех" у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених скаржником у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2019 проведено тендер №4752180 "Закупівля кутової фрезерної головки 90 град. з комплектом цанг на стоп-блок". У запиті на комерційну пропозицію №4752180 ТОВ "ТРІЗ" ЛТД зазначено найменування ТМЦ: кутова фрезерна головка 90 град., типу WWW 05, кріплення хвостовика HSK-63, виробництва компанії "BENZ GmbН Werkzeugsysteme" (Німеччина) у комплекті з інструкцією з монтажу та експлуатації на англійській мові, також стоп-блок (фіксатор) і комплект цанг. У примітці вказано: комплект цанг (арт. В134-430Е) DIN6499-ER25/Regofix/ф2-16мм (15 цанг). Кутова головка для обробки зубів і прорізів деталей на верстатах DMU65Fd Monoblock з інструментальними конусами HSK-А63 з серійними номерами 12140004513, 12140014443.
12. 03.12.2019 відповідачем направлено на електронну адресу позивача типовий договір для заповнення та погодження. У свою чергу, 04.12.2019 позивач направив проект договору та специфікації, які передбачали поставку, зокрема, кутової головки 9.G90.16RI0.40 в кількості 1 шт.
13. 04.12.2019 між ТОВ "ТоталТех" (Постачальник) та ТОВ "ТРІЗ" ЛТД (Покупець) укладено договір постачання № 0412/2019 (надалі - договір).
14. Відповідно до п.1.1. договору, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити та передати у власність Покупцю інструмент та технологічну оснастку, (надалі-Товар) в кількості, асортименті та на умовах, визначених у Специфікаціях до даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
15. Специфікації до даного Договору є невід`ємними частинами даного Договору (п.1.2.договору).
16. Згідно з п.1.3. договору, Постачальник гарантує, що Товар є новим, належить йому на праві власності, вільний від будь- яких прав третіх осіб, не перебуває під арештом, не підлягає конфіскації, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
17. У п.1.4 договору сторони домовились, що Постачальник зобов`язаний передати Покупцю Товар, який за якістю відповідає вимогам діючим ГОСТ, ДСТУ, ДСТ і ТУ, які вказані у відповідних сертифікатах якості Товару та зазначені у Специфікаціях.
18. Ціна на Товар, що поставляється за даним Договором, вказана в Специфікації (Специфікаціях) до цього Договору. Загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого Товару, яка зазначена у Специфікаціях до даного Договору. З моменту підписання останньою Стороною відповідної Специфікації, ціна на Товар не підлягає зміні (п.2.1. договору).
19. Відповідно до п.2.2.-2.3. договору оплата проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури Постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Оплата за Товар здійснюється в наступному порядку:
- попередня оплата в розмірі 30% вартості Товару за відповідною Специфікацією - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації за умови надання Постачальником рахунку на оплату;
- остаточний розрахунок в розмірі 70% вартості Товару - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту приймання Товару на території Покупця за якістю зі складанням відповідного Акту.
20. Відповідно до п.3.1. договору поставка Товару за цим Договором здійснюється за рахунок та силами Покупця на умовах РСА, с. Боромля Тростянецького району Сумської області, вул. Харківська, 13 З, склад Покупця, відповідно до правил "Інкотермс 2010", якщо інше не передбачено у відповідній Специфікації.
21. Строк поставки Товару вказується у відповідній Специфікації (п.3.3. договору).
22. Згідно з п.3.5.-3.7. договору датою поставки Товару, переходу від Постачальника до Покупця права власності на Товар і ризику випадкового знищення або пошкодження Товару є дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця. Разом з товаром Постачальник зобов`язаний надати належним чином оформленні документи (підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою Постачальника) на поставлений Товар у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме:
- видаткову накладну на Товар;
- товарно-транспортну накладну;
- сертифікат якості/паспорт на Товар або інший погоджений із Постачальником документ, складений українською абр російською мовою, що підтверджує якість Товару або належним чином завірену копію такого документу;
- оригінал рахунку;
- Акт приймання-передачі Товару, підписаний уповноваженим представником Постачальника - 2 екземпляри.
23. Поставка Товару без повного комплекту зазначених у п.3.6. товаросупровідних документів або з документами, оформленими неналежним чином або з допущенням помилок, прирівнюється до порушення умов комплектності поставки. Постачальник зобов`язаний негайно, у строк не більше 3 (трьох) робочих днів з моменту надсилання відповідного повідомлення Покупця на електронну адресу Постачальника, надати належним чином оформлені документи в повному обсязі.
24. Згідно з п.3.8. договору Товар відпускається Покупцю за умови надання належним чином оформленої довіреності на отримання Товару.
25. Відповідно до п.4.6. договору, за результатами прийомки Товару за якістю без зауважень Покупець підписує Акт приймання-передачі Товару та надсилає один його екземпляр Постачальнику. У випадку виявлення під час приймання недоліків Товару, Покупець вказує виявлені недоліки у Акті-приймання передачі та негайно надсилає, на електронну пошту Постачальника такий акт та претензію.
26. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Після підписання цього Договору Сторонами всі попередні переговори, листування, пов`язані з ним, втрачають силу. Строк цього Договору починається з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в тому числі з гарантійних зобов`язань та відповідальності.
27. 04.12.2019 сторонами підписано додаток до Договору - Специфікацію №1, в якій зазначено найменування, кількість та ціна Товару, що постачається на виконання Договору: Кутова головка 9.G90.16RI0.40 в кількості 1шт; набір цанг R-ERXG25-14 в кількості 1 шт.; цанга ERX.JET.25.4 в кількості 1 шт.; цанга ERX.JET.25.12 в кількості 1 шт. Загальна вартість Товару 200782,80 грн з ПДВ.
28. 11.12.2019 позивачем було направлено на електронну адресу відповідача листа з концепцією кріплення перехідного пристрою та направлені 3D моделі кутової головки, стоп блоків, перехідного пристрою.
29. Як зазначає позивач, у подальшому було вирішено підкорегувати перехідний пристрій, виготовити більш потовщений та установлювати кутову головку не на двох верстатах, а тільки на одному. Крім того, були висловлені потреби в гарантії на пристрій.
30. 23.12.2019 позивачем було направлено відповідачу гарантійного листа вих.№17, яким позивач гарантував проведення пусконалагоджувальних робіт по впровадженню кутової головки 9.G90.16RI0.40 та обумовив умови гарантії та проведення перелічених у листі робіт.
31. На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачеві Товар (Кутова головка 9.G90.16RI0.40 в кількості 1шт; набір цанг R-ERXG25-14 в кількості 1шт.; цанга ERX.JET.25.4 в кількості 1шт.; цанга ERX.JET.25.12 в кількості 1шт.) на загальну суму 200.782,80 грн. Факт поставки позивачем Товару та прийняття його відповідачем підтверджується видатковою накладною № 197 від 24.12.2019, товарно-транспортною накладною №Р197 від 26.12.2019 та довіреністю на отримання товару №350 від 20.12.2019.
32. Отже, відповідач прийняв товар на загальну суму 200.782,80 грн та зобов`язаний був розрахуватись за нього в строки, визначені сторонами в п. 2.3. договору.
33. Від відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем товару не надходило, доказів наявності розбіжностей, щодо якісних показників товару, відповідачем не надавалось.
34. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем перераховано на рахунок позивача лише попередню оплату в розмірі 30% вартості Товару в сумі 60.234,84 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №3123 від 05.12.2019.
35. Оскільки відповідачем не було проведено остаточний розрахунок за поставлений товар у визначений договором строк, 17.02.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №48, з вимогою сплатити 140.547,96 грн заборгованості.
36. Листом № 352 від 17.03.2020 відповідач надав відповідь на претензію позивача, у вказаному листі відповідач відмовив позивачу в задоволенні претензії та запропонував застосувати до відносин, що виникли між сторонами, наслідки недійсності договору, а саме повернути один одному одержане на його виконання: поставлену продукцію з боку відповідача, грошові кошти сплачені відповідачем, в якості попередньої оплати в сумі 60.234,84 грн - з боку позивача.
Позиція Верховного Суду
37. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
38. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Судові рішення у справі відповідачем оскаржуються з підстав передбачених п.п. 3, 4 частини другої ст. 287 ГПК України.
40. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
41. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
42. Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник стверджує, що суди неправильно застосували положення ст. 229 ЦК України, тоді як відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник посилається на неналежне дослідження обставин справи та неправильне застосування судами положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 610-612, 629, 655, 712 ЦК України.
43. Як вказувалось предметом спору у даній справі є вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки, на підставі ст. 229 ЦК України, та застосування наслідків недійсності правочинів.
44. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
45. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
46. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
47. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
48. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
49. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений умовами договору.
51. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
52. Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
53. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
54. Частиною 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
55. Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
56. Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
57. Сторонами у договорі та специфікації до договору погоджено, характеристики товару, строки та умови поставки товару, а також погоджено порядок оплати товару.
58. Так, пунктом 2.3. договору сторонами погоджено такі умови оплати - 30 % вартості товару за специфікацією протягом 10 днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації, 70 % вартості товару протягом 10 днів з моменту приймання товару, на території покупця, за якістю зі складанням відповідного акту.
59. Судами встановлено, що відповідачем перераховано позивачу 60.234,84 грн - 30 % попередньої оплати.
60. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, обумовлений договором на загальну суму 200.782,80 грн
61. Відповідачем не було направлено позивачу заперечень щодо поставки товару, як і не зазначалось про наявність розбіжностей щодо якісних показників товару.
62. Отже, суди встановивши, що відповідач прийняв товар на загальну суму 200.782,80 грн без зауважень, дійшли висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок за товар у строки, визначені сторонами в п. 2.3 договору, однак, відповідач не виконав остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар, у визначений договором строк, у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 140.547,96 грн з оплати поставленого позивачем товару.
63. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення первісного позову.
64. Звертаючись з зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного сторонами договору та застосування наслідків недійсності правочину, відповідач зазначає, що при укладенні та виконанні договору наявна сукупність ознак, притаманних помилці, як правовій підставі для визнання правочину недійсним. Так, відповідач вказує, що ним неправильно сприйнято експлуатаційні характеристики товару, що мало вирішальний вплив на волевиявлення відповідача щодо укладення правочину, оскільки за умови правильного сприйняття відповідачем предмета договору останній не було би вчинено, істотність помилки щодо особливостей предмета договору унеможливлює його використання за призначенням, при цьому існує неможливість усунення наслідків помилки.
65. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
66. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
67. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
68. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
69. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
70. Суд касаційної інстанції зауважує, що правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18).
71. Дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, суди попередніх інстанцій встановили, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства.
72. Судами встановлено, що оспорюваний договір було укладено сторонами за результатами проведеного тендеру, в умовах проведення якого було вказано всі технічні характеристики товару закупівлі, між сторонами відбувалось електронне листування, в якому сторони неодноразово обговорювали технічні характеристики товару, крім того, між сторонами укладались додатки та специфікації до договору, в яких також наявні технічні характеристики товару, а тому відповідач був обізнаний про технічні характеристики товару за договором.
73. З урахуванням зазначеного, суди дійшли висновку, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності помилки при укладенні сторонами договору, а саме неправильного сприйняття відповідачем експлуатаційних характеристик товару, також не надано доказів існування інших обставин, які б свідчили про те, що на час укладення спірного договору відповідач неправильно сприймав фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було би вважати, що правочин не був би вчинений.
74. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
75. Тож, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України, в аспекті спірних правовідносин за відсутності висновку Верховного Суду, є безпідставними, оскільки судові рішення у справі прийнято за результатами оцінки у сукупності всіх доказів у справі, при цьому, суди правильно застосувавши положення ст. 229 ЦК України, дійшли висновку про відмову у позові, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування зустрічних позовних вимог. Водночас, як свідчить характер доводів скаржника, останні фактично зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою умов договору та переоцінкою обставин та доказів у справі, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
76. Ураховуючи викладене, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому не може бути задоволена, з огляду на не доведення скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, отже, відсутні підстави для скасування судових рішень у справі, а тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
77. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
78. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
79. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
80. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі п. 3 ч. 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
81. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.