ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/4357/2020
адміністративне провадження № К/9901/34215/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ОСОБА_1, про стягнення коштів за податковим боргом, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді Cліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів Берщова Г.Є., Катунова В.В.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДПС у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач) у якому просило суд стягнути до бюджету України кошти з ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 12040864,93 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які пройшли процедуру узгодження. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року позов задоволено частково.
3.1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 9533475,09 грн. У решті вимог позов залишено без задоволення.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність податкового боргу у в розмірі 9533475,09 грн. підтверджено матеріалами справи, у зв`язку з чим вона підлягає стягненню до Державного бюджету України.
4.1. Рішення судів в частині відмови у задоволенні позову, а саме щодо стягнення пені в розмірі 2507389,84 грн., мотивовано тим, що у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів, оскільки наявність таких обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 14 грудня 2020 року податковий орган не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені з податку на додану вартість у розмірі 2507389,84 грн. скасувати, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/4357/2020 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Відповідач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне нарахування пені на неузгоджену суму грошових зобов`язань є помилковими, оскільки Податковий кодекс України не містить посилань на початок нарахування пені від дати узгодження саме податкового повідомлення-рішення. У даному випадку до стягнення заявлена сума пені, нарахована саме на підставі виявлення сум заниження податкових зобов`язань за весь період такого заниження.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.
7. 14 січня 2021 року справа №520/4357/2020 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2016, контролюючим органом складено акт від 30.10.2018 № 4537/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1, яким встановлені порушення відповідачем пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 176.1. "в п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, пп. 164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179, п. 16-1 розд. XX Податкового кодексу України.
9. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005711305 від 28.11.2018 про визначення грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі - 926207,30 грн. (основний платіж - 586664,93 грн., штраф - 146666,23 грн.); № 0005701305 від 28.11.2018 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 8799973,96 грн. (основний платіж - 7039979,71 грн., штраф - 1759994,79 грн.); № 0005691305 від 28.11.2018 про нарахування штрафу у розмірі 170,00 грн.
10. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені відповідачем у судовому порядку, та рішенням Харківського окружного адміністративного суду рішення від 20.05.2019 по справі № 520/2488/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги залишено без задоволення.
11. У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов`язань у загальному розмірі 9533475,09 грн. позивач звернувся до суду із даним позовом.
12. Крім того, на підставі розрахунку пені, нарахованої за вказаними податковим повідомленнями-рішеннями відповідачу нарахована пеня у розмірі 2507389,84 грн. (2341513,7 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб; 192876,14 грн. за платежем військовий збір).
13. Стверджуючи, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати 12040864,93 грн., що призвело до виникнення підстави для примусового виконання податкового обов`язку, контролюючий орган ініціював даний спір.
V. Позиція Верховного Суду
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
15. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
16. Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
17. Згідно з п.п. 14.1.162 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
18. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
19. Відповідно до п.п. 54.3.1-54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
20. Згідно з п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
21. Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції до 1 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
22. Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
23. За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
24. Отже, наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.
25. У зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в такій редакції:
" 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання".
26. Отже, відповідною нормою передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.
27. Тобто, пеня розпочинає нараховуватись у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішенням контролюючого органу, прийнятим у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, яке є узгодженим.
28. Так, Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом за наслідками перевірки відповідача за період 2016 складено акт від 30.10.2018 № 4537/20-40-13-05-08/24999912852, на підставі висновків якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005711305; № 0005701305; № 0005691305 від 28.11.2018.
29. Необхідно зазначити, що хоча нарахування суми грошового зобов`язання було визначено за результатами перевірки (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 192 Податкового кодексу України), проте фактично вказана пеня нарахована відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок).
30. Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, контролюючим органом здійснено нарахування на зазначені вище податкові повідомлення-рішення за період часу з 28.11.2018 по 15.10.2019.
31. Однак, із розрахунку суми пені встановлено, що обчислення пені проведено контролюючим органом за період часу з дати настання події заниження грошового зобов`язання - з 01.08.2017 до настання події закінчення граничного строку оплати за рішеннями контролюючого органу після завершення процедури судового оскарження - 09.10.2019.
32. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову в частині.
33. Як було зазначено, у випадку донарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання.
34. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 822/2591/17, від 05.12.2019 по справі № 520/10442/18
35. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій посилались на практику Верховного Суду, наведену у постановах від 27.11.2018 у справі № 822/2591/17, від 05.12.2019 по справі № 520/10442/18.
36. Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, податковий орган посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 822/2591/17, від 05.12.2019 по справі № 520/10442/18.
37. Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
38. Надаючи правову оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, суд звертає увагу на те, що головною метою передачі справ на розгляд судової палати є забезпечення механізму формування єдиної правозастосовчої судової практики у подібних правовідносинах в межах однієї категорії спорів (зокрема податкових). Разом з тим, незгода з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики. Зміст касаційної скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду
39. За таких обставин, у Суду відсутні підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 822/2591/17, від 05.12.2019 по справі № 520/10442/18.
40. А відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
41. Доводи касаційної скарги, за наведеного, не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень в частині відмови у задоволенні позову.
42. У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.
43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
44. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.