ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 300/2395/19
адміністративне провадження № К/9901/34272/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року, у складі судді: Главача І.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, у складі колегії суддів: Мікули О. І., Курильця А. Р., Кушнерика М. П., у справі №300/2395/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-мет" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Позивач - ТОВ "Кам-мет" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення: №0007371411 від 17 вересня 2019 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 247 485,00 грн, з яких 1 797 980,00 грн за основним платежем та 449 495,00 грн за штрафними санкціями; №0007381411 від 17 вересня 2019 року, яким встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 28 056,00 грн; №0007391411 від 17 вересня 2019 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн з податку на доходи фізичних осіб за не відображення виплаченого доходу фізичним особам у даних 1-ДФ; №0007401411 від 17 вересня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59 824,69 грн, з яких 34 414,41 грн - основне зобов`язання, 25 410,28 грн - штрафна санкція.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007371411 від 17 вересня 2019 року на суму 2247475,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007381411 від 17 вересня 2019 року на суму 28056,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007391411 від 17 вересня 2019 року на суму 510,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007401411 від 17 вересня 2019 року на суму 59824,69 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Отже, суди вказали, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, водночас первинні документи, є достатніми для висновку про обґрунтованість відображення в податковій звітності відповідної інформації за наслідками таких господарських операцій. Також суди дійшли висновку про помилковість доводів відповідача про заниження позивачем доходу по кредиторській заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності, по ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гама", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Лідер ТМ" та ТОВ "Мет-Ком", оскільки строки виконання зобов`язань по господарських операціях з цими контрагентами не встановлювались, а тому викладені в акті перевірки висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, тому податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2019 року №0007371411, №0007381411, №0007391411, №0007401411 є протиправними та підлягають скасуванню.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
ТОВ "Кам-мет" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість з 29 червня 2010 року.
У період з 22 липня 2019 року по 09 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС України в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кам-мет" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт №742/09-19-14-01-01/36997876 від 16 серпня 2019 року (т.1, а.с.10 - 76).
Згідно з висновками акта №742/09-19-14-01-01/36997876 від 16 серпня 2019 року перевіркою встановлено порушення позивачем:
пп.14.1.11 п. 14.1 ст.4, п.44.1, п. 44.2, п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, п.3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07 лютого 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, п.5, п.7, п.8, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29 листопада 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31 січня 2000 року, ст.1, ст.4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31 січня 2000 року, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.29 Положення (стандарт) бухгалтерського 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року, пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп 2.4, пп 2.15, п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1797980 грн, у тому числі: за 2016 рік - 146655 грн, за 2017 рік - 1526843 грн, за 2018 рік - 124482 грн;
п.198.6 ст. 198, ст.201.11 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі 28056 грн, у тому числі за січень 2018 року;
ст.168 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) та пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого не в повному обсязі нарахований військовий збір по фізичних особах за зданий (проданий) брухт чорних та кольорових металів у сумі 34414,41 грн;
п.176.2 ст.176 ПК України від 22 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку №1020 від 24 жовтня 2010 року, в частині відображення недостовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ за 4 квартал 2017 року, 2,3,4 квартали 2018 року, невідображення нарахування та виплати доходів фізичними особами за 2016-2018 роки.
На підставі акта перевірки №742/09-19-14-01-01/36997876 від 16 серпня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0007371411 від 17 вересня 2019 року, яким ТОВ "Кам-мет" визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2247485,00 грн, з яких 1797980,00 грн за основним платежем та 449495,00 грн за штрафними санкціями (том 1, а. с. 99-100);
№0007381411 від 17 вересня 2019 року, яким встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 28056,00 грн (том 1, а.с.101-102);
№0007391411 від 17 вересня 2019 року, яким до позивача застосовану штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн з податку на доходи фізичних осіб за невідображення виплаченого доходу фізичним особам у даних 1-ДФ (том 1, а.с.104);
№0007401411 від 17 вересня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59824,69 грн, з яких 34414,41 грн - основне зобов`язання, 25410,28 грн - штрафна санкція (том. 1, а.с.103).
Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як убачається з матеріалів справи, 01 серпня 2016 року між ТОВ "Кам-мет" (Постачальник) та ТОВ "ЛомТрейд" (Покупець) укладено договір №6-лт щодо постачання брухту відходів чорних металів. Згідно з видатковою накладною від 08 грудня 2017 року загальна сума реалізованого ТОВ "Кам-мет" брухту чорних металів ТОВ "ЛомТрейд" становить 467496,90 грн.
03 травня 2017 року між ТОВ "Кам-мет" (Постачальник) та ТОВ "Лом ресурс" (Покупець) укладено договір №К/15-15 щодо постачання брухту відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002. На виконання умов указаного договору щодо постачання брухту відходів чорних металів ТОВ "Лом ресурс" у період, що перевірявся контролюючим органом, перерахувало ТОВ "Кам-мет" 369989 грн.
07 листопада 2017 року між ТОВ "Кам-мет" (Постачальник) та ТОВ "Укр-Мет Альянс" (Покупець) укладено договір №07/11/17-01к щодо постачання брухту відходів чорних металів. Згідно з видатковими накладними від 11 грудня 2017 року та 23 грудня 2017 року загальна сума реалізованого ТОВ "Кам-мет" брухту чорних металів ТОВ "Укр-Мет Альянс" становить 867648 грн.
22 листопада 2016 року між ТОВ "Кам-мет" (Постачальник) та ТОВ "ВКФ Містраль" (Покупець) укладено договір №М-22/11/16 щодо постачання брухту чорних металів. Згідно з видатковими накладними від 02 березня 2017 року та 15 червня 2017 року загальна сума реалізованого ТОВ "Кам-мет" брухту чорних металів ТОВ "ВКФ Містраль" становить 682191,60 грн.
На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "ЛомТрейд", ТОВ "Лом ресурс", ТОВ "Укр-Мет Альянс", ТОВ "ВКФ Містраль" позивачем надано копії транспортних накладних, приймально-здавальні акти, видаткові накладні, додаткові договори, переписку про зміну реквізитів, договори про використання факсиміле, виписки по рахунках, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій ТОВ "Кам-мет" з указаними контрагентами.
Крім того, як пояснив представник позивача, під час перевірки уповноваженій особі податкового органу надавалися пояснення та відповідні документи, а саме: приймально-здавальні акти та залізничні накладні, із змісту яких убачається, що покупці - ТОВ "ЛомТрейд", ТОВ "Лом-ресурс", ТОВ "ВКФ Містраль", ТОВ "Укр-Мет Альянс" на підставі договорів з компаніями, які здійснюють перевезення залізничним транспортом (трейдерами), укладали відповідні договори на перевезення. Тому згідно із залізничною накладною одержувачем металобрухту є компанія-трейдер, яка несе відповідальність за перевезення товару, а згідно з приймально-здавальним актом сторонами є компанії-трейдери та безпосередні покупці - одержувачі товару ТОВ "ЛомТрейд", ТОВ "Лом-ресурс", ТОВ "ВКФ Містраль", ТОВ "Укр-Мет Альянс". Проте, розрахунок за придбаний товар здійснювався з ТОВ "Кам-мет", а за поставку товару - з компанією-трейдером.
Щодо господарських операцій ТОВ "Кам-мет" з ТОВ "Ангеліна-Мет", то як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №3110/17 від 31 жовтня 2017 року, на підставі якого ТОВ "Кам-Мет" придбало у ТОВ "Ангеліна-Мет" бувшого у вжитку обладнання на загальну суму 5000000,00 грн, в тому числі ПДВ - 833333,33 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кам-мет" придбало у ТОВ "Ангеліна-мет" металобрухт як частину комплексу - цукрового заводу в смт. Ланівці Тернопільської області. Цей завод на місці частинами вирізався та вивозився на площадку ТОВ "Кам-Мет". Під час перевірки позивачем надано контролюючому органу акти на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей в кількості 762231 кг з подальшим розшифруванням по виду чорних та кольорових металів.
Як убачається з матеріалів справи, по господарських операціях з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гама", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Лідер ТМ" та ТОВ "Мет-Ком" строки виконання зобов`язань не встановлювались.
Крім того, суди вказали, що господарські операції позивача з придбання металобрухту з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гама", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Лідер ТМ" та ТОВ "Мет-Ком" передбачали надання продавцем відповідних документів, серед яких і наявність банківського рахунку для здійснення перерахунку коштів, оскільки операції з оплати є безготівковими, тому, якщо такий рахунок не надавався, то здійснити перерахунок коштів ТОВ "Кам-мет" не мало можливості. Водночас, такі кошти ТОВ "Кам-мет" не могло визначити як прибуток товариства, оскільки вказані контрагенти чи їх правонаступники можуть в будь-який час звернутися до ТОВ "Кам-мет" з вимогою про виплату коштів з пред`явленням відповідного банківського рахунку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №826/14426/16, №815/1898/16, №1540/4792/18, №825/1/13-а, №825/2/13-а стосовно необхідності у формуванні платниками податків належного документального підтвердження щодо поставки металобрухту, враховуючи специфіку вказаних господарських операцій, а також наявності відповідних площадок для приймання металобрухту, автомобільного транспорту тощо, наявності первинних документів на перевезення ТМЦ, у справі №2а-381/11/0970 стосовно включення до доходу безнадійної заборгованості у складі доходів кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув (стосовно питання заниження позивачем суми доходів за векселями).
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позивачем не були подані заперечення на касаційну скаргу, що не позбавляє її розгляду по суті вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пункт 75.1 ст. 75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підпункт14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6 ст.198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Стаття 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий).
Згідно з п.3 розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).
Положення (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України №290 від 29 листопада 1999 року передбачає, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до п.7 цього Положення доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Згідно з ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з указаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.
Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.
З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "ЛомТрейд", ТОВ "Лом-Ресурс", ТОВ "ВКФ Містраль", ТОВ "Укр-Мет Альянс" відсутня.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №826/14426/16, №815/1898/16, №1540/4792/18, №825/1/13-а, №825/2/13-а стосовно необхідності у формуванні платниками податків належного документального підтвердження щодо поставки металобрухту, враховуючи специфіку вказаних господарських операцій, а також наявності відповідних площадок для приймання металобрухту, автомобільного транспорту тощо, наявності первинних документів на перевезення ТМЦ.
Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у справах №826/14426/16, №815/1898/16, №1540/4792/18, №825/1/13-а, №825/2/13-а сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Стосовно посилання скаржника на неврахування судами при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справі №2а-381/11/0970 стосовно включення до доходу безнадійної заборгованості у складі доходів кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув (стосовно питання заниження позивачем суми доходів за векселями).
Водночас, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Так, спірним питанням у справі, що розглядається, є встановлення податковим органом кредиторської заборгованості згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками", термін позовної давності, по якої минув в сумі 1 404 082, 70 грн.
Разом з тим, у справі №2а-381/11/0970 спірним була наявність у платника податків господарських зобов`язань щодо погашення векселів, а також факт припинення такого зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання.
Отже, правовідносини у справі №2а-381/11/0970 та у справі, що розглядається не є подібними.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,