ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 820/6602/16
касаційне провадження № К/9901/31465/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді - Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.) у справі № 820/6602/16 за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - Інспекція) про скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2015 № 10717.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 08.08.2015 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 10717 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000, 00 грн, яке 02.10.2015 позивачем було сплачене. Однак, 22.09.2016 позивачу стало відомо, що Вищий адміністративний суд України у рішенні від 30.08.2016 по справі № К/800/8077/16 дійшов до загального висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році. Зважаючи на це позивач вважає, що трактування Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області статті 267 ПК України було помилковим і позивач теж помилково визнав необхідним сплатити транспортний податок у сумі 25 000, 00 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 10717 винесено на підставі відомостей Державної автоінспекції ГУМВС у Харківській області про належність позивачеві автомобіля Lexus RX 350, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., 2012 року випуску, який у розумінні ст. 267 ПК України є об`єктом оподаткування транспортним податком. Зазначив, що транспортний податок, незважаючи на те, що він відноситься до місцевих податків, було встановлено та визначено його розмір Верховною Радою України у п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, а тому прийняття Харківською міською радою рішення про встановлення транспортного податку 21.01.2015 року не впливає на обов`язок позивача сплатити грошове зобов`язання з транспортного податку за 2015 рік. Враховуючи викладене, з посиланням на п.7.3 ст.7, ст.267 Податкового кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність у позивача обов`язку сплатити транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000, 00 грн.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував прийняте Інспекцією податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 10717 від 30.06.2015.
Висновок судів про задоволення позовних вимог мотивований посиланням на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), та на встановлений підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України календарний рік як базовий податковий (звітний) період для сплати транспортного податку, що виключає належний позивачу автомобіль з об`єктів оподаткування в 2015 році.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку - транспортний податок. Отже, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, то і базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.11.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що за позивачем 28.08.2013 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки LEXUS RX350, з об`ємом двигуна 3456 куб.см, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1793/15 в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21.01.2015, тобто після 15.07.2014, а згідно з додатком №2 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 (надалі - додаток №2), затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові. Так, пунктом 3.1 розділу 3 додатку № 2 встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3 000 куб см та пунктом 5.1 розділу 5 додатка № 2 до рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000, 00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пункту 3.1 цього Положення.
Інспекцією було сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2015 № 10717, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000, 00 грн.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом