ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/12434/16
адміністративне провадження № К/9901/37636/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі № 826/12434/16 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі у тексті - Інспекція) про скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.06.2015 № 2819-17.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 09.07.2015 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 2819-17 Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000, 00 грн. Однак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідний контролюючий орган наділений правом на формування транспортного податку лише починаючи з 2016 року.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 2819-17 винесено із урахуванням п.7.3 ст.7, ст.267 Податкового кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", а тому є правомірним, зважаючи на що позивач має обов`язок сплатити транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000, 00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував прийняте Інспекцією податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 2819-17 від 12.06.2015.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований тим, що закріплений в Кодексі принцип стабільності податкового законодавства, визначені в п. 12.3. ст. 12, п. 12.4.3. п. 12.4. ст. 12 Кодексу межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, рішення Київської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року, а тому відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 2819-17 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку в сумі 25 000, 00 грн за 2016 рік.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку - транспортний податок. Отже, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, то і базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік, оскільки автомобіль марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, 2014 року випуску з об`ємом двигуна 3 456 куб см згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 ПК України є об`єктом оподаткування транспортним податком, а позивач є платником вказаного податку.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались, що у силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.11.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23.11.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що за позивачем 12.11.2014 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, 2014 року випуску з об`ємом двигуна 3 456 куб см, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Київською міською радою прийнято рішення №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5639", яким затверджено Пложення про транспортний податок у місті Києві 28.01.2015, тобто після 12.11.2014. Зазначене рішення Київської міської ради опубліковане у газеті "Хрещатик" 06.03.2015.
Інспекцією було сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 12.06.2015 № 2819-17, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000, 00 грн.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до пункту 10.2<