ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 620/4301/21
адміністративне провадження № К/9901/27064/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/4301/21
за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, постановлену у складі: головуючого судді Бородавкіної С.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з вимогами:
- скасувати рішення відповідача від 31 березня 2021 року про відмову у задоволенні її заяв про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію проживання позивачки та її малолітньої доньки ОСОБА_2 ;
- зобов`язати відповідача зареєструвати зняття з попередньої реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 та зареєструвати позивачку та її малолітню доньку ОСОБА_2 за новим місцем проживання: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір між позивачем та відповідачем не має ознак публічно-правового.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, вимоги позивачки про реєстрацію місця проживання її дитини, заявлені у цьому позові, є похідними від спору про місце проживання дитини, що існує між позивачкою та батьком неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені із порушенням вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила, що між нею та батьком неповнолітньої ОСОБА_2 відсутній спір щодо місця проживання останньої. За доводами позивачки батько ОСОБА_2 не проживає на території України, з народження дитини не бере ніякої участі в її вихованні.
Позивачка також зазначає, що пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), на який посилався відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви, та суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження, не містить вимог про надання особою, з якою проживає дитина, повторної письмової згоди батька на зміну реєстрації місця проживання дитини.
Позивачка вважає, що пункт 18 Правил взагалі не визначає порядку зміни місця реєстрації дитини, пов`язаної з переїздом у власне житло, у зв`язку з чим він не міг бути застосований до спірних правовідносин.
Таким чином, позивачка вважає, що відповідач у спірних правовідносинах висунув незаконну вимогу про надання документу (згоди батька на зміну місця реєстрації дитини), надання якого не передбачено Правилами реєстрації місця проживання.
Відповідач та третя особа правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалася.
Указана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 23 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.