ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20)
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення
за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року в складі судді Фанди О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.
У липні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альянс-2008» (далі - ОСББ «Альянс-2008») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Житлобуд-2» (далі - ТДВ «Житлобуд-2»), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Ю. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Харківської області), Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, в якому просило:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 42974680, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мирошниченко де Гуардо О. О. ;
- скасувати запис від 25 червня 2015 року № 10967644 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТДВ «Житлобуд-2»;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладений між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лучніковою Ю. В. за реєстровим № 2051;
- скасувати запис від 23 квітня 2019 року № 31317161 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які об`єдналися в ОСББ «Альянс-2008», є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщення підвалу будинку.
ТДВ «Житлобуд-2» незаконно набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за вказаною вище адресою, що за законом належать ОСББ «Альянс-2008», та здійснило відчуження вказаних об`єктів на користь ОСОБА_1 . Такі дії порушують права та законні інтереси ОСББ «Альянс-2008», закріплені Конституцією України, нормами інших законодавчих актів України.
ОСББ зазначало, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, які в свою чергу є неподільним майном, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.
У зв`язку із цим реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення підвалу підлягає скасуванню як така, що проведена незаконно, оскільки ТДВ «Житлобуд-2», а надалі й ОСОБА_1 не мали жодних підстав для набуття права власності на ці приміщення.
26 лютого 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення з такими вимогами в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції зробив висновок, що спори між юридичними особами не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до компетенції господарського суду та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства на підставі вимог, приписів та положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а за змістом статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
16 березня 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі за вказаним позовом ОСББ «Альянс-2008» до ОСОБА_1 зупинено до розгляду апеляційної скарги.
28 липня 2020 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСББ «Альянс-2008» залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за суб`єктним та предметним критеріями спір у справі підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки ОСББ «Альянс-2008» діє від власного імені як позивач у відносинах з юридичною особою - ТДВ «Житлобуд-2» щодо оспорювання права власності на нежитлові приміщення.
У серпні 2020 року ОСББ «Альянс-2008» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у якій посилалося на порушення судами норм процесуального права і просило судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди на порушення пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) формально вирішили питання про юрисдикційність справи, не надали належної оцінки предмету спору, суб`єктному складу учасників, зокрема тій обставині, що суб`єктом спору є фізична особа.
Зазначало, що ОСББ «Альянс-2008» є юридичною особою, але не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність. Його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов для функціонування, що здійснюється за участю суб`єктів господарювання, тому така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.
Вважало, що вимога про недійсність договору купівлі-продажу є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, оскільки в разі задоволення цієї позовної вимоги буде встановлено, що ТДВ «Житлобуд-2» не мало повноваження на розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, у тому числі укладати договір купівлі-продажу; позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу є нерозривно пов`язаними між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої позовної вимоги.
Звернуло увагу на те, що між ОСББ «Альянс-2008» та ТДВ «Житлобуд-2» відсутні господарські відносини, натомість порушено право власності ОСББ, яке є цивільним правом.
23 листопада 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСББ «Альянс-2008» задоволено. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Позивач визначив відповідачем ТДВ «Житлобуд-2» за позовними вимогами про: визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення; скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТДВ «Житлобуд-2»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ОСОБА_1 є відповідачем за позовними вимогами ОСББ «Альянс-2008» про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ «Житлобуд-2» та ОСОБА_1 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .
Після постановлення ухвали про закриття провадження у наведеній вище частині склад відповідачів в іншій частині вимог, які залишилися на розгляді суду не змінився, оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ «Житлобуд-2» на спірні нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за цим товариством, пред`явлених до ТДВ «Житлобуд-2», а за правилами цивільного судочинства в частині позовної вимоги до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщеньпорушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що справа в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в цьому конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок судів попередніх інстанцій про віднесення справи в частині позовних вимог ОСББ «Альянс-2008» до ТДВ «Житлобуд-2» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення до юрисдикції господарських судів є помилковим та не відповідає принципу правової визначеності.
З такими висновками Великої Палати Верховного Суду я погоджуюся та підтримую аргументи, які були підставою для ухвалення цього судового рішення.
Однак відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку, оскільки вважаю, що при вирішенні справи необхідно було звернути увагу на статус ОСББ у спірних правовідносинах, оскільки такий аналіз надає змогу визначити критерії юрисдикційності спору.
ОСББ «Альянс-2008» вважало, що ТДВ «Житлобуд-2» незаконно набуло права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. «А-16») загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому відчужило вказані об`єкти нерухомого майна на користь ОСОБА_1 . Свої доводи обґрунтовувало тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які об`єдналися в ОСББ «Альянс-2008», є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщень підвалу будинку, які є допоміжними приміщеннями (неподільним майном), перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягають відчуженню.
Вважаю, що питання поширення юрисдикції господарських судів на вирішення цієї справи залежить від з`ясування статусу позивача - ОСББ «Альянс-2008» та його повноважень на звернення за захистом права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного житлового будинку.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частинами першою та другою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
У частинах першій та другій статті 369 ЦК України вказано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Тобто законодавець навів перелік об`єктів нерухомості, які є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.
У законодавстві визначені поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення. Так, у пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон України № 417-VIII)вказано, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення б