Постанова
Іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 539/233/21
провадження № 61-13324св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, Державна екологічна інспекція Центрального округу,
відповідачі: Лубенська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року у складі судді Алтухової О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся з позовом до Лубенської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, про визнання незаконним, скасування розпорядження Лубенської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту, витребування земельної ділянки із незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що розпорядженням Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області № 123 від 26 березня 2003 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по оформленню права власності на земельні ділянки членами селянського фермерського господарства" відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації по оформленню права власності в розмірі земельних часток (паїв) по Войнихівській сільській раді на земельні ділянки членам селянсько-фермерського господарства із земель селянського (фермерського) господарства "Ромашка" - 3,89 га, для ведення фермерського господарства.
Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області № 237 від 10 червня 2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_1 3,89 га ріллі.
У подальшому ОСОБА_1 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку від 26 січня 2010 року, серія та номер ЯГ 343177, та передала вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років, про що 27 грудня 2012 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Прокурор вважає, що в даному випадку відбулося порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про передачу земельних ділянок громадянам та юридичним особам, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Враховуючи викладене, просив:
поновити пропущений строк для звернення з позовом до суду,
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області № 237 від 10 червня 2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки" у частині затвердження технічної документації ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,89 га ріллі, кадастровий номер 5322881200:09:006:007, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області,
визнати недійсними Державний акт на право власності ОСОБА_1 від 26 січня 2010 року серія та номер ЯГ 343177, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № щодо земельної ділянки площею 3,89 га,
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 3,89 га з кадастровим номером 5322881200:09:006:007, яка знаходиться на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області,
стягнути понесені позивачем судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, закрито провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Лубенської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, про визнання незаконним, скасування розпорядження Лубенської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту, витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Роз`яснено, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарського суду.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є членом СФГ "Ромашка", спірна земельна ділянка належить їй на праві власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданим із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Лубенського міськрайонного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 816/3935/15 припинено юридичну особу СФГ "Ромашка" у зв`язку з неподанням податкової звітності більше одного року, відповідно до вимог статті 38 Закону України "про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Статутом СФГ "Ромашка" передбачено, що у разі систематичного невнесення господарством земельного податку в терміни, встановлені чинним законодавством України, а також орендної плати в терміни, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється (пункт 10.2 Статуту). Таким чином, з моменту оформлення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та з моменту припинення самого СФГ "Ромашка", будь-який правовий зв`язок фермерського господарства та земельної ділянки закінчився (припинився). Висновки судів стосовно того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням господарської діяльності СФГ є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи. Суди надали неправильну оцінку спірним правовідносинам кваліфікувавши їх як земельний спір між фермерським господарством та органом державної влади щодо користування земельними ділянками.
Позов, з яким звернувся перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури, стосується незаконного набуття спірної земельної ділянки водного фонду з державної власності всупереч встановленому законом порядку та використання її не за цільовим призначенням. Надання у приватну власність земель водного фонду для ведення фермерського господарства без врахування імперативної заборони щодо використання земель водного фонду з цією метою та відсутності передбачених законом підстав для перебування у приватній власності земель вказаної категорії, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статей 20, 21, 60, 61 ЗК України, статей 88, 89 ВК України.
Посилаючись на статтю 20 ГК України, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 квітня 2019 у справі № 621/2501/18, доводить, що даний спір не стосується господарської діяльності ОСОБА_1 чи СФГ "Ромашка", а лише стосується питання незаконної приватизації земель водного фонду, а тому даний спір несе індивідуальний характер. Тому, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2021 року матеріали цивільної справи № 539/233/21 надійшли до Верховного Суду та 30 вересня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. 0.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є членом СФГ "Ромашка".
Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області № 237 від 10 червня 2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_1 3,89 га ріллі.
На підставі Державного акту на право власності від 26 січня 2010 року серія та номер ЯГ 343177 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,89 га, розташованої на території Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (який є публічним та загальнодоступним), на даний час СФГ "Ромашка", членом якого є відповідач ОСОБА_1 не припинено.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).
Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
Статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акту на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 у справі № 539/1830/20 (провадження № 61-12603св21) вказано, що "статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що "можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам". Схожий за змістом висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що "відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18). Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19). Апеляційний суд установив, що ОСОБА_4 була членом С(Ф)Г "Ромашка" і, незважаючи на те, що з заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки вона звернулася як фізична особа, отримання цієї ділянки відбулось для використання в діяльності С(Ф)Г "Ромашка". Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за суб`єктним складом заявлена прокурором вимога повинна розглядатися за правилами господарського судочинства".
Аналогічні правові висновки зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 539/1848/20 (провадження № 61-10394св 21).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що
ОСОБА_1 є членом СФГ "Ромашка" та передана їй у власність спірна земельна ділянка має цільове призначенням - для ведення фермерського господарства.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що СФГ "Ромашка" не здійснює свою діяльність та відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі №516/3935/15 за позовом Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції припинено юридичну особу СФГ "Ромашка", оскільки із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказане фермерське господарство не виключено із даного реєстру, а відповідно до частини 5 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції правильно встановили, що спірна земельна ділянка виділялася ОСОБА_1 із метою ведення нею селянського (фермерського) господарства, а також факт реєстрації СФГ "Ромашка".
Таким чином, закриваючи провадження у цій справі, суди зробили обгрунтований висновок, що за суб`єктним складом заявлена прокурором вимога повинна розглядатися за правилами господарського судочинства. Даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалася з метою ведення селянського (фермерського) господарства.