Постанова
Іменем України
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 524/8278/15-ц
провадження № 61-8851св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Віталій Васильович, Світловодська районна державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2020 року у складі судді Кривич Ж. О., ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А. про відмову у відводі складу суду та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним та визнання права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з жовтня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину прийняли вона та ОСОБА_4 шляхом подання до нотаріальних контор заяв про прийняття спадщини.
Позивач зазначала, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину після її смерті прийняла її дочка ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 посилалась на те, що у серпні 2015 року їй стало відомо, що
ОСОБА_4, подаючи заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, не могла усвідомлювати значення своїх дій, оскільки страждала психічним розладом.
З огляду на викладене позивач просила:
визнати недійсним правочин, а саме заяву ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, посвідчену Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою;
визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 грудня 2015 року до участі у справі як третіх осіб залучено приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Соломоненка В. В., Світловодську районну державну нотаріальну контору.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1
в частині визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Залишаючи позовну заяву в частині позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок без розгляду, суд виходив з того, що 15 серпня 2016 року позивач подала відповідну заяву.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, мала право на спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3, оскільки відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першою черги. Крім того, здійснюючи односторонній правочин, ОСОБА_4 була дієздатною, за життя
у встановленому законом порядку не була визнана недієздатною, прав чи інтересів інших спадкоємців її діями порушено не було.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від
09 вересня 2016 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 станом на 19 травня 2009 року страждала судинною (атеросклеротичною) деменцією, внаслідок чого не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. За життя вона не визнавалася судом недієздатною. Право спадкувати після смерті сина ОСОБА_4 мала відповідно до статті 1261 ЦК України. Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), яка виникає у фізичної особи у момент її народження та припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), мають усі фізичні особи. Обсяг цивільної правоздатності особи не залежить від її психічного стану. Отже, подавши заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_4 скористалася своїм правом. Дії спадкоємця були правомірними
і не порушували прав інших осіб. Так само, відповідач ОСОБА_2, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4, діяла правомірно і прав ОСОБА_1, яка також успадкувала частину спадкового майна, не порушила. Суд апеляційної інстанції також вважав, що ОСОБА_1 позовну давність не пропустила.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 31 жовтня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2016 року відмовлено.
Касаційний суд вважав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позову. При цьому доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права чи допущені порушення норм процесуального права, які є підставами для скасування судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду України від 19 січня 2017 року у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу
Соломоненко В. В., Світловодська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 31 жовтня 2016 року відмовлено.
Верховний Суд України виходив з того, що у наданих для порівняння судових рішеннях та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, встановлено різні фактичні обставини справи, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (6-131цс14) міститься висновок щодо застосування положень частини першої статті 225 ЦК України до правовідносин щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним. Порівняння змісту наданої постанови Верховного Суду України зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
31 жовтня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному
у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування
у подібних правовідносинах норм матеріального права. За таких обставин Верховний Суд України вважав заяву ОСОБА_1 необґрунтованою.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року відмовлено
у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від
05 жовтня 2016 року та повернуто її заявнику.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2016 року та рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року. Перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судових рішень апеляційної чи касаційної інстанції, якими змінено або ухвалено нове рішення, здійснюється судом, який змінив або ухвалив нове рішення. У випадку коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишено без змін, його перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами здійснюється судом першої інстанції, який ухвалив це рішення. Разом з цим суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, тобто саме суд першої інстанції ухвалив остаточне рішення у цій справі. Таким чином, заява
ОСОБА_1 про перегляд ухвали Апеляційного суду Полтавської області від
05 жовтня 2016 року та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року не може бути предметом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами саме судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2016 року.
Підставами перегляду рішення за нововиявленими обставинами вважає те, що судді у справі не мали правових підстав здійснювати правосуддя, оскільки згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Апеляційний суд Полтавської області та Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області є юридичними особами (суб`єктами господарської діяльності), що надають суспільству послуги, а отже мають приватний характер. Судді, що брали участь у розгляді справи, не мали повноважень діяти без довіреності керівника судової установи. Також судді апеляційного суду не мали права здійснювати правосуддя, ставити підпис
і завіряти судове рішення печаткою із зображенням гербу держави, який не визначено Верховною Радою України. На думку заявника, відсутність повноважень на розгляд цієї справи у суддів також підтверджується копіями указів Президента України та постанов Верховної Ради України, які не підписані та не скріплені печатками із зображенням державних символів, оскільки їх не затверджено у встановленому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від
09 вересня 2016 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, треті особи: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Віталій Васильович, Світловодська районна державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним та визнання права власності, залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні частини четвертої статті 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Крім того, суд встановив, що заява подана з пропуском строку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року відмовлено
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Триголова В. М., суддів: Дорош А. І., Лобова О. А.
Суд апеляційної інстанції вважав підстави заявленого відводу колегії суддів безпідставними, надуманими і такими, що зводяться лише до загальних припущень заявника. Зокрема заявниця посилається на те, що вона не має можливості встановити повноваження та статус суддів, що входять до складу колегії. Будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б могли викликати сумніви в неупередженості та в об`єктивності суддів Ладнова О. А. не навела. Таким чином, на переконання апеляційного суду, підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів немає, враховуючи, що зазначені заявницею обставини не можуть розцінюватись в розумінні статей 36, 37 ЦПК України такими, що свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів як членів колегії при розгляді апеляційної скарги.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд вказав, що у цій справі на обґрунтування підстав для перегляду рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 вересня
2016 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня
2016 року заявник посилається на те, що, на її думку, суди першої та апеляційної інстанції, які розглядали справу, є юридичними особами, що мають приватний характер, а судді, які приймали участь у розгляді справи, не мали повноважень діяти без довіреності керівника судової установи та не мали конституційних повноважень для здійснення судочинства.
Обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами
у розумінні частини другої статті 423 ЦПК України, інших обставин, передбачених вказаною нормою, заявником не наведено.
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить:
приєднати до матеріалів справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повідомлення - вимогу про зміну правовідносин з юридичною особою "Верховний Суд, Касаційний цивільний суд" і зміну статусу від Людини і громадянки Союзу Радянських Соціалістичних Республік ОСОБА_1 ;
поновити строк для перегляду справи за нововиявленими обставинами;
розглянути касаційну скаргу у справі про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті Верховним Судом, утвореним відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
скасувати ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2020 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року;
ухвалити нове судове рішення про перегляд рішень судів попередніх інстанцій, визнати недійсним правочин, а саме заяву ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, посвідчену Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою, та визнати за
нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати у справі.
Касаційна скарга з урахуванням уточнень та доповнень мотивована тим, що:
ліквідований Апеляційний суд Полтавської області не був органом судової влади, оскільки, на переконання позивача, був юридичною особою приватного права. Ця юридична особа незаконно здійснювала правосуддя, а судді не мали відповідних повноважень. Копії документів про призначення суддів, які надані на її запит, не містять підписів Президента України і печаток держави, тобто є нікчемними;
під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у суді першої інстанції головуючий суддя відмовилась пред`явити як службове посвідчення, так і довіреність на представлення інтересів юридичної особи "Автозаводський районний суд міста Кременчука" у відносинах з третіми особами. Разом з цим дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать, що лише керівник вказаної юридичної особи має повноваження представляти її інтереси у правовідносинах
з третіми особами без доручення. Дані трудової книжки головуючого судді під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у суді першої інстанції свідчать, що вона працює у Державній судовій адміністрації України, а не у Автозаводському районному суді міста Кременчука Полтавської області;
апеляційний суд розглянув справу, незважаючи на те, що ОСОБА_1 надіслала до суду повідомлення - вимогу про зміну правових відносин з юридичною особою приватного права "Полтавський апеляційний суд", зміну статусу та підтвердження повноважень осіб, уповноважених представляти вказану юридичну особу. Ця вимога не була оскаржена, заперечень щодо неї не надходило, а тому за мовчазною згодою така вимога вважається прийнятою;
судді апеляційного суду відмовились підтвердити свої повноваження, довіреностей на представлення інтересів юридичної особи також не надали. Вимогу ОСОБА_1 про відмову у здійсненні ними правосуддя та недовіру не задовольнили, таке рішення не мотивували;
відновивши свій статус і підтвердивши його, заявник вимагала захистити порушені права Людини і громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік згідно з статтями 3, 8 Конституції України;
на переконання заявника, суд повинен бути створений відповідно до закону, а не просто зареєстрований як юридична особа і платник податків. Ці обставини виявлені заявником у липні 2020 року;
норми ЦК України поширюються на фізичних осіб, громадян України, але не на громадян Союзу Радянських Соціалістичних Республік (заявника), тому норми щодо строків не мають юридичного значення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, на її переконання, вона має право на справедливий суд, яке не може бути обмежене;
застосування норм ЦК України є протиправним, оскільки, на думку заявника, чинними є норми ЦК Української РСР 1963 року. ЦК України є статутом корпорації "Україна" та має чинність лише для фізичних осіб, які є недієздатними, та за мовчазної згоди на прийняття правил корпорації. Корпорація "Україна" тимчасово "наклала" свою юрисдикцію на існуючу юрисдикцію Союзу Радянських Соціалістичних Республік / Української Радянської Соціалістичної Республіки, тому радянське законодавство є чинним.
ОСОБА_1 не змінювала громадянства Союзу Радянських Соціалістичних Республік на громадянство України.
У серпні 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій зазначено, що:
вона від громадянства Союзу Радянських Соціалістичних Республік не відмовлялась, а громадянство України не набувала;
у раніше поданій заяві вона просила відновити її статус громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік;
громадяни Союзу Радянських Соціалістичних Республік не підсудні комерційним судам України. Проте ця обставина не була відома заявнику на час подання позову;
вимагає дотримання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі гарантувати право на справедливий суд;
усі судді не є державними службовцями, оскільки вони працівники корпорації "Україна", тобто боржники у правовідносинах з кредиторами - громадянами Союзу Радянських Соціалістичних Республік у правовому статусі Людина .
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує в касаційному порядку ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2020 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року про відмову у відводі складу суду та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.