Постанова
Іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 346/3726/20
провадження № 61-4325св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина за законом на все належне їй майно, а саме частку в колгоспному дворі на АДРЕСА_1 . Заповіт від імені померлої ОСОБА_3 виконкомом Матеївецької сільської ради не посвідчувався. У подальшому вона звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф. із заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили, що із заявою після смерті матері звернувся її брат ОСОБА_2, а нею пропущений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини та запропоновано звернутися до суду із заявою про продовження такого строку.
Ураховуючи наведене, позивач просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю три місяці.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2020 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 три місяці додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Матеївці Коломийського району Івано-Франківської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлений законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, зокрема, її лікування в умовах стаціонару та на дому, неодноразове звернення до сімейного лікаря з приводу погіршення стану здоров`я.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до того часу, коли позивач розпочала лікування (25 січня 2019 року), вона мала можливість подати заяву до нотаріуса, як і мала можливість подати до суду позов про визначення їй додаткового строку для подання відповідної заяви з 28 лютого 2019 року. На час звернення до нотаріальної контори та до суду з цим позовом стан здоров`я позивача не змінився, на лікуванні вона не перебувала, а тому відсутні підстави для висновку, що її хвороба була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, а тому суд зробив безпідставний висновок про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2020 року.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення апеляційний суд застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року в справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20).
Заявник посилається на те, що висновки апеляційного суду про відсутність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини є необґрунтовані, оскільки вони не базуються на правильному застосуванні норм статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є дочкою померлої ОСОБА_3 .
Згідно з довідками від 04 вересня 2020 року № 586, 587, виданими Матеївецькою сільською радою об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 із 14 серпня 1980 року по день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею у вказаному будинку на день її смерті зареєстрованих осіб не було. Заповіт від імені ОСОБА_3 виконкомом вказаної сільської ради не посвідчувався.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф. від 21 серпня 2020 року № 93/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв`язку з тим, що у встановлений законом строк вона не прийняла спадщину. Із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк (до 6 місяців з дня смерті) звернувся син померлої ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями пенсійного посвідчення від 06 травня 2010 року № НОМЕР_1, серії № НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на її хворобливий стан, а саме на те, що з 25 січня по 20 лютого 2019 року вона знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
Відповідно до довідки від 03 вересня 2020 року № 48, виданої амбулаторією загальної практики сімейної медицини селища Перерив комунального некомерційного підприємства Матеївецької сільської ради об`єднаної територіальної громади "Матеївецький центр первинної медико-санітарної допомоги", позивач перебувала під диспансерним оглядом у сімейного лікаря і знаходилася на лікуванні в стаціонарі на дому та амбулаторному лікуванні з 25 січня 2019 року по 20 лютого 2019 року.
Згідно з довідкою від 01 жовтня 2020 року № 67, виданою вищевказаним лікувальним закладом, ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні у вказаному закладі з 21 по 27 лютого 2019 року.
Відповідно до даних копії амбулаторної картки позивача (оригінал якої оглянуто в судовому засіданні), остання 25 січня, 04, 11, 18 та 21-27 лютого 2019 року зверталася до сімейного лікаря та згідно з картою огляду сімейним лікарем мала скарги на стискаючі болі в ділянках серця, ослаблення пам`яті, шум у вухах, головний біль, гіркоту в роті, обмеження рухомості колінних суглобів, сильний головний біль тиснучого характеру, головокружіння, мерехтіння перед очима, втрату рівноваги; діагноз: гіпертонічний криз, ІХС, дифузний кардіосклероз, остеоартрид колінних суглобів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.