ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1177/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" - не з`яв.,
відповідача - приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"- Рабіновича М.П.,
розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (далі - ТОВ "Ласунка"; Позивач)
на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2021 (суддя Козак І.Б.),
постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л. і Скрипчук О.С.) та
додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л. і Скрипчук О.С.)
зі справи № 914/1177/20
за позовом ТОВ "Ласунка"
до приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (далі - Відповідач)
про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції,
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано до господарського суду Львівської області про визнання неправомірними дій, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції.
2. Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2021 у позові відмовлено.
3. Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2021 стягнуто з Позивача на користь Відповідача 133 151,52 грн. витрат на правову допомогу, з яких: 86 000 грн. витрат на правову допомогу у даній справі, 30 000 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи на замовлення учасника справи, 17 651, 52 грн. витрат, пов`язаних з проведенням у справі судової експертизи на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 01.10.2020.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021: апеляційну скаргу Позивача на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 залишено без задоволення; зазначене рішення господарського суду Львівської області залишено без змін; апеляційну скаргу Позивача на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2021 задоволено частково; відповідне додаткове рішення господарського суду Львівської області у частині стягнення витрат на правничу допомогу, з яких 86 000 грн. - витрати на правову допомогу у справі № 914/1177/20 скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто 30 000 грн.; у решті додаткове рішення залишено без змін; судовий збір за подання апеляційної скарги залишено за скаржником.
5. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021: задоволено частково заяву Відповідача про стягнення судових витрат у справі; стягнуто з Позивача на користь Відповідача 15 000 грн. судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги з розгляду апеляційних скарг Позивача на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 та додаткове рішення від 16.03.2021 у даній справі; у решті заяви відмовлено.
6. У касаційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у даній справі Позивач зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить згадані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги Відповідачу в цій справі, з 30 000 грн. до 15 000 грн., а в задоволенні стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, відмовити.
7. Вказану касаційну скаргу з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушено норми матеріального і процесуального права - статті 2, 12, 13, 123, 126, 129 названого Кодексу, статті 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які зазначено у касаційній скарзі.
8. У касаційній скарзі на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 в даній справі Позивач, зазначаючи про порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить цю додаткову постанову скасувати і ухвалити нову постанову, якою зменшити розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом у Західному апеляційному господарському суді апеляційної скарги Позивача на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2021 у даній справі, з 15 000 грн. до 5 500 грн.
9. Вказану касаційну скаргу з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено норми матеріального і процесуального права - статті 2, 12, 13, 123, 126, 129 названого Кодексу, статті 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які зазначено у касаційній скарзі.
10. У відзиві на касаційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, надуманість та безпідставність, і просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, поклавши судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в суді касаційної інстанції, на Позивача.
11. У відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, надуманість та безпідставність, і просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін, поклавши судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в суді касаційної інстанції, на Позивача.
12. У прийнятті додаткового рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2021, постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 відповідні судові інстанції з`ясували й зазначили, зокрема, таке.
12.1. 02.03.2021 Відповідачем подано до місцевого господарського суду заяву про стягнення з Позивача судових витрат на правову допомогу на суму 133 651,52 грн., з яких: 30 000 грн. - витрати, пов`язані із проведенням експертизи на замовлення Позивача; 17 651,52 грн. - витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 01.10.2020; 86 000 грн. - витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги Позивачу у цій справі.
На підтвердження понесених витрат адвокат, що діяв на підставі договору на представництво інтересів та надання правової допомоги (з додатковою угодою до нього) та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, подав відповідні докази.
12.2. Позивач зазначив про свою незгоду з розміром витрат на оплату послуг адвоката в суді, їх явну завищеність, неспівмірність наданим послугам, невідповідність критеріям, визначеним у частині четвертій статті 126 ГПК України.
12.3. Суд апеляційної інстанції (на відміну від місцевого господарського суду) з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду, часу витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг), з`ясував підстави для часткового задоволення заяви Відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
12.4. Доводи Позивача про те, що витрати на проведення експертизи на замовлення сторони та експертизи, призначеної на підставі ухвали суду, не підлягають розподілу, відхилені судом з огляду на зміст частини третьої статті 127 ГПК України.
12.5. Матеріалами справи підтверджується, що процесуальні документи, перелічені в описах виконаних адвокатом робіт, були реально підготовлені та подані до суду й містяться в матеріалах даної справи, а їх підготовка і подання були необхідні для забезпечення максимального ефективного захисту прав та інтересів Відповідача. Час, витрачений на підготовку цих документів, ознайомлення з матеріалами справи та участь адвоката в судових засіданнях, є реальним та був обумовлений виключно необхідністю надання якісної правової допомоги.
12.6. Водночас, дослідивши обсяг виконаних робіт представником Відповідача з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, останній з`ясував, що витрати на правову допомогу в загальній сумі 46 500 грн. є завищеними, неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) саме в суді апеляційної інстанції і не відповідають критерію розумності їх розміру.
12.7. При цьому доводи Позивача про неналежність доказів, якими Відповідач обґрунтовує розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, є безпідставними.
13. Частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":
- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
14. ГПК України:
- частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
пункт 1 частини другої статті 287:
- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
пункт 5 частини першої статті 296:
- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
15. Зазначені в пункті 14 цієї постанови норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов (ухвал) Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 28.04.2020 у справі № 554/6777/17, від 16.09.2020 у справі № 450/1726/16-ц.
16. У справі, що розглядається, вирішувалося питання, зокрема, щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правової допомоги та проведенням експертиз у справі.
17. У справі № 922/1163/18, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (додаткова постанова від 06.03.2019), суд, частково задовольняючи заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, виходив з того, що: ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами договору про надання такої допомоги, а також з відсутності підстав для застосування рішення ради адвокатів про встановлення рекомендованої (мінімальної) ставки адвокатського гонорару за годину роботи. У справі, що розглядається, відповідні питання не порушувалися й, відповідно, не були предметом судового розгляду.
18. У справі № 904/4507/18, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (постанова від 12.05.2020), розподіл судових витрат у зв`язку з представництвом адвоката здійснювався пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги; крім того, стягувалися витрати на відшкодування вартості проїзду. У справі, що розглядається, такі або подібні питання не вирішувалися.
19. У справі № 905/1795/18, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (додаткова постанова від 07.11.2019), суд, з`ясовуючи обсяг наданих адвокатських послуг, встановив обставину участі адвоката в 1 судовому засіданні без підготовки заяв по суті справи, окрім власне заяви про розподіл судових витрат. У справі, що розглядається, такої або подібних обставин не встановлювалося.
20. У справі № 922/2685/19, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (постанова від 08.04.2020), суди виходили, зокрема, з того, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки), при тому, що відповідач навіть і не заперечував поставку і суму позовної вимоги. У справі, що розглядається, ситуація є принципово іншою: вона (справа) пов`язана із захистом права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, вилученням з цивільного обороту та знищенням продукції, що створювало істотні складнощі у встановлені та оцінці фактичних обставин, обґрунтуванні заперечень позовних вимог тощо.
21. У справі №922/445/19, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (постанова від 03.10.2019), заінтересованою стороною було доведено надання їй адвокатом професійної правничої допомоги, тоді як іншою стороною не заявлялося про наявність підстав для зменшення суми відповідних витрат, що й стало підставою для їх стягнення. Тоді як у справі, що розглядається, Позивачем робилися заяви про зменшення сум витрат на професійну правничу допомогу, які (заяви) частково враховані судом.
22. У справі № 922/3787/17, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (постанова від 18.06.2019), судом було з`ясовано взагалі недоведеність заявником понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу, що стало підставою для відмови в їх стягненні. Проте в справі, що розглядається, наявність відповідних доказів судами з`ясована.
23. У справі №755/9215/15-ц, на правові висновки Верховного Суду в якій посилається скаржник (додаткова постанова від 19.02.2020), стягнута судом сума судових витрат на, зокрема, професійну правничу допомогу 64 074, 40 грн. знайшла підтвердження за поданими відповідною стороною доказами у справі; водночас у справі, що розглядається, так само зазначені витрати стягнуті, зокрема, апеляційним господарським судом у доведеній та підтвердженій Відповідачем сумі. Отже, у Суду відсутні підстави вважати, що правовий висновок, викладений в згаданій постанові, не врахований у прийнятті апеляційним господарським судом оскаржуваних рішень у справі, що розглядається.
24. Таким чином, дана справа і справи, зазначені у пунктах 17-22 цієї постанови, на правові висновки в яких посилався скаржник в обґрунтування наявності підстави для подання касаційних скарг, різняться за з`ясованою судами іншою фактично-доказовою базою у справах (обставинами останніх та зібраними в них доказами, які - обставини і докази - стосуються понесення витрат на професійну правничу допомогу), тобто за істотними правовими ознаками.
Тому правовідносини в цих справах, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування попередніми судовими інстанціями відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.
25. Що ж до справи, зазначеної в пункті 23 цієї постанови, то доводи скаржника про неврахування судом у розгляді даної справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові із згаданої справи (755/9215/15-ц), а, відповідно, й про порушення судом згаданих норм матеріального і процесуального права (пункти 7, 9 даної постанови), так само не знайшли свого підтвердження за матеріалами касаційних скарг.
26. Верховний Суд також акцентує увагу на імперативному приписові частини другої статті 300 ГПК України, згідно з яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Верховний Суд бере до уваги викладене у відзивах на касаційні скарги в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові.
28. У зв`язку із зазначеним:
- касаційне провадження в частині, наведеній в пункті 24 цієї постанови, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України;
- у частині, відображеній в пункті 25 цієї постанови, оскаржувані постанови апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу, відповідно, без задоволення.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд