ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 925/1443/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Черкаської області
(суддя - Кучеренко О.І.)
від 08.09.2020
на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області
(суддя - Кучеренко О.І.)
від 13.10.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Скрипка І.М.; судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
від 13.05.2021
у справі № 925/1443/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго"
про стягнення 441 580,67 грн,
та за зустрічним позовом Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним пункту договору,
за участю представників учасників справи:
позивача - Міненко В.М.
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" (далі - Уманського КП "Уманьтеплокомуненерго") про стягнення 441 580,67 грн за прострочення виконання зобов`язання з своєчасної оплати за поставлений природний газ згідно з договором постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі: 288 302,22 грн пені, 112 463,49 грн 3% річних, 40 814,96 грн інфляційних.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначив, що за укладеним між сторонами договором позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, проте у визначений договором строк відповідач своєчасно не розраховувався, допустивши прострочення оплати його вартості, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та інших нарахувань, обов`язок зі сплати яких передбачено договором та діючим законодавством.
1.3. Від Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" до Господарського суду Черкаської області надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним пункту 10.3 договору постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, який укладений між позивачем та відповідачем.
1.4. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що договір вчинений ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Підставою для визнання недійсним пункту договору заявник зазначає порушення статті 233 Цивільного кодексу України.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.09.2020 у справі №925/1443/19 первісний позов задоволено частково. Суд стягнув з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 575,34 грн річних, в іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
2.2. Задовольняючи позов в частині стягнення 575,34 грн 3% річних, суд виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини та наведений позивачем розрахунок свідчить про те, що незважаючи на те, що часткова оплата згідно спільного протокольного рішення у сумі - 3 500 000,00 грн змінила порядок оплати за отриманий у 2017 році газ, проте, сплачені відповідачем суми не були своєчасними за отриманий газ загальною вартістю 6 875 130,52 грн.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд виходив з того, що є безпідставним нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат за 2016 рік, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань за договором, оскільки прийняті спільні протокольні рішення змінили порядок розрахунків за отриманий згідно з договором природний газ, при цьому у наданому позивачем розрахунку пені, інфляційних та річних не враховано ці положенням, тому у суду відсутні підстави для висновку, що оплата отриманого у 2016 році газу була здійсненна відповідачем поза межами і строками, які були встановлені спільними протокольними рішеннями.
Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви, місцевий господарський суд виходив із не доведеності належними доказами та не підтвердженості існування обставин, які б свідчили, що оспорюваний договір (чи його частина) був укладений під впливом тяжкої обставини.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.10.2020 у справі №925/1443/19 стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" 2 102,00 грн судового збору (за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.01.2020), та 24 111,86 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
2.4. Додаткове рішення мотивовано тим, що оскільки суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, тому сума сплачена адвокату за надання правничої допомоги в частині відшкодування витрат, що полягають у складанні зустрічного позову, задоволенню не підлягає, тобто витрати на адвокатську допомогу, які підлягають розподілу становить 24 143,25 грн (27 893,25 - 3 750,00). Враховуючи, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволені на суму 575,34 грн, що становить 0,13 відсотка від суми заявлених позовних вимог, відповідно до відшкодування з підлягає сума у розмірі 24 111,86 грн.
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 08.09.2020 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2020 у справі №925/1443/19 залишено без змін. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.09.2020, додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі №925/1443/19, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 288 302,22 грн, 3% річних в сумі 22 059,29 грн, інфляційних в сумі 32 462,76 грн та прийняти нове рішення, яким у зазначеній частині позовні вимоги задовольнити, а в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
3.2. Підставами касаційного оскарження Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підставою касаційного зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- щодо застосування постанови КМУ №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 27.02.2020 у справі №921/12/19, від 16.10.2020 у справі №903/918/19;
- щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ без урахування висновків, викладених у постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18;
- щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення інфляційних нарахувань без урахуванням висновків, викладених у постановах від 06.07.2019 у справі №905/600/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19;
- щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України щодо 3% річних та інфляційних нарахувань без урахування висновків, викладених у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18;
- щодо застосування статті 126 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах від 11.12.2019 у справі № 910/2170/18, від 05.06.2018 у справі №904/8308/17.
Також вважає, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема неправильним тлумаченням та застосуванням: пунктів 1, 8, 9, 13, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року №217; статей 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", статей 526, 629, 631, 654 Цивільного кодексу України, статей 193, 216-217 Господарського кодексу України, статей 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" проти вимог останньої заперечує з підстав, викладених у ньому та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 13.06.2016 №14-96, та Уманським комунальним підприємством "Уманьтеплокомуненерго" (споживачем), в особі директора Гуртовенко Ю.О. що діє на підставі Статуту, 06.09.2016 було укладено договір постачання природного газу №2329/1617-ТЕ-36 на період жовтень 2016 року - березень 2017 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5 930,40 грн (пункт 5.2 договору).
Порядок та умови проведення розрахунків сторонами узгоджено у розділі 6 договору. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).
Сторони погодили, що у будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору - у разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (пункт 6.2.2 договору).
У пункті 8.2 договору закріплено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (пункт 10.3 договору).
У пункті 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до договору. Усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків зазначених пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.
Між сторонами 23.01.2017 підписано додаткову угоду №1 до договору.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 45 469 859,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016 та від 31.03.2017 та не заперечується учасниками справи.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Уманської міської ради Черкаської області, Уманським комунальним підприємством "Уманьтеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" підписано Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та проведені відповідні оплати, а саме:
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №249 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 18.01.2017, за умовами якого Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 13 884 991,10 грн, у тому числі ПДВ 2 314 165,18 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 2 314 165,18 грн";
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1032 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 16.02.2017, за умовами якого Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 9 906 393,00 грн, у тому числі ПДВ 1 651 065,50 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 1651065,50 грн";
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1499 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 13.03.2017, за умовами якого Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 2 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ 416 666,67 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 416 666,67 грн";
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №2110 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 12.04.2017, за умовами якого Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 3 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ 583 333,33 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова КМУ від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, у тому числі ПДВ 583 333,33 грн".
Згідно долученої позивачем до позову довідки по операціям по Уманському КП "Уманьтеплокомуненерго" по договору № 2329/1617-ТЕ-36, розрахунки за договором здійснювалися:
- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 №217);
- шляхом укладення спільних протокольних рішень (далі - СПР) про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору постачання природного газу від 06.09.2016 № 2329/1617-ТЕ-36, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 288 302,22 грн пені, 112 463,49 грн 3% річних, 40 814,96 грн інфляційних.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Спір у даній справі виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Уманьтеплокомуненерго" щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ.
З тексту касаційної скарги вбачається, що позивач оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача пені в сумі 288 302,22 грн, 3% річних в сумі 22 059,29 грн, інфляційних в сумі 32 462,76 грн.
Верховний Суд переглядає судові рішення у даній справі в частині відмови у стягненні з відповідача зазначених нарахувань. Оскільки АТ "НАК "Нафтогаз" не оскаржувалось рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та стягнення 575,34 грн 3% річних та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 10.3 договору постачання природного газу від 06.09.2016 №2329/1617-ТЕ-36, і, відповідно, в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом не переглядалось, Верховний Суд не здійснює перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.
5.3. Договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами (статті 11, 629 Цивільного кодексу України).
5.4. Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").
5.5. Законом України "Про теплопостачання" визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Верховний Суд, ураховуючи системний аналіз вказаних вище статей, виходить з того, що постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів. Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб`єктом господарювання.
Відтак, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.
5.6. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).
5.7. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" КМУ прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).
5.8. Судами встановлено, що розрахунки між сторонами договору здійснювалися двома способами: укладення спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувалися відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання у відповідності до частини першої пункту 6.2 договору.
Згідно долученої позивачем до позову довідки по операціям по Уманському КП "Уманьтеплокомуненерго" по договору № 2329/1617-ТЕ-36, розрахунки за договором здійснювалися:
- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 №217);
- шляхом укладення спільних протокольних рішень (далі - СПР) про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20).
5.9. Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.
Положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Водночас, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та від якої не відступила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №903/918/19.
5.10. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 виклала правовий висновок щодо застосування приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, зокрема вказавши таке: "Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217 дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат."
5.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка відбувалась протягом 2016-2017 років та згідно з актами приймання-передачі природного газу у 2016 році було поставлено газ на суму 38 594 728,88 грн, у 2017 році - на суму 6 875 130,52 грн; всього на загальну суму 45 469 859,40 грн.
Судами встановлено, що відповідно до спільних протокольних рішень, відповідачу було перераховано за природний газ за 2016 рік згідно з договором №2329/1617-ТЕ-36 від 06.09.2016 суму 26 291 384,10 грн, а за природний газ, який поставлений за цим же договором у 2017 році - 3 500 000,00 грн.
Разом з тим, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних за поставлений природний газ у 2016 році, суди не надали оцінки обставинам дотримання/недотримання відповідачем строків сплати вартості природного газу з посиланнями на проведення відповідачем розрахунків на умовах, визначених Порядком №217 з дотриманням умов договору, обмежившись лише встановленням обставин оплати за спільними протокольними рішеннями.
Також суди не досліджували наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних на предмет визначених позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення з відповідача спірних сум, не перевірили на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу за поставлений природний газ у визначені позивачем періоди, чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період та дійшли передчасних висновків про часткове задоволення первісного позову без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи в їх сукупності відповідно до вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суди попередніх судових інстанцій при розгляді даної справи не врахували висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 27.02.2020 у справі № 921/12/19, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас, Верховний Суд відхиляє доводи скарги щодо неврахуваннями судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, оскільки судом касаційної інстанції у зазначеній справі не вирішувалось питання застосування Порядку № 217.
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.12. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у даній справі в частині залишення без змін додаткового рішення та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, та відмовити в цих частинах повністю.
Виходячи з того, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвели до передчасних висновків про часткову відмову у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення пені, річних, інфляційних, а відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті, тому касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" в цій частині також підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2020, постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 в частині перегляду додаткового рішення та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн - скасуванню, а заяви Уманського КП "Уманьтеплокомуненерго" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу мають бути вирішені за результатами нового розгляду спору по суті.