ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 509/3698/15-а
адміністративне провадження № К/9901/36915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (суддя - Іванов Е.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 (судді - Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі за позовом першого заступника прокурора Одеської області до Виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в :
У серпні 2015 року перший заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради від 10.07.2014 №240 та рішення Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014 №362-VІ.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.2014 виконавчим комітетом Сухолиманської сільської ради прийнято рішення №240 про розробку комплексної схеми розміщення груп стаціонарних тимчасових споруд торговельного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. (а.с. 9 - 10; 93)
Замовником робіт з розроблення зазначеної комплексної схеми розміщення тимчасових споруд визначено виконавчий комітет Сухолиманської сільської ради, фінансування розроблення даної комплексної схеми визначено третю особу.
Крім того, судами встановлено, що третя особа на підставі вищевказаної комплексної схеми розміщення ТС отримав три паспорти прив`язки розміщення трьох стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, 30.10.2014 уклав з ПП "Архстройдом" договір №121/1 на розробку вищевказаної схеми, з яким в подальшому підписав протокол договірної ціни на вказану проектну документацію, 04.11.2014 підписав Акт приймання-передачі виконаних робіт за вищевказаним договором. Відповідно до дублікату квитанції третьою особою 15.03.2015 сплачено на користь ПП "Архстройдом" вартість наданих послуг з розробки вищевказаної комплексної схеми розміщення ТС. (а.с. 14 - 21)
Рішенням Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014 №362-VI "Про затвердження розробленої комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного призначення для провадження підприємницької діяльності" затверджено розроблену комплексну схему розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного призначення для провадження підприємницької діяльності. (а.с. 22)
Вважаючи вказані рішення відповідачів протиправними, перший заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішення про розробку комплексної схеми розміщення ТС повинно прийматись сільською радою, проте оскаржуване рішення від 10.07.2014 №240 в порушення вимог Порядку №244 прийнято виконавчим комітетом Сухолиманської сільської ради, який не наділений відповідно до вимог законодавства повноваженнями щодо прийняття таких рішень. Крім того, ані виконавчим комітетом сільської ради, ані Сухолиманською сільською радою не було вжито заходів щодо подальшої реалізації власного рішення. Фактично ці дії проводились третьою особою, яка є зацікавленою особою в розміщенні тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, оскільки останній на підставі вищевказаної комплексної схеми розміщення ТС отримав 3 паспорти прив`язки розміщення трьох стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Своє право звернення до суду обґрунтовує тим, що чинним законодавством України не передбачено органу державної влади або іншого суб`єкту владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо визнання протиправними та скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування у сфері розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та які порушують вимоги антикорупційного законодавства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради від 10.07.2014 №240 та рішення Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014 №362-VI.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в порушення Порядку від 21.10.2011 №244 рішення про розробку комплексної схеми розміщення ТС прийнято не сільською радою, а виконавчим комітетом Сухолиманської сільської ради. При цьому рішень сільської ради про делегування таких повноважень виконавчому комітету не приймалось.
Крім того, відповідачами будь-які заходи щодо реалізації власного вищевказаного рішення та фінансування послуг з розроблення комплексної схеми розміщення ТС не здійснювалось, фактично ці дії проводились третьою особою, який є зацікавленою особою в розміщенні тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Суди дійшли висновку, що Сухолиманською сільською радою в порушення вимог п. 1.6 Порядку №244 прийнято рішення №362-VІ про затвердження розробленої ПП "Архстройдом", замовленої та оплаченої третьою особою, вищевказаної комплексної схеми розміщення ТС.
Також суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на статтю 20 Закону України "Про адміністративні послуги" та статті 361 Закону України "Про прокуратуру", дійшли висновку про подання позову прокурором в порядку та з підстав, передбачених законом.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач - Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що прокурор порушив вимоги закону при зверненні до суду з цим позовом. У адміністративному позову відсутнє обґрунтування того, в чому полягає порушення інтересів держави (або загроза порушення інтересів держави) та необхідність їх захисту, як цього вимагає стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" та стаття 60 КАС України. Відсутні належні підстави, підтверджені судом, для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Крім того, норми статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, на момент розгляду заяви громадянки ОСОБА_2 та звернення прокурора до суду із позовом втратили чинність на підставі Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до якого прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням законів органами місцевого самоврядування виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Вважає, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у спосіб та в порядку, що передбачений законом, а здійснення реалізації оспорюваних рішень та фінансування послуг з розроблення схеми розміщення ТС третьою особою не є порушенням чинного законодавства, оскільки відповідно до пункту 1.6 Порядку №244 розроблення комплексної схеми розміщення ТС здійснюється також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.