ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/12246/19-а
адміністративне провадження № К/9901/16687/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (суддя Шинкарьова І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (судді: Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.) у справі № 200/12246/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору Головне управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору Головне управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецької області від 09 вересня 2019 року № 17 о/с-лк про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 10 вересня 2019 року;
стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03 квітня 2019 року по 09 вересня 2019 року у розмірі 24 295 (двадцять чотири тисячі двісті дев`яності п`ять) грн 18 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03 квітня 2019 року по день ухвалення судом рішення у даній справі.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що був неодноразово поновлений на роботі судовими рішеннями. Попри встановлення рішеннями судів неправомірності дій відповідача, в період розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи 200/1085/19-а, відповідач знову незаконно звільнив позивача з ОВС наказом № 17 о/с- лк від 09 вересня 2019 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС у запас за п. 64 "г" з посади начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 09 вересня 2019 року.
Проте, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Таким чином, наказ про звільнення позивача є незаконним.
Крім того, в період з 03 квітня 2019 року дата повторного поновлення позивача на займаній посаді на підставі рішення суду від 04 червня 2019 року по справі №200/1085/19а, до дня фактичного звільнення 09 вересня 2019 року, ОСОБА_1 жодного разу не сплачувалась заробітна плата (грошове забезпечення). Вказані грошові кошти роботодавцем не сплачено у зв`язку із відсутністю відповідного грошового забезпечення, про що зазначено у відповіді ГУМВС України по Донецькій області.
Позивач уважає, що протиправними діями відповідача порушуються його конституційні права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецької області від 09 вересня 2019 року № 17 о/с-лк про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління, з 10 вересня 2019 року. Стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03 квітня 2019 року по 09 вересня 2019 року у розмірі 24 295, 18 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03 квітня 2019 року по 17 березня 2020 року у сумі 18 225,60 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 10 вересня 2019 року допущено до негайного виконання.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року в частині стягнення з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03 квітня 2019 року по 09 вересня 2019 року у розмірі 24295, 18 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03 квітня 2019 року по 17 березня 2020 року у сумі 18 225,60 грн. В цій частині прийняти нову постанову. Стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03 квітня 2019 року по 09 вересня 2019 року у розмірі 7950,00 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 вересня 2019 року по 17 березня 2020 року в розмірі 9042,93 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №200/12246/19-а залишено без змін.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що відповідачем не виконано законодавчо встановлений обов`язок по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, не запропоновано йому іншої рівнозначної посади, тому звільнення позивача є незаконним. Оскільки звільнення позивача було незаконним, тому підлягає стягненню на користь позивача грошове забезпечення за цей час та середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що до дати прийняття рішення судом першої інстанції від 17 березня 2020 року відповідачем сплачено ОСОБА_1 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за судовим рішенням від 04 червня 2019 року у справі №200/1085/19-а в розмірі 14352,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04 листопада 2019 року №15 (а.с.164), тому суд першої інстанції безпідставно, фактично повторно, стягнув зазначену суму з відповідача, як виплату, що повинна була бути виплачена позивачу в день звільнення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки на час прийняття судом першої інстанції рішення від 17 березня 2020 року грошове забезпечення у розмірі 7950,00 грн позивачу при звільненні не було виплачено, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 за період з 03 квітня 2019 року по 09 вересня 2019 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник стверджує, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, сприяння досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, виняткове значення для ГУМВС України в Донецькій області та територіальних органів, а саме: з питання застосування судом положень законодавства в подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що процедура звільнення позивача проведена згідно норм чинного законодавства, тому конституційні права останнього порушені не були. В межах реформування правоохоронної системи прийнято Закон України "Про Національну поліцію". Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року ліквідація юридичної особи це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. Прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи надає право роботодавцю або уповноваженому ним органу ініціювати звільнення всіх без виключення працівників.
Відповідно до п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом упродовж трьох місяців з дня його опублікування можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь якому органі (закладі, установи) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Таким чином, передумовою отримання пропозиції щодо посад (рівнозначних, вищих або нижчих посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність (виявлення) бажання, яке має бути оформлено письмово та подано протягом трьох місяців з дня опублікування Закону.
Інформацію щодо свого волевиявлення відносно призначення до лав поліції та про звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 "г" Положення у період до 06 листопада 2015 року позивач до відповідача не надав.
Приписами п. 10. розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення: до 07 листопада 2015 року, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Таким чином звільнення позивача проведено відповідно до законодавства, а жодним судовим рішенням позивача не працевлаштовувався на службу до Національної поліції.
Прийом на службу в Національну поліцію здійснюється відповідно до наказу МВС України від 25 грудня 2015 року №1631 "Про організацію добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських". Наказом Національної поліції України або керівника відповідного органу поліції та/або призначити на відповідну вакантну посаду оголошується конкурс, який проводиться відповідною поліцейською комісією. Позивачу неодноразово роз`яснювався порядок та умови прийому на службу до Національної поліції, повідомлялось про відкриття конкурсних відборів на заняття вакантних посад оперуповноважених, слідчих, дільничних офіцерів поліції та з метою подальшого працевлаштування рекомендувалось подати заявку на участь у конкурсах.
Позивач 29 листопада 2017 року подавав анкету на участь у конкурсному відборі від 27 листопада 2017 року на вакантну посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області. За результатами конкурсу поліцейська комісія прийняла рішення: "не рекомендований до проходження служби в поліції". Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі суддя - доповідач - Яковенко М. М., суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року № 1878/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенко М. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 листопада 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З 01 листопада 1992 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебував на службі в ОВС України. Останній рік проходив службу на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління Головного управління МВС України в Донецької області, має спеціальне звання майора міліції.
Наказом УМВС в Донецької області №393о/с від 06 листопада 2015 року, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил на підставі пунктів 10 та 11 розділу XI ЗУ "Про Національну поліцію" за п.п. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (скорочення штатів).
Не погодившись з наказом про звільнення, ОСОБА_1 оскаржив його до Донецького окружного адміністративного суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 805/359/16-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС в Донецькій області № 393 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення міліції Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області з 07 листопада 2015 року.
Стягнуто з ММУ УМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 190 017,92 грн (а.с.10-19).
Наказом № 30 о/с від 26 жовтня 2018 року ліквідаційної комісії ГУМВС України у Донецькій області, прийнятим на виконання рішення суду від 11 жовтня 2018 року у справі №805/359/16-а, скасовано пункт наказу ГУМВС України в Донецькій області в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС та поновлено його на посаді з 07 листопада 2015 року.
Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 02 квітня 2019 року № 9 о/с-лк, згідно із Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС ОСОБА_1 звільнено із ОВС у запас на підставі п. 64 "г" Положення (через скорочення штатів) (а.с.20)
Не погодившись з наказом № 9 о/с-лк від 02 квітня 2019 року позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі №200/1085/19-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС в Донецькій області від 02 квітня 2019 року №9 о/с-лк про звільнення ОСОБА_1 з ОВС в запас Збройних Сил України та п.п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом ОВС та поновлено останнього на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 03 квітня 2019 року (а.с.21-36).
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року наказом №12 о/с-лк від 24 червня 2019 року скасовано наказ ГУМВС України в Донецькій області від 02 квітня 2019 року №9 о/с-лк щодо звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 03 квітня 2019 року (а.с.79).
25 червня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади відповідно до пункту 64 "г" (через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі) (а.с.80).
Наказом № 17 о/с лк від 09 вересня 2019 року, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено з ОВС у запас за п. 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 09 вересня 2019 року (а.с.37).
Вважаючи вказаний наказ відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Основного Закону України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Закон України "Про міліцію" втратив чинність згідно із Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію", який з урахуванням положень пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону і дати його опублікування (6 серпня 2015 року) набрав чинності 7 листопада 2015 року, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності 7 серпня 2015 року.
Приписами пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію").
За підпунктом "г" пункту 64 Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Згідно з частиною першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (місячного грошового забезпечення), що застосовується при виплаті вихідної допомоги (одноразової грошової допомоги при звільненні), та середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.