ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/12279/20-а
адміністративне провадження № К/9901/17895/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 (головуючий суддя - І.С. Молочна)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 (головуючий суддя - І.В. Сіваченко, судді - А.А. Блохін, Т.Г. Гаврищук)
у справі № 200/12279/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Держави в особі Державної судової адміністрації України,
третя особа - Державна казначейська служба України,
про визнання дій, бездіяльності відповідачів незаконними, визнання протиправним виконавчого листа, зобов`язання відповідачів відшкодувати реальні збитки, визнання протиправними дій відповідача, зобов`язання виплатити моральну шкоду,
встановив:
Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Держави в особі Державної судової адміністрації України, в якому просив:
- визнати дії, бездіяльність відповідачів незаконними;
- визнати протиправним виконавчий лист від 12.11.2020 № 528/999/19;
- зобов`язати відповідачів відшкодувати реальні збитки, які позивач вже поніс і які повинен буде ще понести за час розгляду цієї справи;
- визнати протиправними дії відповідача щодо передачі персональних даних позивача, як порушення недоторканості приватного життя по сфальшованому виконавчому документу, за яким внесено ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 в базу в якості боржника, яким позивач не є, за виконавчим листом від 12.11.2020 №528/999/19;
- зобов`язати відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 виплатити моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 21.07.2020 рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/999/19, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 911, 95 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 957, 69 грн. Позивачем 21.07.2020 сплачено судовий збір розмірі 911, 95 грн. та 957, 69 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. 11.12.2020 позивачем засобами поштового зв`язку отримано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 12.11.2020 № 528/999/19, виданим Гребінківським районним судом Полтавської області. На переконання позивача, вказане є грубим фальшуванням Гребінківським районним судом Полтавської області виконавчого листа № 528/999/19 від 12.11.2020 та фактичних обставин щодо сплати ним судового збору. Позивач вказує, що такі дії відповідача є протиправними, порушують Конституцію України, Закону України "Про захист персональних даних", є неправомірним втручанням в особисте життя позивача з боку держави. Вищезазначеним відповідач передав державним виконавцям без законних на те підстав по сфальшованому боргу немайнову власність позивача. Державні виконавці виконуючи сфальшований виконавчий лист № 528/999/19 від 12.11.2020 виклали позивача та його дружини персональні дані в базу боржників. Вказаним позивач обґрунтовує порушення його прав та інтересів, що призвело і до спричинення йому моральної шкоди.
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави в особі Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій, бездіяльності незаконними, визнання протиправним та скасування виконавчого листа, зобов`язання відшкодувати збитки, визнання протиправними дій щодо передачі персональних даних, стягнення моральної шкоди.
4. При постановленні ухвали суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявлений позивачем спір не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Доводи касаційної скарги позивача аналогічні доводам, які викладені позивачем в обґрунтування вимог позовної заяви. Також, позивач вказує, що позовна вимога про визнання протиправним виконавчого листа від 12.11.2020 № 528/999/19 заявлена, як необхідність дослідити, що виконавчий лист є індивідуально-правовим актом, який породжує права та обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначених законом, відповідно до яких законність та обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню саме адміністративним судом.
Позиція інших учасників справи
7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Оцінка Верховного Суду
10. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
12. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
13. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
14. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
15. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
16. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
17. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
18. За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
19. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
20. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
21. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають унаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
22. При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Водночас відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що звернення позивача до суду обумовлено саме направленням судом першої інстанції виконавчого листа для виконання та фактом відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 12.11.2020 № 528/999/19, виданим Гребінківським районним судом Полтавської області, адже, як вказує позивач, грошові кошти (судовий збір) на виконання рішення суду ним сплачено ще 21.07.2020.
24. Відповідно до частин першої-третьої статті 431 Цивільного процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Підставою для виконання суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб`єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
25. За змістом статті 432 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
26. Таким чином, вказаними нормами регламентовано порядок вирішення питань, що наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог при поданні позовної заяви до адміністративного суду.
27. Крім того, судами встановлено, що позивач скористався наданим йому правом та 10.12.2020 звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій просив винести ухвалу про виправлення описки та визнати рішення та виконавчий лист у справі № 528/999/19 в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 911, 95 грн. та ОСОБА_2 судового збору в розмірі 957, 69 грн. таким, що не підлягає виконанню.
28. Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області № 528/999/19 від 21.12.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Також судом зазначено, що 21.12.2020 секретарем суду надіслано до відділу виконавчої служби листа з копіями дублікатів квитанцій про сплату позивачами судового збору та вказано про необхідність повернення відповідних виконавчих листів без виконання.
29. Таким чином, судами встановлено, що позивач скористався належним, передбаченим законодавством способом захисту своїх порушених прав та інтересів шляхом подання до місцевого суду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
30. Наведене позивачем обґрунтування позовних вимог свідчить, що державою в особі Державної судової адміністрації України не вчинялось жодних дій, рішень чи бездіяльності безпосередньо стосовно позивача, які б створювали для позивача певні юридичні права та/чи обов`язки, порушували його особисті права та/або інтереси та, відповідно, могли бути предметом оскарження у цій справі і складати суть публічно-правового спору.
31. Визначений позивачем відповідач у контексті спірних правовідносин не вважається суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій по відношенню до позивача.
32. За такого правового регулювання, предмета, підстав позову та суб`єктного складу учасників справи в даному спорі, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.