ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа №466/9253/17
адміністративне провадження № К/9901/19992/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 (головуючий суддя: Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі №466/9253/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області або відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії;
зобов`язати ГУПФУ у Львівській області здійснити йому перерахунок та виплату державної пенсії у зв`язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 23.05.2017 по день прийняття рішення у даній справі за відрахуванням фактично виплачених сум;
зобов`язати відповідача-1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії (доходу) у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017, з 23.05.2017 року по день ухвалення рішення по даній справі, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати";
зобов`язати ГУПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 50, 54, 67 Закону №796-XII, обчисленої з розміру основної (державної) пенсії, але не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;
стягнути з ГУПФУ у Львівській області на його користь інфляційні витрати у розмірі 142727,93 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу пенсії;
зобов`язано ГУПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону №796-XII з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з частини першої статті 28 Закону України" "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 23.05.2017 по 18.02.2019 за відрахуванням фактично виплачених сум;
зобов`язано ГУПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії (доходу) у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017, з 23.05.2017 по 18.02.2019, передбачену Законом України "Про компенсація громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням їх виплати".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 і ухвалено нове про часткове задоволення позову:
визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії (доходу) у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати";
зобов`язано ГУПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії (доходу) у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з 03.08.2010 по 31.03.2017 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів" у зв`язку із порушенням строку їх виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області, як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1988 році першої категорії та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону №796-XII.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01.03.2011 у справі №2а-348/11 було визнано протиправними дії УПФУ у Шевченківському районі м. Львова щодо непроведення перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону №796-XII з січня 2010 року, а також зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону №796-XII за період з січня 2010 року по день постановлення рішення суду різницю між фактично нарахованими належними до виплати державної та додаткової пенсії.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 01.03.2011, і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково:
визнано протиправними дії УПФУ у Шевченківському районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статей 50, 54, 67 Закону №796-XII з 03.08.2010;
зобов`язано УПФУ у Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 03.08.2010 відповідно до статей 50, 54, 67 Закону №796-XII, обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом, з врахуванням виплачених сум.
28.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", починаючи з 14 вересня 2011 року.
Листом від 13.10.2017 №4510/06-11 відповідач повідомив заявника про те, що його пенсія обчислена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова Уряду №1210). Також заявника проінформовано, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 Управлінням було проведено перерахунок пенсії за період з 03.08.2010 по 22.07.2011 відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону №796-XII.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що набув право на отримання державної пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, проте відповідач протиправно здійснює її виплату в значно меншому розмірі. Такі дії, на переконання позивача, призвели до порушення його права на належний рівень соціального захисту, гарантований державою для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в статті 16 Конституції України. Також позивач зазначає, що на виконання судового рішення у справі №2а-348/11 відповідачем було проведено виплату сум державної та додаткової пенсії лише у березні 2017 року, що свідчить про виплату коштів з пропуском строку їх виплати.
Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що розрахунок та виплата пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється в порядку та на умовах, визначених актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, що прямо передбачено у статті 50, 54 Закону №796-XII. Отже, у діях пенсійного органу відсутня протиправна поведінка.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтями 50, 54, 67 Закону №796-XII. Також, у зв`язку із несвоєчасним проведенням виплати пенсії за судовим рішенням у справі №2а-348/11, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 03.08.2010 по 31.03.2017, з 23.05.2017 по 18.02.2019
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову. Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що у 2017 році порядок призначення та мінімальні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю визначалися актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань, а тому здійснюючи перерахунок позивачу пенсії у розмірах, встановлених постановою Уряду №1210, пенсійний орган не допустив протиправної поведінки. Суд зазначив, що у Рішенні №3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Одночасно суд апеляційної інстанції констатував, що різницю пенсії за період з 03.08.2010 по 22.07.2011 на виконання судового рішення у справі № 2а-348/11 було фактично виплачено позивачу лише 31.03.2017, а тому дійшов висновку про наявність підстав для компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Скаржник наполягає на тому, що виплата йому пенсії по інвалідності у розмірах, встановлених постановою Уряду №1210, звужує його конституційні права на отримання гідного пенсійного забезпечення. Стверджує, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Відповідач-1 в письмовому відзиві, поданому до Верховного Суду, заперечив проти доводів та вимог касаційної скарги. Зазначає, що доплату різниці між розміром належним до виплати та фактично виплаченою пенсією в сумі за період з 03.08.2010 по 19.06.2011 було нараховано ще в листопаді 2011 року, за період з 20.06.2011 по 22.07.2011 у сумі 5886,61 грн в грудні 2011 року. Таким чином вважає, що ним належним чином виконано судове рішення. Водночас, обов`язок із забезпечення коштів на виплату пенсій за судовими рішеннями покладено на органи Казначейства. Органи Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів, а лише здійснюють виплату пенсій в межах видатків. За таких обставин відповідач-1 вважає, що несвоєчасна виплата коштів відбулася не з його вини, відповідно відсутні підстави для компенсації за його рахунок позивачу втрати частини грошових доходів.
Відповідач-2 правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.