ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 813/1147/15
адміністративне провадження № К/9901/49434/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А 0284 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (головуючий суддя - Хома О. П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (головуючий суддя - Затолочний В.С., судді: Матковська З. М., Шавель Р. М.) у справі № 813/1147/15 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0284, командира Військової частини А 0284 Ковальчука Андрія Трохимовича, третя особа - Військово-медичний клінічний центр Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. Суть спору
У березні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини А0284 (далі - в/ч А0284) полковника Копачинського В.М., яка полягає у неналежному здійсненні ним керівництва внутрішньою службою у в/ч А0284 в частині можливості реального проведення лікарем (фельдшером) у медичному пункті військової частини амбулаторного прийому 27 червня 2014 року ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність начальника штабу в/ч А0284 підполковника Ковальчука А.Т., яка полягає у неналежній організації ним внутрішньої служби у в/ч А0284 у частині можливості реального проведення лікарем (фельдшером) у медичному пункті військової частини амбулаторного прийому 27 червня 2014 року ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч А0284, яка полягає у ненаданні до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону довідки про обставини отримання 27 червня 2014 року ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва) на посаді старшого навідника в/ч А0284 під час виконання бойових завдань у складі сил антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, з наступними змінами;
- зобов`язати в/ч А0284 надати відповідну довідку.
На обґрунтування позову зазначив, що з квітня по червень 2014 року, будучи солдатом контрактної служби, виконував бойове завдання в зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей. 27 червня 2014 року у проміжок часу з 16:30 до 17:30 поблизу міста Слов`янська Донецької області попав під мінометний обстріл, під час якого він отримав травму - контузію. Вказав, що командування в/ч А0284 не визнає факт одержаної травми саме при виконанні бойового завдання в зоні АТО чим створює перешкоди у одержанні ним довідки за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано в/ч А0284 надати Військово-медичному клінічному центру Західного регіону довідку про обставини одержання 27 червня 2014 року ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва) під час виконання бойових завдань в зоні АТО за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, з наступними змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року №1109/15800. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов`язковою умовою для встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України є довідка про обставини травми встановленого зразка, у якій зазначається, що військовослужбовець одержав поранення, (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини.
Водночас, ураховуючи відсутність офіційних документів про обставини отримання позивачем 27 червня 2014 року контузії під час виконання бойових завдань в зоні АТО, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача видати довідку ОСОБА_1 з огляду на наявні у матеріалах справи медичні документи позивача, покази свідків, а також висновки комісйної судово-медичної експертизи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
На постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в/ч А0284 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що 31 липня 2014 року за висновком проведеної військово-лікарської експертизи (протокол №5 від 04 серпня 2014 року) під час медичного огляду ОСОБА_1 не було встановлено жодного діагнозу який підтверджував факт отримання травми позивачем під час проходження військової служби у в/ч А0284. Крім того зазначає, що до командування в/ч А0284 від позивача не надходило жодних повідомлень щодо отримання ним травми (поранення) ні під час проходження служби, ні по прибуттю з зони АТО. Відтак вважає, що підстави для видачі позивачу довідки встановленої форми №5 відсутні.
23 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Коваленко Н. В. (суддя-доповідач), Берназюка Я. О., Гриціва М. І. відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивачем до Суду подано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких останній вказує на безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
26 жовтня 2021 року у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід колегії суддів у даній справі, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №813/1147/15 та визначено склад колегії суддів: Соколов В. М. (суддя-доповідач), Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В.
Ухвалою від 26 листопада 2021 року Верховний Суд зазначену адміністративну справу прийняв до провадження, провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч А0284.
Відповідно до наказу командира в/ч А0284 від 15 квітня 2014 року №82 солдат ОСОБА_1 перейшов у підпорядкування керівника АТЦ для виконання бойових завдань в складі сил АТО на території Луганської та Донецької областей.
На підставі наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 30 березня 2014 року №12 солдат ОСОБА_1, вважаються такими, що 30 травня 2014 року прибув у базовий табір штабу АТО на території Луганської та Донецької областей для виконання службових (бойових) завдань.
Безпосередня участь ОСОБА_1 під час проходження військової служби за контрактом у в/ч А0284 у антитерористичній операції з 15 квітня по 31 липня 2014 року підтверджується довідкою № 526 в/ч - польова пошта В3720 (до 15 вересня 2014 року військова частина А0284).
27 червня 2014 року особовий склад в/ч А0284, в тому числі і ОСОБА_1, виконував бойове завдання поблизу міста Слов`янськ Донецької області, де у проміжок часу з 16:30 до 17:30 відбувся мінометний обстріл.
ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку із скаргами на погане самопочуття (головний біль, шум у вухах), яке пов`язує із тим, що під час мінометного обстрілу на відстані орієнтовно 6 м від нього розірвалася міна, 27 червня 2014 року звернувся за медичною допомогою до лікаря, яким здійснював прийом на блокпосту. Одержав першу допомогу та медикаментозне призначення.
Повторне звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою відбулося в середині липня 2014 року, орієнтовно 12-13 липня 2014 року. Надання допомоги відбувалося в умовах Луганського аеропорту лікарем-нейрохірургом ВМКЦ ЗР ОСОБА_2., який за результатами прийому призначав лікування.
31 липня 2014 року ОСОБА_1 прибув до місця постійної дислокації в/ч А0284 місто Львів, де був оглянутий начальником госпітального відділення медичної роти військової частини Лосік О.В., яка у медичній картці зафіксувала скарги на гострий головний біль та глухуватість. Такого роду скарги зумовили направлення позивача на огляд до профільного спеціаліста.
01 серпня 2014 року за наслідками лор-огляду лікарем Дмитрах О.О. зафіксовано скарги на сильний та постій біль в ділянці правого вуха та коловушній ділянці.
На підставі направлення начальника Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного курсанта ОСОБА_1 скеровано на стаціонарне лікування до ВМКЦ ЗР з діагнозом "Двобічна змішана приглухуватість".
З 15 по 26 серпня ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ЗР у ЛОР відділенні.
З медичної картки стаціонарного хворого (історія хвороби) №9072/601 видно, що госпіталізованому з діагнозом "Двобічна змішана приглухуватість" ОСОБА_1 встановлено заключний клінічний діагноз: "Підгостра двобічна змішана приглухуватість при сприйнятті шепітної мови 5м на обидва вуха".
За результатами магнітно-резонансної томографії головного мозку ОСОБА_1 від 05 вересня 2014 року дано заключення: множинні дрібні судинні вогнища внаслідок вазоспазму (не виключено посттравматичного генезу). Аплазія лівої ХА.
09 жовтня 2014 року на підставі вказаного заключення МРТ ангіохірургом ВМКЦ ЗР встановлено діагноз: "Гіпоплазія лівої хребетної артерії в хребетному каналі з незначним порушенням кровообігу та функцій. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 42 графи ІІ Розкладу хвороб - "придатний до військової служби".
В подальшому ОСОБА_1 двічі перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ЗР: з діагнозом: "Вегетативно-судинна нестійкість з цефалгічним синдромом".
08 жовтня 2014 року начальник ВМКЦ ЗР звернувся до командира в/ч А0284 з запитом про надання довідки про травму (додаток №5) до Наказу МО України від 14 серпня 2008 року №402.
У відповідь на вказаний запит командир в/ч А0284 телеграмою повідомив, що ОСОБА_1 не проходить наказом по частині як такий, що отримав травму в червні 2014 року під час участі в АТО.
Наказом командира в/ч А0284 від 14 серпня 2014 року № 197 військовослужбовець виключений зі списків особового складу частини у зв`язку із поступленням в Академію сухопутних військ ім. П. Сагайдачного.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (із змінами та доповненнями) (далі - Положення ).
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 розділу І Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу І Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. (підпункт 2.3 пункту 2 розділу І Положення).
Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України встановлений у главі 2 розділу 2 Положення.
Згідно пунктів 21.1 - 21.3. глави 21 розділу 2 Положення у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною третьою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Відповідно до пункту 21.5. глави 2 Положення постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Пунктами 21.7.- 21.8. глави 21 розділу 2 Положення передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що обов`язковою умовою для встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України є довідка про обставини травми встановленого зразка, у якій зазначається, що військовослужбовець одержав поранення, (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини.
Особливістю цієї справи є відсутність документальних доказів звернення позивача 27 червня 2014 року за медичною допомогою у зв`язку з отриманням травми в зоні АТО.
За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відтак, з огляду на наведені процесуальні норми суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність допиту свідків з метою установлення обставин для встановлення у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення), про які вказує позивач.
Так, як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 підтвердили що 27 червня - 30 липня 2014 року у зоні проведення АТО ОСОБА_1 неодноразово звертався до лікарів та йому було забезпечено надання медичної допомоги медичними працівниками.
Крім того, суд першої інстанції з`ясував, що позивач неодноразово, після вказаних ним обставин, звертався за медичною допомогою, у зв`язку з зниженням гостроти слуху на обидва вуха - підгостра двобічна змішана приглухуватість при сприйнятті шепітної мови 5 м на обидва вуха.
Таким чином, наявність у позивача проблеми зі здоров`ям підтверджено належними і допустимими доказами.
Також ухвалою суду першої інстанції від 04 червня 2015 року призначено судово-медичну експертизу у даній адміністративній справі.
Згідно з висновками експерта (комісійна судово-медична експертиза) №235 ураховуючи анамнез і записи в медичних документах до періоду червня-липня 2014 року, медичні дані після вказаного періоду часу та результати обстеження ОСОБА_1 на момент проведення даної ексертизи, не можна виключити, що зниження гостроти слуху на обидва вуха - підгостра двобічна змішана приглухуватість у нього, є наслідком перенесеної мінно-вибухової травми (баротравми).
При проведенні експертизи експертною комісією ураховано, що при обстежені в січні 2013 року (записи в медичній книжці) ОСОБА_1 був здоровий. У червні 2014 року унаслідок близького вибуху біля потерпілого мінометного снаряду у останнього виникло запаморочення, блювота, з`явився головний біль, "дзвін" і "свист" у вухах, погіршився слух. Спеціалізована медична допомога лікарями не надавалась. Після повернення з зони АТО 31 липня - 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 госпіталізовано.
З викладеного вище вбачається, що ураховуючи відсутність офіційних документів про обставини отримання позивачем 27 червня 2014 року контузії, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача видати довідку з огляду на наявні в матеріалах справи медичні документи позивача, покази свідків, а також висновок експертизи.
Суд апеляційної інстанції у свою чергу погодився з належністю та достатністю зібраних судом першої інстанції доказів для встановлення обставин, за яких ОСОБА_1 отримав травму зниження гостроти слуху на обидва вуха - підгостра двобічна змішана приглухуватість.
З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з такою позицією судів, оскільки відсутність первинних медичних документів про звернення ОСОБА_1 27 червня 2014 року за медичною допомогою, не може слугувати підставою для відмови у наданні йому довідки, адже це спростовують установленні судами обставини.
Верховний Суд наголошує, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відсутність довідки про причини та обставини поранення порушує право позивача на отримання гарантованих законом виплат.
Таким чином ураховуючи, що обов`язковою умовою для встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України потрібна довідка про обставини травми встановленого зразка, у якій зазначається, що військовослужбовець одержав поранення, (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що належним способом порушеного права позивача буде зобов`язання в/ч А0284 видати довідку про обставини отримання 27 червня 2014 року ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення.
Твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 на підставі результатів медичного огляду та висновку ВЛК від 04 серпня 2014 року був визнаний здоровим та придатним до навчання при вступі до академії, не мають значення для вирішення даної справи та не спростовують висновку судово-медичної експертизи від 02 грудня 2015 року №235 по встановленню стану здоров`я ОСОБА_1 .
Доводи скаржника про те, що жодних повідомлень стосовно отримання травми (поранення) 27 червня 2014 року під час проходження служби та по прибуттю з зони АТО від позивача не надходило, не знайшли свого підтвердження.
Підсумовуючи викладене Верховний Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі №806/2053/16.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.