ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 823/382/18
касаційне провадження № К/9901/60375/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 (суддя Кульчицький С.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Губська Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2017: № 0017411303, № 0017441303 та № 0017431303.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що нею не було допущено порушень вимог підпункту 119.2 статті 119, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.2 пунтку 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 161 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, про які зазначено у акті перевірки, оскільки вона не мала жодних трудових відносин із громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, жодних виплат у вигляді заробітної плати чи інших доходів вказаним особам не здійснювала, оскільки сферою діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця була торгівля алкогольними напоями, і вона не мала жодного відношення до кухні, з урахуванням того, що окрім ОСОБА_1 частину приміщення орендував інший підприємець - ОСОБА_8, яка і надавала послуги кухні.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 10.05.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що обставини щодо наявності трудових відносин без їх належного оформлення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (бармен), ОСОБА_4 (офіціант), ОСОБА_5 (помічник кухара), ОСОБА_6, ОСОБА_7 (кухар) підтверджуються письмовими заявами зазначених осіб, поданими до Управління, а також показами ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які були дописані у судовому засіданні як свідки.
ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.09.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що: чому заяви осіб, зазначених у акті перевірки, про те, що фони мали трудові відносини із ОСОБА_1, були написані саме в Управлінні; в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вказали, що працювали в кафе, але не пояснили, хто приймав їх на роботу та хто виплачував їм заробітну плату, з урахуванням того, що у заявах, поданих до Управління, вказані особи зазначили, що вони працювали у двох підприємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ; суди не встановили, за якою конкретною посадою, професією, кваліфікацією працювали особи, зазначені як свідки, у позивача; колективна заява до Управління, подана вказаними у акті перевірки шістьома особами, не містила сум отриманих ними винагород, а повторну скаргу подали лише троє заявників, з урахуванням того, що суми ніби-то отриманої ними заробітної плати, вказані у заявах, та у показах свідків, суттєво різняться; будь-яких документів, які б підтверджували факт виплати позивачем доходів на користь заявників (як-то: відомості, квитанції тощо), ані заявниками, ані Управлінням надано не було; за період своєї діяльності ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець застосовувала загальну систему оподаткування і видом діяльності була торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, тоді як будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 діяльності у сфері надання послуг харчування та ресторанної діяльності, відсутні; ОСОБА_1 не була ознайомлена із наказом про проведення перевірки до початку проведення такої перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.10.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.10.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом за період діяльності з 01.01.2015 по 01.03.2017 (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України), результати якої оформлені актом № 330/23-00-13-0214/ НОМЕР_1, за висновками якого ОСОБА_1 були порушені: вимоги пункту 119.2 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні до контролюючого органу відомостей за формою № 1-ДФ, в результаті чого застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.; вимог статей 163, 168 Податкового кодексу України, пункту 161 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір з нарахованих (виплачених) доходів на користь фізичних осіб- платників податків за 2015 - 2017 роки на загальну суму 7758,00 грн.; вимоги підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 85194,72 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: за період, який перевірявся, ОСОБА_1 як податковим агентом не було включено до загального місячного оподатковуваного доходу нараховані громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суми винагороди за виконані роботи вказаними найманими працівниками, праця яких використовувалась в діяльності ФОП ОСОБА_1, без належного оформлення трудових відносин; до перевірки надано заява, де виконавці - громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3 (бармен), ОСОБА_4 (офіціант), ОСОБА_5 (помічник кухара), ОСОБА_6, ОСОБА_7 (кухар) повідомили, що надавали послуги ФОП ОСОБА_1, яка, в свою чергу, виплачувала виконавцям заробітну плату, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 - у сумі 4650,00 грн. щомісячно з січня 2015 по лютий 2017 року включно, ОСОБА_6 - у сумі 3200,00 грн. щомісячно з грудня 2016 року по лютий 2017 року включно, ОСОБА_7 - у сумі 8000,00 грн. щомісячно з грудня 2016 року по лютий 2017 року включно; із виплачених на користь зазначених осіб доходів ФОП ОСОБА_1 не нараховувала та не утримувала податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, а також не подавала до контролюючого органу податкову звітність про суми доходів, виплачених (нарахованих) на користь платників податків.
21.09.2017 на підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0017441303, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 85194,72 грн. - за основним платежем, на суму 61878,87 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на суму 20331,33 грн. - пені; № 0017411303, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 7758,00 грн. - за основним платежем, на суму 5609,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на суму 5004,17 грн. - пені; № 0017431303, яким застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальний оп