ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа №813/993/16
провадження № К/9901/34255/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Макарика В.Я., суддів Матковської З.М., Бруновської Н.В.)
у справі № 813/993/16
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатолівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. 25.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати незаконним рішення Уповноваженої особи ФГВФО Славкіної М.А., оформлене листом від 01.03.2016 вих. № 05-10996 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 вкладником публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі за текстом - ПАТ "ВіЕйБі Банк") на суму вкладу в розмірі 7275,90 дол. США (сім тисяч двісті сімдесят п`ять доларів США 90 центів) і щодо відмови у включенні ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ "ВіЕйБі Банк", які мають право на отримання компенсації за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Уповноважену особу ФГВФО Славкіної М.А. визнати ОСОБА_1 вкладником ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму вкладу в розмірі 7275,90 дол. США (сім тисяч двісті сімдесят п`ять доларів США 90 центів) і включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ "ВіЕйБі Банк", які мають право на отримання компенсації за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати ФГВФО включити ОСОБА_1, як вкладника ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму вкладу в розмірі 7275,90 дол. США (сім тисяч двісті сімдесят п`ять доларів США 90 центів) до Загального реєстру вкладників ПАТ "ВіЕйБі Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.08.2018 відмовив ОСОБА_1 в позові.
3. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційну порядку.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суду ухвалою від 09.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху через несплату заявником судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
5. Надалі ухвалою від 10.11.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув позивачеві його апеляційну скаргу зважаючи на те, що у встановлений строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме: не надіслала до апеляційного суду оригіналу документа про сплату судового збору.
6. Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, ухвалою суду апеляційну скаргу залишено без руху і недоліки апеляційної скарги скаржником усунуті не в повному обсязі, а саме: не сплачено судовий збір. Посилається на практику Верховного Суду в побідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 817/649/16).
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. У своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що спір у справі торкається захисту його прав як споживача фінансових послуг, а тому він звільнений від сплати судового збору на всіх етапах судового розгляду цієї справи в силу положень статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
9. Посилається на практику Верховного Суду в побідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 817/649/16).
10. Окремо зазначає про ряд процесуальних порушень, які допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги позивача.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
12. Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
13. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
14. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не додано документа про сплату судового збору, як було зазначено в наведеній ухвалі.
15. Позивач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак вважає, що він звільнений від сплати судового збору.
16. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
17. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №160/15864/20, суд дійшов таких висновків:
"…вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Разом з тим слід зазначити, що Фонд не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Таким чином, Фонд не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
З наведеного убачається, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а тому немає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в цій справі.
Тому Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи зазначені вище норми права, дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 817/649/16 (11-1032апп18), оскільки цей висновок протирічить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15 травня 2019 року у справі № 817/777/16, і підстав для відступу від такого висновку не вбачається".
18. Правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №160/15864/20. Позивач не звільнений від обов`язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі, а отже апеляційний суд діяв законно.
19. Посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції порядку розгляду заяви позивача про відвід суддів на законність спірного рішення не впливають.
20. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
21. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -