ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 140/3335/19
провадження № К/9901/14143/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В.)
у справі № 140/3335/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Волинський обласний військовий комісаріат,
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019, оформлене протоколом №105, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги по третій групі інвалідності;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду третьої групи у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 у задоволенні позову відмовлено.
3. Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019, оформлене протоколом №105;
- зобов`язано Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по третій групі інвалідності у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, та надіслати зазначене рішення разом з документами у Волинський обласний військовий комісаріат для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
4. Міністерство оборони України засобами поштового зв`язку надіслало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28.10.1981 по 03.01.1984 проходив військову службу в Збройних силах, в тому числі у період з 13.05.1982 по 03.01.1984 приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан в складі військової частини п/п 13354, що підтверджується копіями посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, військового квитка серії НОМЕР_2 та довідкою від 27.06.2019 № 344.
6. Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА №386266 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності довічно з 14.06.2016.
7. 11.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Волинського ОВК із заявою (разом із наданими підтверджуючими документами) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
8. Вказані документи Волинським ОВК були направлені на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо можливості виплати заявнику одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи.
9. Листом від 16.09.2019 №ВСЗ/1155/1/3661 Волинський ОВК повідомив позивача, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019 прийнято рішення, оформлене протоколом №105, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів пропуску останнім трирічного строку на реалізацію права на отримання грошової допомоги.
10. Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що з моменту встановлення позивачу інвалідності III-ї групи - 14.06.2016 до подання позивачем заяви на призначення і виплату одноразової грошової допомоги - 11.07.2019 минув трирічний термін з дня настання події, з якою Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу, то комісія Міністерства оборони України правомірно відмовила ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Доводи позивача про те, що реалізовувати таке право він не міг у зв`язку із невідворотними та непереборними обставинами, на думку суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів, які б засвідчували такі обставини.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи встановлені поважні обставини пропуску строку звернення скаржника до відповідача з відповідною заявою, пов`язані зі станом здоров`я ОСОБА_1, а тому відмова відповідача у призначені позивачу одноразової грошової допомоги з підстав пропуску трирічного строку звернення із відповідною заявою є протиправною.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційну скаргу мотивовано доводами, покладеними в основу рішення про відмову позивачу у призначенні грошової допомоги, та переліченими в п. 9 та 11 цього судового рішення.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
15. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
16. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
17. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
18. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
19. Частиною восьмою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
20. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
21. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.
22. У цій справі сторонами не заперечується, що визначений частиною восьмою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" строк позивачем був пропущений. Спір виник через поважність/ неповажність зазначених позивачем підстав пропуску зазначеного строку.
23. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
24. Законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
25. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).
26. При цьому, рішення про поновлення присічного строку були прийняті у дійсно виключних випадках.
27. В межах спірних правовідносин позивач наполягає, що протягом тривалого періоду часто хворів та постійно перебував на стаціонарному лікуванні. Проте, надані позивачем лікарняні виписки свідчать про те, що хоча позивач і дійсно часто перебував на стаціонарному лікуванні, проте таке лікування в більшості випадків продовжувалось не більше одного місяця та не було постійним, довго триваючим. Також станом на червень 2016 року (останній місяць трирічного строку) позивач на стаціонарному лікуванні не перебував. Тобто, позивачем не надано судам належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Також позивач не довів, що вживав всіх необхідних заходів для цього (оформлення нотаріально посвідченої довіреності для представника, надсилання заяви поштою тощо).
28. Аналогічна правова позиція щодо практичного застосування норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/2517/18.
29. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно надано оцінку доказам у справі, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
30. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
31. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд