ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа №480/6504/20
адміністративне провадження №К/9901/22654/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Павлічек В.О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Чалого І.С., суддів Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення із Запорізької обласної прокуратури вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у розмірі 169670,60 грн.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що наказом прокуратури Запорізької області від 29 квітня 2020 року №726к його звільнено з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) з 30 квітня 2020 року. Проте при звільненні йому безпідставно не виплачено вихідну допомогу відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 звільнено з підстав і в порядку, визначених Законом №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, він не набув права на її отримання.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року змінено з мотивів та підстав відмови у задоволенні позову.
6. Змінюючи мотиви та підстави відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції правильно ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, проте без належного мотивування висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги у зв`язку із поновленням останнього в судовому порядку на посаді в органах прокуратури.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
8. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зазначив, з-поміж іншого, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року в справі №823/263/16, від 17 жовтня 2019 року в справі №823/276/16 та від 23 грудня 2020 року в справі №560/3971/19 щодо наявності у звільненого працівника прокуратури права на вихідну допомогу, а можливе подальше поновлення працівника на роботі немає жодного відношення до здійснення гарантованих державою виплат під час звільнення.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Запорізькою обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу із проханням відмовити у задоволенні її вимог, оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, на думку відповідача, прийнята із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 08 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 25 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 29 листопада 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. ОСОБА_1 наказом прокуратури Запорізької області від 13 грудня 2019 року №2274к був призначений на посаду начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області.
13. Наказом прокуратури Запорізької області від 29 квітня 2020 року №726к, керуючись статтею 11, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 30 квітня 2020 року.
14. ОСОБА_1, уважаючи, що відповідач безпідставно не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні, оскільки виплата цієї допомоги, за відсутності спеціальних норм, які б таку виплату обмежували, передбачена нормами трудового законодавства, а саме статтею 44 КЗпП України, звернувся до суду із цим позовом.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
17. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
18. Законом №113-ІХ статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
19. Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України, що закріплено у його статті 1.
20. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно з пунктом 1 частини першої якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
21. Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною четвертою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
22. Статтею 44 КЗпП України обумовлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
23. Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за змістом абзацу третього пункту 2 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
24. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
27. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
28. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з 30 квітня 2020 року з органів прокуратури.
29. Конституційний Суд України у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 зазначив про те, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема, про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
30. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року в справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 липня 2019 року в справі №804/406/16 та від 08 серпня 2019 року в справі №813/150/16.
31. Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією із таких гарантій є виплата працівникові, який звільняється, вихідної допомоги.
32. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівникові у випадках, передбачених законом, роботодавцем у колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору із незалежних від працівника обставин.
33. Приписами Закону №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
34. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.
35. Внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
36. Відтак, частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом із тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а отже не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
37. Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року в справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року в справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року в справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року в справах №420/4115/20 та №240/4840/20, від 18 лютого 2021 року в справі №640/23379/19, від 25 лютого 2021 року в справі №640/8451/20, від 26 лютого 2021 року в справі №1.380.2019.006923, від 17 березня 2021 року в справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 року в справі №640/25354/19, від 31 березня 2021 року в справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 року в справі №440/3166/20, від 27 травня 2021 року в справі №380/4855/20, від 24 червня 2021 року в справі №200/5390/20-а, від 22 липня 2021 року в справі №300/2000/20, від 12 серпня 2021 року в справі №420/4554/20 та інших.
38. З огляду на наведене, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача при звільненні з органів прокуратури права на отримання вихідної допомоги, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
39. Переглядаючи це судове рішення, змінивши його з мотивів та підстав відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції, вказавши на те, що частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом із тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а тому не заборонено застосування норми статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
40. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в справі №480/3308/20, яке набрало законної сили 22 квітня 2021 року, скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29 квітня 2020 року №726к про звільнення з 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 із посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області з 01 травня 2020 року. Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року до 10 березня 2021 року в розмірі 383505,12 грн із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 36737,64 грн із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.
41. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що позивача не можна вважати таким, що звільнився з органів прокуратури, у зв`язку з чим право на отримання вихідної допомоги останній не набув. Іншими словами, поновлення на роботі після скасування в судовому порядку наказу про звільнення нівелює право такої особи на отримання вихідної допомоги при звільненні, адже відсутній юридичний факт, із яким законодавець пов`язує набуття права на отримання такої допомоги - звільнення з роботи на підставах, передбачених статтею 40 КЗпП України (в контексті спірних правовідносин - частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII).
42. Указане, за висновками суду апеляційної інстанції, не було враховано судом першої інстанції, який помилково відхилив заявлені відповідачем аргументи про неможливість розгляду цієї справи до вирішення судом справи №480/3308/20, що призвело до необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з іншої підстави, ніж передбачена. Суд апеляційної інстанції зауважив, що справа, яка розглядається, та справа №480/3308/20 є взаємопов`язаними, оскільки від вирішення питання про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі безпосередньо залежить можливість стягнення вихідної допомоги при звільненні, чого помилково не врахував суд першої інстанції.
43. Приписами статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частини перша-четверта).
44. Завданням адміністративного судочинства у силу приписів частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
45. Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що факт звільнення особи є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати вихідної допомоги.
46. У свою чергу, питання правомірності/протиправності звільнення особи жодним чином не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для виплати вихідної допомоги у зв`язку із таким звільненням.
47. Сама лише взаємопов`язаність таких двох справ не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у справі про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення.
48. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2021 року в справі №640/5320/20, від 05 березня 2021 року в справі №804/5067/16, від 15 липня 2021 року в справі №640/3391/20 та інших.
49. Відтак, у суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у справі, яка розглядається, до вирішення справи №480/3308/20, на необхідність чого безпідставно зауважив суд апеляційної інстанції.
50. Отже, факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.
51. За загальним правилом, у день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватись із працівником, зокрема, виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках - вихідну допомогу.
52. Питання щодо наявності/відсутності порушеного права позивача на отримання вихідної допомоги у зв`язку із звільненням вирішується адміністративним судом, зокрема, шляхом перевірки рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
53. Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевіряти їх на відповідність вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Водночас правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суди перевіряють на час їхнього прийняття/вчинення суб`єктами владних повноважень - на час виникнення спірних правовідносин.
54. Як з`ясовано у справі, яка розглядається, позивач при звільненні з 30 квітня 2020 року з органів прокуратури мав право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка йому під час звільнення безпідставно не була виплачена відповідачем. Та обставина, що наказ про звільнення позивача від 29 квітня 2020 року №726к у судовому порядку 10 березня 2021 року скасований, - не може свідчити про правомірність дій прокуратури щодо невиплати позивачеві під час звільнення вихідної допомоги, на отримання якої останній мав законне право на час звільнення, і в зв`язку з чим у вересні 2020 року звернувся до суду з позовом.
55. Змінюючи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року з мотивів та підстав відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що обставин, які він визначив у своїй постанові для відмови у задоволенні позову, які нібито мали бути підставою для відмови у задоволенні позову судом першої інстанції, на день ухвалення останнім рішення (05 січня 2021 року) не існувало. Рішення у справі №480/3308/20 Сумським окружним адміністративним судом ухвалено 10 березня 2021 року, тобто після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року, закінчення підготовки до розгляду цієї справи та призначення її до апеляційного розгляду.
56. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
57. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
58. Констатуючи, що позивача не можна вважати таким, що звільнився з органів прокуратури, суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в справі №480/3308/20 набрало законної сили 22 квітня 2021 року, оскільки за правилами статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Постанова за наслідками апеляційного перегляду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в справі №480/3308/20 згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, прийнята Другим апеляційним адміністративним судом 06 липня 2021 року, тобто після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі, яка розглядається (13 травня 2021 року).
59. Відтак, Верховний Суд не може погодитися із позицією суду апеляційної інстанції та його висновком про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що позивач не набув права на отримання вихідної допомоги під час звільнення у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі.
60. Рішення є законним і обґрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин. Проте ці вимоги не дотримано судами першої та апеляційної інстанцій.
61. Відмова у задоволенні цього позову як з підстави, визначеної судом першої інстанції, так і з підстави, зазначеної судом апеляційної інстанції, є необґрунтованою. Водночас суди не дослідили питання щодо правильності обрахунку позивачем заявленої до стягнення суми вихідної допомоги, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
62. За таких обставин, з огляду на приписи статей 341, 353 КАС України, Верховний Суд скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направляє справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.