ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа №671/932/16-а
адміністративне провадження № К/9901/43015/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області
на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 21.09.2016 (суддя Намистюк В.П.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (колегія у складі суддів Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)
у справі № 671/932/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області
про оскарження дій суб`єкта владних повноважень.
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, станом на 15.12.2014, в розмірі 70% від суми місячної заробітної плати за останні 12 місяців.
2. Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 21.09.2016 позов задоволено.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 21.09.2016 скасовано та прийнято нову про часткове задоволення позову:
- визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції, чинній станом на 15.12.2014);
- зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області перевести ОСОБА_1 з пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції, чинній станом на 15.12.2014);
- в решті позову відмовлено.
4. 10.04.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 15.12.2014 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, де йому призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно довідки МСЕК АВ № 0387001 від 15.12.2014. Після призначення пенсії продовжував працювати.
8. Наказом № 224 к від 09.03.2016 позивача було звільнено з органів прокуратури Хмельницької області у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до п.7 ч.1 ст.51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".
9. 10.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в Волочиському районі з заявою про переведення його з пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію відповідно до статей 18, 50-1 Закону № 1789-XІІ, які були чинними на момент досягнення ним пенсійного віку, та здійснити нарахування пенсії відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області № 18-249 вих.16 від 10.03.2016.
10. Листом від 17.03.2016 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VII з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про прокуратуру".
11. Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 01.06.2015 та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до чинних на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Внесені Законами України "Про захист щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014, "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Посилання відповідача на п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ щодо того, що з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", то наведена норма регулює саме призначення пенсій, а не перерахунок вже призначеної пенсії.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є не призначення пенсії, а переведення на інший вид пенсії особи, яка досягла пенсійного віку ще 15.12.2014.
Таким чином, при переведенні позивача з пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно Закону України "Про прокуратуру" слід застосовувати правові норми, які діяли на момент виникнення у нього права на пенсію, тобто норми Закону № 1789-XІІ.
За висновком суду апеляційної інстанції, безпідставними є посилання на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, що стосуються правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови відповідача, але вважав помилковим висновок про наявність підстав для перерахунку пенсії останнього, тоді як суть спору полягає в неправомірності дій щодо відмови в переведенні з загальної пенсії на спеціальну.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що при перерахунку пенсії позивачу необхідно було керуватися нормами статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній до 01.01.2015), тому було невірно вирішено питання дії закону в часі.
17. З набранням чинності Закону № 1697-VІІ від 14.10.2014 "Про прокуратуру" втратили чинність положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991, якою було передбачено здійснення перерахунків пенсії працівникам прокуратури у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
18. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
19. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до спеціальних законів, в тому числі до Закону України "Про прокуратуру".
20. У зв`язку з тим, що до 01.06.2015 Кабінетом Міністрів України окремий нормативно-правовий акт прийнято не було, а тому органами Пенсійного фонду України припинено призначення пенсії за спеціальними законами.
21. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
23. Ключовим питанням у цій справі є наявність підстав для переведення та призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
24. З 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
25. Після прийняття, але до моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VIІ, а саме 02.03.2015 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII, який набув чинності з 1 квітня 2015 року, крім деяких положень.
26. У пункті 5 Перехідних положень цього закону зазначається, що в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до ряду законів, зокрема, й Закону України "Про прокуратуру".
27. Аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано чинні станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ.
28. Проте, Закон № 1789-ХІІ частково втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VIІ.
29. Статтею 86 Закону № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.
30. Аналогічна правова позиція вже викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2019 у справі № 683/1875/17, від 17.09.2019 у справі № 132/439/17 та від 18.09.2019 у справі № 554/10461/16-а.
31. Позивачу з 15.12.2014 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" останній звернувся вперше 10.03.2016. На цей час питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулювалося ст. 86 Закону № 1697-VIІ. На час звернення позивача із заявою положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ втратили чинність. З огляду на це, підстав для задоволення позову немає.
32. Вимоги заявника касаційної скарги про скасування, крім постанови суду апеляційної інстанції, постанови суду першої інстанції є безпідставними, оскільки така скасована судом апеляційної інстанції з прийняттям нової постанови.
33. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
34. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
35. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -