ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 1840/3278/18
адміністративне провадження № К/9901/25273/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №1840/3278/18
за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України
до ОСОБА_1
третя особа ОСОБА_2
про зобов`язати вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя: Соп`яненко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 (колегія у складі: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Бершова Г.Є., Ральченка І.М.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, в якому просила: зобов`язати громадянина ОСОБА_1 знести самочинне будівництво, а саме господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за зверненням ОСОБА_2 Управлінням ДАБІ у Сумській області 24.12.2015 проведено позапланову перевірку законності будівництва в АДРЕСА_1 . За результатами проведення перевірки відповідачем встановлено: ОСОБА_1 виконав будівельні роботи зі зведення господарської споруди з порушенням вимог законодавства; будівля розміщена на межі з суміжною ділянкою та примикає до паркану; частина споруди розташована за межами земельної ділянки на землях загального користування; ніяких довільних документів забудовник не надав; у своїх поясненнях зазначив, що зведена споруда є тимчасовою, її зведення не є самочинним будівництвом. Позивач в позовній заяві також наголошував, що в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI) будівництво розпочате без повідомлення про початок виконання будівельних робіт. За результатами перевірки складено акт, протокол про адміністративне правопорушення та приписи про усунення порушення вимог законодавства та про зупинення будівельних робіт. Надалі за результатами проведення позапланової перевірки встановлено невиконання відповідачем вимог припису та притягнуто його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 188-42 КУпАП. Позивач вказував, що управлінням вжито вичерпних заходів в межах наданих повноважень, проте відповідач не реагує на припис та продовжує вчиняти дії, спрямовані на порушення вимог містобудівного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовану господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що складається з бутового цоколю, цегляних стін та даху, примикає до цегляної огорожі на межі з сусідньою земельною ділянкою АДРЕСА_2 .
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 залишено без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час розгляду справи встановлено, що відповідачем будівництво господарської будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 проводилось без подання до управління Держархбудінспекції у Сумській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, тобто без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. На підставі ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України таке будівництво є самочинним. При цьому, відповідач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав належних та допустимих доказів щодо виконання вимог приписів про усунення порушень, чим допущено істотні порушення будівельних норм і правил. Правом на їх оскарження відповідач не скористався. За таких обставин, суди на підставі положень статті 376 Цивільного кодексу України, дійшли висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану господарську будівлю за адресою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 03.09.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019, в якій скаржник просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник заначив, що доказами, що відповідачем побудована господарська споруда (гараж), суди попередніх інстанцій вважають акти перевірки головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду та складені відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім цього, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції в своєму рішенні послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 363 від 26.02.2018, в якому вказано, що господарська будівля за адресою: АДРЕСА_1 до будівель тимчасового характеру не відноситься. Разом з тим, фактичного дослідження на наявність фундаменту під навісом судовий експерт не здійснював, а обмежився усним поясненням відповідача, яке зроблене ним в силу його розуміння виконаних робіт. Таким чином, відповідно до статей 73, 74, 75, 76 КАС України у суду першої інстанції для винесення зазначеного спірного рішення відсутні належні, допустимі, достовірні і достатні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва.
Крім вказаного, скаржник звертає увагу, що на призначене Другим апеляційним адміністративним судом судове засідання 05.08.2019 його представником - адвокатом Анацьким О.В. - було подане клопотання з проханням перенести розгляд справи в зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засідання. Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу відповідача і позбавив його можливості бути присутнім у судовому засіданні, надати свої пояснення та аргументи на підтвердження своєї позиції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 03.09.2019 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.
9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С.Г., судді Саприкіна І.В., Рибачук А.І.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом уточнення вимог касаційної скарги.
11. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
12. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019.
13. У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.
14. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 24.11.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2015 за зверненням ОСОБА_2 та на підставі наказу в.о. начальника управління ДАБІ в Сумській області видане направлення для проведення позапланової перевірки на будівництві господарської будівлі в АДРЕСА_1 (а.с. 14,15).
16. За результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил 22.01.2016 складено акт №686, за висновками якого в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 в жовтні 2015 року розпочав виконувати будівельні роботи з будівництва господарської споруди (виконано цегляно-бутовий фундамент з встановленням металевих стійок каркасу, дах з покрівлею, часткове мурування стін із цегли) без подання до управління Держархбудінспекції у Сумській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушив вимоги пункту 1 частини 1 ст. 34 Закону №3038-VI. Від підписання акту та його отримання ОСОБА_1 відмовився (а.с. 16-17, 22).
17. ОСОБА_1 22.01.2016 надав пояснення, в яких пояснив, що він збудував від сусіда та від дороги цегляний паркан, в який від дороги вбудовані ворота, для яких необхідна присутність даху. Дах фактично покладений на ці паркани. Споруда не є самочинним будівництвом (а.с. 21).
18. 22.01.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок складено протокол №686 про адміністративне правопорушення та видано припис №686/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, терміном його виконання до 01.08.2016 та припис №686 про зупинення будівельних робіт з терміном його виконання до 12.02.2016 (а.с. 19, 20)
19. 25.01.2016 головним інспектором будівельного нагляду та головним спеціалістом відділу містобудування та архітектури складено акт про відмову від ознайомлення з документами, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно - будівельного контролю та надання пояснень (а.с. 22).
20. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання документів, листом від 26.01.2016 №40-1018/248-16 на адресу відповідача направлено акт перевірки, приписи від 22.01.2016 та протокол про адміністративне порушення (а.с. 23).
21. 03.02.2016 посадовими особами управління ДАБІ в Сумській області винесена постанова №29, якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону №3038-VI - початок виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання робіт (а.с. 24).
22. 10.08.2016 заступником начальника управління ДАБІ в Сумській області видано направлення №475 для здійснення позапланової перевірки відповідача по виконанню вимог припису №686/1 від 22.01.2016 (а.с. 25).
23. За результатами позапланової перевірки, проведеної на підставі направлення для проведення позапланової перевірки №475 від 10.08.2016, складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.08.2016 та протокол про адміністративне правопорушення №475 (а.с. 26, 28).
24. 28.09.2016 посадовими особами управління ДАБІ в Сумській області винесена постанова №237, якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн. за порушення абз. 3 п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (а.с. 30).
25. За зверненням ОСОБА_1 проведено судову будівельно - технічну експертизу та складено висновок №363 від 26.02.2018, згідно якого проведеним дослідженням визначено, що господарська будівля за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до термінології ДБН В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" не є гаражем. Використання господарської будівлі як навісу є можливим. До будівель тимчасового характеру не відноситься (а.с. 46-50).
26. У зв`язку з невиконанням відповідачем вищевказаних приписів про усунення порушень позивач звернувся до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Згідно ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
30. Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
31. Отже, положення ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
32. Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 815/2311/15 та від 09.07.2020 у справі № 463/4564/16-а.
34. Колегія суддів звертає увагу, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво передує саме наявність вищезазначених обставин.
35. Аналіз наведених вище положень ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами ч. 1 ст. 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини 1 статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням. Вказаною нормою встановлено лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.
36. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
37. Водночас, визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, у тому числі без належно затвердженого проекту та не виконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
38. Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, що звертається до суду, проте їх перевірка здійснюється судом.
39. Колегія суддів наголошує, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
40. Верховний Суд звертає увагу, що для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність або відсутність підстав, з якими чинне законодавством пов`язує можливість знесення самочинного будівництва.
41. Спори за позовами органів державного будівельного контролю про знесення самочинного будівництва неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.
42. Так, у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
43. Окрім іншого, Верховний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.
44. Таким чином, у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.
45. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18 та від 07.10.2020 у справі № 640/183/19.
46. Суд, виконуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України, зобов`язаний перевірити, чи прийняте таке рішення у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно.
47. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем будівництво господарської будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 проводилось без подання до управління Держархбудінспекції у Сумській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, тобто без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
48. На підставі ч. 1 ст. 376 ЦК України таке будівництво є самочинним.
49. При цьому, відповідач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав належних та допустимих доказів щодо виконання вимог приписів про усунення порушень. Правом на їх оскарження відповідач не скористався.
50. Щодо доводів скаржника про те, що збудований ним об`єкт не є самочинним будівництвом, тому для його будівництва не потребується подання повідомлення про початок будівельних робіт, колегія суддів зазначає наступне.
51. Відповідно до ст. 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
52. Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24.05.2001, будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою тощо) це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій).
53. Разом з тим, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи збудована відповідачем конструкція не відноситься до будівель тимчасового характеру, оскільки не є збірно-розбірною та має фундамент.
54. На підставі статей 34, 36 Закону України "Про місцеве самоврядування" проведення будівельних робіт такої споруди потребує подання декларації про початок будівельних робіт.
55. Таким чином, оскільки відповідач без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, здійснив будівництво господарської споруди, то вказана обставина дає підстави для визначення цієї споруди об`єктом самочинного будівництва.
56. Доводи скаржника про те, що здійснення будівельних робіт було направлено на укріплення земельної ділянки (ґрунту) на схилі до річки Ворскла не спростовує вищевказаних висновків щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва.
57. Таким чином, враховуючи порушення, які були встановлені за результатами проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, з огляду на те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги складених приписів в добровільному порядку, а також у зв`язку з тим, що відповідачем без дозвільної документації збудовано господарську споруду, яка є самочинним будівництвом, Державна архітектурно-будівельна інспекція України законно та обґрунтовано, в межах своїх повноважень, звернулася до суду щодо знесення самочинного будівництва, а саме господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
58. Вказане свідчить про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що складається з бутового цоколю, цегляних стін та даху, примикає до цегляної огорожі на межі з сусідньою земельною ділянкою АДРЕСА_2 .
59. Щодо доводів скаржника про те, що апеляційним судом, незважаючи на клопотання представника відповідача - адвоката Анацького О.В. про перенесення розгляду справи, розглянуто справу, чим позбавлено його можливості бути присутнім у судовому засіданні, надати свої пояснення та аргументи на підтвердження своєї позиції, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно відмолено в задоволенні такого клопотання, оскільки представником відповідача не подано доказів на підтвердження поважності причин неможливості прибути в судове засідання та документів на підтвердження зазначених обставин.
60. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
61. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
62. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд