У Х В А Л А
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 826/15154/17
Провадження № 11-455апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи № 826/15154/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Національного антикорупційного бюро Українипро визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), у якому просив:
- визнати протиправною дію НАБУ з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, на підставі якого до обліків Генерального секретаріату Інтерполу направлено клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною дію Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва від 01 лютого 2017 року із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Генерального секретаріату Інтерполу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що відносно нього були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних;
- зобов`язати уповноважену особу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу та повідомити, що відносно ОСОБА_1 відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних, та є підстави для видалення з інформаційної системи Інтерпол інформації відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 81 Правил Інтерполу з обробки даних однією з підстав зупинення, відзиву та анулювання запиту про розшук і невідповідністю підстав для його публікації.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та НАБУ задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення, станом на час виникнення спірних відносин повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що відносно нього були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних. Зобов`язано НАБУ вчинити дії щодо направлення повідомлення до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва про те, що відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на час виникнення спірних відносин, були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52017000000000016 відповідно до статей 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу з обробки даних, що мало бути підставою для видалення з інформаційної системи Інтерпол інформації відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 81 Правил Інтерполу з обробки даних. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу НАБУ залишено без задоволення, а рішенняОкружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, НАБУ звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до НАБУ та закрити провадження в цій частині.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувані судові рішення прийнято судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального права з огляду на те, що Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів не передбачено обов`язкової наявності рішення суду щодо застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, задля направлення запиту, на підставі якого особа оголошується у міжнародний розшук, а також що клопотання про публікацію циркулярного розшукового повідомлення щодо міжнародного розшуку позивача винесено на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, яка не втратила чинності станом на час направлення запиту. Щодо інформації про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою НАБУ зазначає, що інформація не повідомлялась Департаменту міжнародного співробітництва, оскільки застосування такого заходу для подання запиту не є обов`язковим.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою НАБУ.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2019 року зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/15154/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу НАБУ до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не надходив.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року адміністративну справу № 826/15154/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, НАБУ про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, виключна правова проблема у справі № 826/15154/17 полягає у відсутності однакового підходу щодо визначення юрисдикції спорів стосовно оскарження дій НАБУ з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, дій Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку, бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Пунктом 2 частини другої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду врахував, що за обставинами справи № 826/15154/17, встановленими судами попередніх інстанцій, клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України винесено не на виконання відповідачем своїх владних управлінських функцій, а в рамках здійснення досудового розслідування відповідними органами.
Статтею 303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Однак, за висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, процедура оскарження дій НАБУ з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, дій Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва із внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку, бездіяльності посадових осіб НАБУ щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва статтею 303 КПК України не визначена.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що подібні до спірних правовідносини вирішуються судами різних юрисдикцій. Крім того, рішення судів різних юрисдикцій у цих спорах є відмінними у застосуванні процесуальних норм.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає нерелевантними посилання скаржника на необхідність врахування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2253/18, та висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 812/1307/17.
Отже, за змістом ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відсутня позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішення виключної правової проблеми, наявної у справі № 826/15154/17, дозволить забезпечити дотримання гарантованих статтями 2 та 6 КАС України основних засад (принципів) адміністративного судочинства, запровадить єдиний підхід до визначення юрисдикції та правозастосування у спорах зазначеної категорії.
Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, наведені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року про передачу справи на її розгляд, обґрунтованими.
Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України, наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Існування якісного критерію, зокрема підтверджується відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідністю застосування аналогії закону чи права; необхідністю вирішення правової проблеми для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права. Відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.
Як слідує зі змісту ухвали від 02 листопада 2021 року про передачу справи № 826/15154/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду врахував позицію Великої Палати Верховного Суду щодо ознак, які повинна мати справа для віднесення її до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали справи, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Щодо заявленого клопотання відповідача у касаційній скарзі про розгляд справи за участю НАБУ Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні.
Велика Палата Верховного Суду враховує доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, характер спірних правовідносин у цій справі, а також те, що розгляд справи № 826/15154/17 у судах першої та апеляційної інстанцій відбувався у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи, та не вважає необхідним заслуховувати в судовому засіданні пояснення сторін у зазначеній справі під час її касаційного перегляду. Відтак немає підстав для касаційного розгляду справи за участю учасників справи і.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Ця правова позиція узгоджується з вимогами пункту 11 частини першої статті 4 КАС України щодо розгляду справи в розумний строк.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість здійснення розгляду справи № 826/15154/17 в порядку письмового провадження.
Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 826/15154/17 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.
Водночас суд вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їх справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 345, 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду