Постанова
Іменем України
9 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-21сап21
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
за участю
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
скаржника ОСОБА_1,
представника відповідача Ізвєкова К. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 (далі - скаржник) на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 грудня 2020 року № 3654/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. ВРП прийняла рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності через те, що він не зазначив у судових рішеннях мотивів прийняття чи відхилення аргументів сторін у трьох справах про притягнення до адміністративної відповідальності водіїв за керування транспортними засобами у стані наркотичного сп`яніння. Провадження у цих справах суддя закрив за відсутністю складу адміністративного правопорушення, бо вважав недійсними огляди водіїв на стан наркотичного сп`яніння без пропозиції їм з боку поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки автомобіля. Крім того, щодо одного водія, який відмовився здати сечу для проведення лабораторного дослідження, суддя звернув увагу і на відсутність пропозиції лікаря здати інший зразок біологічного середовища, ніж сечу.
2. Суддя звернувся до суду зі скаргою на це рішення ВРП. Просив його скасувати як безпідставне, бо вважає, що виконав вимоги закону щодо змісту постанов у справах про адміністративні правопорушення. Звернув увагу на те, що колізію між приписами закону та підзаконного нормативного акта щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння треба вирішувати на користь застосування приписів закону. Причиною невиконання останніх з боку поліцейських не може бути відсутність на місці зупинки транспорту технічних засобів для перевірки водія на стан наркотичного сп`яніння.
3. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи скаргу на Рішення ВРП, мала, зокрема, з`ясувати, чи є законні підстави для його скасування. Вирішила, що такі підстави відсутні.
(2) Дисциплінарне провадження щодо скаржника
4. 23 травня 2013 року Президент України видав Указ № 302/2013, згідно з яким призначив скаржника на посаду судді Свердловського міського суду Луганської області у межах п`ятирічного строку.
5. 14 лютого 2015 року Президент України видав Указ № 81/2015, згідно з яким перевів скаржника у межах вказаного строку на посаду судді Ленінського районного суду міста Миколаєва.
6. 17 жовтня 2019 року Президент України видав Указ № 760/2019, згідно з яким призначив скаржника на посаду судді Ленінського районного суду міста Миколаєва.
7. 15 квітня 2020 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Миколаївській області) на дії скаржника під час розгляду справ про адміністративні правопорушення № 489/48/20, № 489/358/20 і № 489/344/20. У дисциплінарній скарзі УПП в Миколаївській області просило притягнути скаржника до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами "а", "б", "г" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
8. 10 червня 2020 року Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 1767/3дп/15-19 про відкриття дисциплінарної справи щодо скаржника.
(2.1) Короткий зміст рішення Третьої дисциплінарної палати
9. 19 серпня 2020 року Третя дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення № 2421/3дп/15-20 про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Кваліфікувала його дії як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, і застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження. Під час розгляду дисциплінарної справи встановила таке.
9.1. 11 та 24 лютого 2020 року скаржник розглянув матеріали адміністративних справ за частиною першою статті 130 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності громадян ОСОБА_2 (справа № 489/344/20), ОСОБА_3 (справа № 489/358/20), ОСОБА_4 (справа № 489/48/20). У тих справах скаржник виснував, що посадові особи УПП в Миколаївській області не запропонували водіям пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а відразу направили їх до медичного закладу. На думку скаржника, такий огляд є недійсним, а протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану наркотичного сп`яніння. Тому скаржник закрив провадження у вказаних справах про адміністративне правопорушення через відсутність, на його думку, складу адміністративного правопорушення.
9.2. Під час розгляду тих справ скаржник порушив приписи КУпАП і неналежно мотивував підстави для закриття відповідних проваджень:
9.2.1. У справі № 489/344/20 поза увагою залишив те, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Це підтверджує не лише протокол про адміністративне правопорушення, але й письмові пояснення цих свідків. Згідно з висновком лікаря Миколаївського обласного наркологічного диспансеру (далі - МОНД) ОСОБА_5 від 26 грудня 2019 року № 1376 водій ОСОБА_2 відмовився від проведення лабораторних досліджень під час медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вказавши на "відсутність фізіологічного бажання". Отже, висновки скаржника про те, що водієві не запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та здати інші, окрім сечі, аналізи на дослідження біологічного середовища, суперечать матеріалам справи, а тому не є мотивованими.
9.2.2. У справі № 489/48/20, не наводячи будь-яких доказів, а також аргументів ОСОБА_4, за відсутності його на судовому засіданні скаржник зауважив, що посадова особа УПП в Миколаївській області не запропонувала водію пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а відразу направила його до медичного закладу. На цій підставі скаржник констатував недійсність такого огляду. Протокол про адміністративне правопорушення та надані відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського скаржник визнав неналежними доказами стану наркотичного сп`яніння.
9.2.3. Скаржник проігнорував те, що під час медичних оглядів факти вживання водіями наркотичних засобів були однозначно підтверджені (висновки МОНД від 25 грудня 2019 року № 1365 стосовно ОСОБА_4 та від 12 січня 2020 року № 59 стосовно ОСОБА_3 ).
9.3. Поліцейських не забезпечують спеціальними технічними засобами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння водіїв транспортних засобів. Тому самостійно зробити такий огляд вони фактично не мають можливості.
9.4. Скаржник вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
(2.2) Короткий зміст рішення ВРП
10. 27 серпня 2020 року до ВРП надійшла скарга на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20, за результатами розгляду якої ВРП прийняла Рішення. Мотивувала його так:
10.1. ВРП не має повноважень встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Тому оцінка скаржником протоколів про адміністративні правопорушення, показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відмову ОСОБА_2 від проведення лабораторного дослідження його біологічного матеріалу (справа № 489/344/20), висновків МОНД про вживання ОСОБА_3 (справа № 489/358/20) і ОСОБА_8 (справа № 489/48/20) наркотичних засобів не може бути предметом розгляду ВРП під час дисциплінарного провадження.
10.2. Існують різні бачення етапів проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та різна практика розгляду відповідних справ:
10.2.1. Скаржник вважає, що огляд водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння має спершу проводити поліцейський із використанням спеціальних технічних засобів. А у разі незгоди водія транспортного засобу з результатами такого огляду чи відмови від його проходження - у закладі охорони здоров`я.
10.2.2. Згідно з іншим підходом положення КУпАП є бланкетними. А з огляду на відсутність у поліцейських спеціальних технічних засобів для огляду водія на стан наркотичного сп`яніння слід відразу направити його до закладу охорони здоров`я на підставі пункту 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735). Отже, у разі виявлення ознак наркотичного сп`яніння огляд водія транспортного засобу на місці зупинки останнього поліцейський не проводить, відразу направляє водія для проведення огляду до найближчого закладу охорони здоров`я.
10.3. Тлумачення скаржником норм закону, врахування рівня забезпечення поліцейських спеціальними засобами для виконання цих норм, оцінка ступеня тяжкості адміністративних правопорушень не можна оцінити під час дисциплінарного провадження, бо це є прерогативою судді. Проте така оцінка має бути зрозуміла сторонам, зокрема щодо підтвердження чи спростування їхніх доводів.
10.4. Враховуючи специфіку законодавчого регулювання порядку огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, "контраверсійні аргументи" сторін щодо положень цього порядку треба було висвітлити й оцінити у судових рішеннях.
10.5. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, є одним із найтяжчих правопорушень, що визначені цим кодексом. З урахуванням колізії приписів Інструкції № 1452/735, відсутності належного забезпечення поліцейських засобами для виконання вимог закону скаржник мав висвітлити аргументи сторін у прийнятих постановах у справах № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20. Натомість зазначив лише доводи осіб, стосовно яких складені протоколи про адміністративні правопорушення, щодо закриття справи через відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме: порушення порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, бо поліцейські не запропонували їм пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортних засобів.
10.6. Скаржник не зазначив аргументи "сторони обвинувачення" та мотиви їх відхилення щодо відсутності необхідності проходження огляду водіїв транспортних засобів на місці зупинки останніх і необхідності направлення цих водіїв на підставі пункту 12 розділу II Інструкції № 1452/735 до закладів охорони здоров`я відразу. Скаржник не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо суті справ про адміністративні правопорушення під час прийняття постанов у справах № 489/344/20, № 489/358/20, № 489/48/20.
10.7. Скаржник не бажав умисно вчинити дисциплінарний проступок. Але у разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов`язків міг передбачити настання негативних наслідків. Тому вищевказані дії скаржник вчинив унаслідок недбалості.
10.8. Третя Дисциплінарна палата ВРП правильно кваліфікувала дії скаржника як незазначення у судовому рішенні внаслідок недбалості мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Такі дії утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. З огляду на те, що цей проступок скаржник вчинив у лютому 2020 року, строк застосування до нього дисциплінарного стягнення не закінчився.
10.9. Застосування до скаржника дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII.
(3) Провадження у справі про оскарження рішення ВРП
(3.1) Доводи скаржника
11. 21 січня 2021 року до суду надійшла скарга, у якій скаржник просив скасувати рішення ВРП від 24 грудня 2020 року № 3654/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - Рішення). Мотивував скаргу так :
11.1. ВРП у Рішенні не навела підстави для притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності, не вказала мотиви для відповідних висновків. Тому Рішення слід скасувати згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
11.2. Скаржник дотримав визначені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) вимоги до змісту постанови у справах про адміністративне правопорушення. У постановах, які скаржник з урахуванням приписів КУпАП прийняв у справах № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20, є висновок про те, що проведений з порушенням закону огляд на стан наркотичного сп`яніння є недійсним, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення. Відмова від проходження огляду у порядку, який закон не передбачає, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
11.3. Закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт. Тому слід застосовувати саме приписи КУпАП за наявності колізії між його ними та приписами Інструкції № 1452/735.
11.4. Відсутність належного забезпечення поліцейських технічними засобами для "виконання вимог закону" не можна ставити у вину судді та притягати його через це до дисциплінарної відповідальності. Небажання Міністерства внутрішніх справ України чи Національної поліції України виконувати вимоги закону та забезпечувати поліцейських наркотестерами не може бути підставою для порушення прав громадян і притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Скаржник зазначив: "… купляйте спеціальні технічні засоби або внесіть зміни до КУпАП".
11.5. Не можна погодитися з висновками ВРП про те, що аргументи сторін, у тому числі контраверсійні, треба було відобразити у прийнятих постановах й оцінити. За змістом статті 130 КУпАП сторони у справі про адміністративне правопорушення відсутні. Натомість є особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
11.6. Стороною обвинувачення може бути особа, яка має відповідні повноваження згідно із законом, а не фактично. Тому не можна погодитися з висновками ВРП про те, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або представник органу, в якому вона працює, фактично є стороною обвинувачення.
11.7. ВРП необґрунтовано виснувала, що скаржник не зазначив аргументи сторони обвинувачення та мотиви їх відхилення щодо відсутності потреби у проходженні огляду водіїв транспортних засобів на місці зупинки транспортних засобів і необхідності на підставі пункту 12 розділу II Інструкції № 1452/735 направлення їх до закладів охорони здоров`я відразу. У складених протоколах про адміністративні правопорушення немає згадки про Інструкцію № 1452/735 та вказівки про необхідність направлення до закладу охорони здоров`я відразу. Скаржник не міг зазначити мотиви відхилення аргументів, яких не було.
11.8. Висновок ВРП про те, що скаржник вчинив дисциплінарний проступок внаслідок недбалості, бо у разі сумлінного ставлення до виконання обов`язків міг передбачити настання негативних наслідків, спростовує те, що скаржник у постановах "чітко, недвозначно, умисно і впевнено" зазначив, що порушений визначений КУпАП порядок огляду водія.
11.9. ВРП, мотивуючи Рішення висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), проігнорувала національне законодавство та не звернула уваги, що визначені статтею 283 КУпАП вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення скаржник повністю виконав:
11.9.1. Щодо справи № 489/344/20: за відсутності в особи фізіологічного бажання здати на дослідження сечу водієві у медичному закладі могли запропонувати здати слину або взяти змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. А коли неможливо взяти хоч якийсь із вказаних зразків біологічного середовища, можна відібрати на аналіз кров. Тому лікар не міг надати висновок про відмову від проходження лабораторних досліджень через неможливість взяти зразок сечі.
11.9.2. Щодо справи № 489/358/20: оскільки водієві не запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, чим порушили вимоги частини другої статті 266 КУпАП, то висновок МОНД від 12 січня 2010 року № 59 є недопустимим доказом стану наркотичного сп`яніння. Тому підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності не було.
11.9.3. Щодо справи № 489/48/20: огляд водія на стан наркотичного сп`яніння, зафіксований у висновку МОНД № 1365, є недійсним відповідно до частини п`ятої статі 266 КУпАП, оскільки водієві не запропонували пройти цей огляд на місці зупинки транспортного засобу. Тому не було підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
12. У додаткових поясненнях від 9 березня 2021 року, що надійшли до Великої Палати Верховного Суду 15 березня 2021 року, скаржник вказав, що, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ВРП допускає подвійні стандарти. Так, згідно з ухвалою від 23 вересня 2020 року № 2696/3дп/15-20 Третя дисциплінарна палата ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_9 на дії, які він вчинив під час розгляду справ № 490/9989/19, № 490/9631/19 і № 490/9665/19. На переконання скаржника, у постановах в зазначених справах суддя не вказав, згідно з яким саме "діючим законодавством" "легкий ступінь алкогольного сп`яніння має поріг від 0,5 до 1,5 проміле, а середній - від 1,5 до 2,5 проміле".
13. 9 вересня 2021 року на судовому засіданні скаржник просив задовольнити скаргу з наведених у ній мотивів.
(3.2) Доводи ВРП
14. 26 березня 2021 року ВРП подала відзив на скаргу, який мотивувала такими обставинами:
14.1. Рішення прийняла ВРП у повноважному складі. Його підписали всі члени ВРП, які брали участь в ухваленні, що підтверджує витяг із протоколу засідання від 24 грудня 2020 року № 100 і належно засвідчена копія Рішення.
14.2. Скаржника належно повідомили про розгляд його скарги на рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 шляхом надіслання відповідних повідомлень поштою та оприлюднення інформації на офіційному вебсайті ВРП.
14.3. У Рішенні ВРП належно оцінила всі доводи скарги судді на вказане рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, навела підстави та мотиви притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Тому відсутні передбачені статтею 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування Рішення.
14.4. Вирішуючи питання про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, для ВРП важливо було встановити, як діяв скаржник під час розгляду матеріалів справ про адміністративні правопорушення № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20, зокрема, чи навів мотиви прийняття відповідних судових рішень. Дослідивши законодавче регулювання порядку огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та беручи до уваги практику ЄСПЛ, ВРП виснувала, що аргументи сторін про цей порядок скаржник мав зазначити й оцінити у його судових рішеннях.
14.5. ВРП встановила, що скаржник не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо суті справ № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20 про адміністративні правопорушення під час прийняття постанов. Тому дії судді правильно кваліфікувала за підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
14.6. 9 вересня 2021 року на судовому засіданні представник ВРП просив відмовити у задоволенні скарги та залишити Рішення без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Щодо меж перегляду рішення ВРП
15. Переглядаючи Рішення, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги її сталу практику щодо застосування визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді, мотивів, з яких ВРП сформулювала відповідні висновки, а також підстав, через які Рішення можна скасувати.
16. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 КАС України).
17. Можливість оскаржити Рішення є важливим механізмом забезпечення суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує виконання гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарги на Рішення.
18. Рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
19. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє Рішення, зокрема на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
(2) Щодо повноважності складу ВРП і дотримання процедури прийняття нею рішення
20. Підставами для скасування Рішення є, зокрема, те, що склад ВРП, який ухвалив Рішення, не мав повноважень його ухвалювати, а Рішення не підписав будь-хто із тих членів ВРП, які його ухвалювали (пункти 1 і 2 частини першої статті 53 Закону № 1798-VIII). Велика Палата Верховного Суду на підставі наявної у матеріалах справи копії Рішення встановила, що його підписав повноважний склад ВРП, всі її члени, які брали участь у прийнятті Рішення (11 членів).
21. ВРП складається з двадцяти одного члена (частина перша статті 5 Закону № 1798-VIII). Засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП (частина друга статті 30 Закону № 1798-VIII).
22. Оскільки у засіданні ВРП 24 грудня 2020 року взяли участь 11 членів ВРП, які прийняли Рішення та всі його підписали, немає підстав для скасування Рішення за пунктами 1 і 2 частини першої статті 53 Закону № 1798-VIII.
23. Вирішуючи питання про те, чи був скаржник належно повідомлений про засідання ВРП, бо Рішення ухвалене за пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що засідання ВРП були призначені на 24 вересня, 15, 29 жовтня, 12 листопада, 3 і 24 грудня 2020 року.
24. Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП (частини п`ята-шоста статті 30 Закону № 1798-VIII).
25. Скаржник не стверджував, що ВРП неналежно повідомила його про засідання, призначені на вказані дати.
26. Розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VІІІ (частина дев`ята статті 51 цього Закону).
27. Розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники (частина перша статті 49 Закону № 1798-VІІ).
28. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності (абзац перший пункту 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 у редакції рішення ВРП № 2216/0/15-20 від 21 липня 2020 року).
29. 24 грудня 2020 року він надіслав до ВРП електронною поштою клопотання, у якому просив відкласти розгляд скарги, призначений на цю дату, через необхідність розгляду термінових клопотань про проведення обшуку та тримання під вартою. ВРП відмовила у задоволенні клопотання скаржника через те, що суддя виклав його аргументи у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20, а до клопотання не долучив додаткові пояснення або докази підстав для скасування цього рішення та не повідомив про намір подати додаткові пояснення. Тому ВРП вважала за можливе розглянути скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 за відсутності скаржника.
30. З огляду на наведене визначені пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування Рішення відсутні. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що скаржник не заперечував повноважність складу ВРП, яка ухвалила Рішення, належність підписання останнього, а такожобізнаність із дисциплінарним провадженням, належність повідомлення про засідання ВРП і відповідно дотримання процесуальних гарантій у цьому провадженні.