ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 760/28549/18
провадження № 51-2100 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Студзінського М.А. на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Чернички Козятинського району
Вінницької області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, засуджено ОСОБА_1 за:
- ч. 1 ст. 186 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 186 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 жовтня 2018 року приблизно о 14:40, знаходячись біля магазину "Фора", що на вул. Курська, 11 у м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна, умисно зірвав із шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок із прикрасою, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 6 500 грн.
Крім того, ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року приблизно о 15:25, знаходячись біля будинку №10/31 на вул. Смілянській у м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, умисно зірвав із шиї ОСОБА_3 золотий ланцюжок із прикрасою, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 10 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційні скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 186 КК України, оскільки достовірно не встановив розміру заподіяної потерпілим шкоди, а під час досудового розслідування не було проведено експертизи щодо вартості викраденого майна;
- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводів його апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиція учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Частиною 2 ст. 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника не дотримався з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 186 КК України, та призначив за вказаними нормами кримінального закону відповідне покарання.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1, захисник Студзінський М.А. подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив скасувати оскаржуване судове рішення, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисного в суді й вичерпанням можливостей їх отримання.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилався на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК України, зокрема, на недоведення поза розумним сумнівом у діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 186 КК України, оскільки не встановлено розмір заподіяної потерпілим шкоди. Зазначав також про те, що вартість викраденого майна та матеріал, з якого виготовлені викрадені речі, було визначено лише на підставі показань потерпілих, без належного документального підтвердження та без проведення відповідної експертизи, що суперечить рішенню Об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18 та положенням п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України.
Однак суд апеляційної інстанції належним чином вищезазначених доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування та не зазначив підстави, через які залишив їх без задоволення.
Так, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо достатності доказів винуватості ОСОБА_1 за частинами 1, 2 ст. 186 КК України та правильності кваліфікації його дій.
Проте суд апеляційної інстанції залишив без уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що всупереч ст. 242 КПК України вартість викраденого майна у потерпілих встановлено лише на підставі їхніх показань, без будь-якого документального підтвердження, обмежившись лише формулюванням про те, що встановлення розміру заподіяної шкоди для кваліфікувань діянь за вказаною нормою кримінального закону - грабіж, в тому числі вчинений повторно, не має значення.
Пункт 6 частини 2 ст. 242 КПК України передбачає, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодовизначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції, маючи процесуальні можливості, не здійснив ретельної перевірки доводів апеляційної скарги захисника щодо невстановлення розміру заподіяної потерпілим шкоди та доведення поза розумним сумнівом у діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 186 КК України.
Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд