Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 208/8468/19
провадження № 51-1900км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
захисника
Піцика Р.В. (в режимі відеоконференції),
прокурора
Матолич М.Р.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Піцика Р.В. на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ямполя Вінницької області, жителя м. Кам`янського Дніпропетровської області,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців.
Суд визнав доведеним, що 27 жовтня 2019 року приблизно о 22:00 біля кафе "Стара Фортеця" на проспекті В. Стуса, 13-А в м. Кам`янському Дніпропетровської області у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стався конфлікт. Маючи умисел на заподіяння смерті, ОСОБА_1 розкладним ножем завдав ОСОБА_2 одного удару в ліву частину живота та другого удару в ліву частину грудної клітки, після чого залишив місце вчинення злочину. Від отриманих проникаючих колото-різаних поранень черевної порожнини та грудної клітки з ушкодженням серця ОСОБА_2 помер.
Вимоги і доводи касаційної скарги
2. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
3. Суть доводів скарги зводиться до того, що судами не доведено наявності в засудженого умислу на вбивство, а тому скоєний ним злочин слід кваліфікувати за статтею 119 КК.
4. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що судами не спростовано версії засудженого про те, що ударів ножем він завдавав з метою вирватися з рук потерпілого, який його утримував. Залишилось поза увагою судів те, що ініціатором конфлікту був потерпілий, його поведінка була агресивною стосовно засудженого та його знайомих.
5. Засуджений надіслав до Суду доповнення до касаційної скарги захисника, у яких зазначив, що суди не з`ясували в чому полягав конфлікт між ним та потерпілим, а також не взяли до уваги наявності в останнього судимості.
Позиції учасників касаційного розгляду
6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
7. Під час касаційного розгляду захисник підтримав скаргу.
8. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, вважаючи оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
10. Згідно з приписами частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
11. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, які стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, та їх сукупності з точки зору достатності для висновків суду.
12. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений не заперечував факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за обставин, указаних в обвинувальному акті, хоча стверджував, що не мав умислу на вбивство.
13. Згідно з усталеною судовою практикою, узагальненою, зокрема, у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи"[1], питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
14. Разом із тим відповідно до статті 24 КК умисел поділяється на прямий і непрямий. Межа між цими видами умислу визначається спрямованістю волі винного: діючи із прямим умислом, винний бажає настання певних наслідків, діючи з непрямим умислом - не бажає настання цих наслідків, але свідомо припускає їх настання.
15. У цій справі суд першої інстанції встановив, що між засудженим і його знайомими та потерпілим стався конфлікт. Потерпілий вдарив кулаком в обличчя одного із знайомих ОСОБА_1 . Засуджений, попередньо розклавши у кишені ніж, двічі вдарив потерпілого, який стояв перед ним. Для завдання ударів у життєво важливі органи засуджений використав ніж - знаряддя, яким очевидно можуть бути заподіяні небезпечні поранення, при цьому сила ударів була така, що ніж увійшов у тіло потерпілого на глибину 8 см.
16. Таким чином, виходячи з установлених обставин - знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації ушкоджень, зокрема завдання потерпілому двох ударів ножему ліву сторону живота та грудей, тобто місце, де завідомо для будь-якої дорослої людини, розташовані життєво важливі органи, поведінки засудженого та потерпілого, що передувала події, ненадання потерпілому медичної допомоги і втечі з місця злочину, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в сукупності вони свідчать про спрямованість умислу засудженого на вбивство.
17. Підстав для сумніву в обґрунтованості такого висновку суду, зробленого на підставі з`ясування обставин, підтверджених доказами, які оцінено відповідно до статей 17 та 94 КПК, Суд не встановив.
18. Будь-яких фактичних даних про те, що дії потерпілого щодо ОСОБА_1 були тим суспільно небезпечним посяганням, безпосередньо спрямованим на заподіяння негайної та невідворотної шкоди, яке вимагало від засудженого діяти в стані необхідної оборони, тим більше із застосуванням ножа, у матеріалах справи не міститься, не наведено таких і у касаційній скарзі.
19. Також непереконливими є доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 вчинив убивство ОСОБА_2 унаслідок злочинної самовпевненості, тобто, що він передбачав можливість настання шкідливих наслідків своїх дій, але легковажно розраховував на їх відвернення.
20. Інші доводи сторони захисту, зокрема щодо поведінки потерпілого під час конфлікту, а також його попередніх судимостей (як про це зазначає засуджений у доповненнях до касаційної скарги), не спростовують кримінально-правової оцінки діяння засудженого, наданої судом першої інстанції.
21. Отже, місцевий суд під час розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та доведеності винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні і дав правильну кваліфікацію злочину за частиною 1 статті 115 КК.
22. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого в учиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту. Ухвала апеляційного суду не суперечить приписам статті 419 КПК.
23. Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.
24. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційного суду, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд