Постанова
іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 390/685/19
провадження № 51-2756км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Матолич М. Р.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Язана О. О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Язана О. О. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 1 березня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено: ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 вчинив незаконне придбання і зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, а також аналогічні дії вчинені повторно; незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 у невстановлений час та місці придбав канабіс (марихуану) з метою його збуту. 2 лютого 2019 року ОСОБА_1 збув за 200 грн ОСОБА_2 паперовий згорток з канабісом (марихуаною), загальною масою в перерахунку на суху речовину 3, 543 г.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 у невстановлений час та місці, придбав канабіс (марихуану) з метою його збуту. В подальшому 4 березня 2019 року ОСОБА_1 збув за 300 грн ОСОБА_2 паперовий згорток з канабісом (марихуаною), загальною масою в перерахунку на суху речовину 2, 854 г.
Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений час та місці придбав канабіс (марихуану), який зберігав за місцем свого проживання без мети збуту. 5 березня 2019 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено канабіс (марихуану), загальною масою в перерахунку на суху речовину 113, 782 г.
Також ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна; закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно та таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за обставин деталько викладених у вироку суду.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК та закрити кримінальне провадження. На думку захисника, в основу вироку на підтвердження винуватості засудженого у вчинення вказаних кримінальних правопорушень покладено докази, що є недопустимими, оскільки вони здобуті неуповноваженими на це особами, а інші докази його вини у матеріалах справи відсутні. В частині призначеного засудженому покарання за епізодами вчинення крадіжок, захисник просить змінити судові рішення, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом із цим, захисник не оскаржує судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині засудження та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 доводиться показаннями самого засудженого, котрий в суді винуватість у вчиненому не визнав та пояснив, що він дійсно неподалік АДРЕСА_2, біля річки зірвав марихуану, яку переніс до будинку своєї матері ( АДРЕСА_3 ). В подальшому, 2 лютого та 4 березня 2019 року він передав громадянину ОСОБА_2, анкетні дані якого змінені, а насправді його ім`я ОСОБА_2, канабіс (марихуану), однак грошових коштів за це не брав, оскільки вони перебували у дружніх відносинах. Крім того пояснив, що 5 березня 2019 року в буд. АДРЕСА_3, в складському приміщенні та біля нього працівниками поліції було вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, яка йому не належить, оскільки власником цього будинку є його матір, а він в ньому не проживає.
Разом із цим, факти незаконного збуту ОСОБА_1 наркотичних засобів ОСОБА_2 (2 лютого та 4 березня 2019 року) повністю підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: рапортами працівників поліції, якими встановлено, що до збуту наркотичних засобів причетний ОСОБА_1, протоколами вручення покупцю спецтехніки та її вилучення, огляду грошових купюр, огляду покупця та вручення грошей, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, про результати контролю за вчиненням злочину, про результати -аудіо та відеоконтролю за особою, огляду предметів та висновку судово-хімічної експертизи.
З вказаних доказів убачається, що особу зі зміненими даними - ОСОБА_2, було оглянуто та в присутності понятих йому вручено грошові кошти та видано спеціальні технічні засоби для фіксації контрольної закупки наркотичних засобів. В подальшому ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 за грошові кошти (2 лютого за 200 грн, 4 березня перерахував на картковий рахунок 300 грн) особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, що підтверджується висновками експертиз, який в подальшому було вилучено працівниками поліції у ОСОБА_2 .
З протоколу обшуку від 5 березня 2019 року та відеофіксації даної слідчої дії убачається, що в присутності понятих за місцем проживання засудженого ( АДРЕСА_3 ), працівниками поліції було виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, яка знаходилась в поліетиленовому пакеті, належну ОСОБА_3, що не заперечувалось останнім. Відповідно до висновку судово-хімічної експертизи вилучена речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину 113, 782 г.
Суд, оцінивши показання засудженого, у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим, на які він посилається при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у її задоволенні.
Зокрема, суд вказав про безпідставність доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не вчиняв збут наркотичних засобів, оскільки безоплатно передавав їх ОСОБА_2 . При цьому суд зазначив, що під збутом наркотичних засобів слід розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законодавству про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, тощо).
Також судом було перевірено твердження сторони захисту про те, що вилучені під час обшуку наркотичні засоби не належать засудженому, які суд визнав необґрунтованими, пославшись на дані протоколу обшуку. Суд зазначив, що під час проведення обшуку у присутності самого ОСОБА_1, котрий знаходився у домоволодінні, працівниками поліції було виявлено та вилучено наркотичні засоби, при цьому ОСОБА_1 не заперечувалась їх належність саме йому.
Крім того, збут наркотичних засобів ОСОБА_2 2 лютого 2019 року відбувався біля вказаного будинку, з якого вийшов засуджений з наркотичним засобом, що підтверджує факт користування останнім даним будинком, незважаючи на його приналежність матері.
Предметом перевірки апеляційного суду були твердження сторони захисту про недопустимість доказів, оскільки їх було отримано неуповноваженою на це особою, які він визнав необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.
Так, відповідно до вимог ст. 218 КПК досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов`язаний її виконати.
Суд у своєму рішенні зазначив, що в ході проведення слідчих дій працівниками поліції було встановлено, що до збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Кропивницького та Кіровоградського району причетний саме ОСОБА_1 . Начальником слідчого відділу проведення досудового розслідування за вказаним фактом було доручено слідчому Кропивницького районного відділу поліції Воропай Є. С. Оскільки прокурором не визначалась інша підслідність у межах вказаного кримінального провадження, відсутні підстави вважати, що слідчий Воропай Є. С. діяла поза межами повноважень, визначених кримінальним процесуальним законом, як і відсутні підстави вважати, що докази, отримані вказаною особою, є недопустимими.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання через суворість є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.
З вироку убачається, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_1 покарання урахував, що він вчинив тяжкі та нетяжкі злочини, а також кримінальні проступки, дані про особу винного, котрий характеризується позитивно, є таким, що не має судимості, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що його пом`якшують - щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, та відшкодування шкоди завданої кримінальними правопорушеннями.
З урахуванням всіх цих обставин,суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_1 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на наведене, у касаційній скарзі захисника відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки суду і давали підстави звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд