Постанова
іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 552/6083/14-к
провадження № 51-385км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Нескородяного А.М.,
захисника Буглак В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Буглак В.В. на вирок Київського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2017 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014170020001442, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Полтави, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останній раз - за вироком Київського районного суду м. Полтави від 25 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 5 лютого 2015 року
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК та призначено їм покарання за цими нормами із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна,
а ОСОБА_1, крім того, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 12 травня 2015 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 червня 2016 року рішення місцевого та апеляційного судів скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
За оскаржуваним вироком Київського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна, за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави від 25 грудня 2014 року, більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 2 листопада 2020 року залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 27 липня 2014 року по 12 травня
2015 року та з 23 червня 2016 року по 2 листопада 2020 року з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. Судові рішення щодо цього засудженого в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні за попередньою змовою групою осіб нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та в умисному вбивстві цих потерпілих з корисливих мотивів за таких обставин.
26 липня 2014 року близько 12:00 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою, реалізуючи умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_3, 1949 року народження, рідної бабусі ОСОБА_1, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, взявши із собою заздалегідь виготовлені два кляпи з тканини та відрізка мотузки, вдягнувши маски і гумові перчатки, шляхом вільного доступу проникли до квартири АДРЕСА_2 . Перебуваючи у кімнаті квартири, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 напали на ОСОБА_3, завдавши їй не менше двох ударів кулаками по голові та не менше
10 ударів кулаками по верхніх кінцівках, після чого ОСОБА_1 з допомогою
ОСОБА_2, який утримував потерпілу, з метою подолання її опору засунув
ОСОБА_3 у рот кляп, яким повністю закрив отвір дихальних шляхів, та обв`язав кляп мотузкою навколо голови останньої. Продовжуючи свої дії,
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зв`язали руки і ноги ОСОБА_3 мотузкою, позбавивши таким чином потерпілу можливості рухатися, та обмотали її голову простирадлом і предметами одягу. В результаті цих дій ОСОБА_3 була позбавлена можливості дихати та від спричинених тілесних ушкоджень померла на місці події.
Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи ключами від квартири АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_4, що лежали в кишені халата потерпілої.
Продовжуючи реалізовувати свій умисел, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, цього ж дня близько 12:30, взявши із собою заздалегідь виготовлений кляп з тканини, відрізок мотузки та дерев`яну ніжку від кухонного стільця, відчинивши вхідні двері ключами, якими заволоділи у потерпілої
ОСОБА_3, незаконно проникли до квартири, в якій проживав ОСОБА_4,
і напали на нього в коридорі, завдавши не менше двох ударів кулаками по голові та не менше чотирьох ударів кулаками і ногами по тулубу та верхніх кінцівках, від чого потерпілий упав на підлогу. Подолавши опір потерпілого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засунули в рот ОСОБА_4 кляп, яким повністю закрили отвір дихальних шляхів, чим позбавили його можливості дихати, та зв`язали руки мотузкою, позбавивши можливості рухатися, спричинивши йому своїми діями тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_4 помер на місці події.
Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи майном потерпілого, а саме: грошима в сумі 102 грн, телевізором "Самсунг" вартістю 2590 грн та мобільним телефоном "Нокіа 1616-2" вартістю 131, 20 грн із сім-картою оператора мобільного зв`язку "Київстар" вартістю 10 грн, на рахунку якої було 30 грн, яким розпорядилися на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, по суті аналогічних за змістом, засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону
і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, зазначають про порушення під час досудового розслідування
і судового розгляду кримінального провадження права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з недотриманням порядку залучення захисника останньому, а також ігноруванням судами попередніх інстанцій бездіяльності призначеного захисника, що призвело до неефективного представлення інтересів ОСОБА_1 . Крім цього, вказують на проведення слідчих дій неуповноваженими на те особами, внаслідок чого докази, зібрані цими особами, та похідні від них докази слід визнати недопустимими. Зокрема, звертають увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження міститься витяг з ЄРДР від 29 липня 2014 року, в якому не зазначено слідчих Руденка С.М. та Новосядлого А.В., а постанову про створення групи слідчих від 27 липня 2014 року прокурор надав під час повторного апеляційного розгляду. На переконання скаржників, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку протокол слідчого експеримента за участю ОСОБА_1 . Стверджують, що протокол огляду місця події від 27 липня 2014 року є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проведена за участю ОСОБА_1 та без участі захисника
і містить викривальні показання.
Також захисник вважає недоведеним умисел ОСОБА_1 на вчинення умисного вбивства потерпілих. На думку захисника, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги часткового визнання вини ОСОБА_1 та його послідовних показань під час проведеного за його участю слідчого експеремента, а отже, призначив покарання, яке за своїм видом не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості.
Зазначають, що допущені судом першої інстанції порушення не були усунуті апеляційним судом, який усупереч вимогам ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повторно не дослідив усіх обставин справи, формально провів апеляційний розгляд, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат
Буглак В.В. підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та захисника і просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
У ході розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено в процесі судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд правильно поклав показання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які частково визнали вину і не заперечували своєї причетності до злочинів щодо потерпілих, але стверджували, що не мали умислу на їх вбивство; дані протоколів слідчих дій; висновки судових експертиз, зміст яких детально викладено у вироку. Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Доводи захисника про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілих були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані неспроможними. З урахуванням характеру, кількості, локалізації тілесних ушкоджень спричинених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були людьми похилого віку, способу вчинення злочину (перекриття дихальних шляхів за допомогою кляпу та зв`язування потерпілих) висновок суду про наявність у ОСОБА_1 умислу, спрямованого саме на вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_4, є правильним.
Крім того, суд правильно зауважив, що після заволодіння майном ОСОБА_1
і ОСОБА_2 не вчинили спроб розв`язати потерпілих для того, щоб вони змогли прийти до тями, і це свідчить про їх байдуже ставлення до наслідків своїх дій.
Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Доводи у касаційних скаргах про проведення слідчих дій неуповноваженими на те особами, зокрема про незазначення у витягу ЄРДР слідчих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, унаслідок чого докази, зібрані цими особами, та похідні від них докази є недопустимими, позбавлені підстав.
Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 жовтня 2021 року (справа
№ 724/86/20, провадження № 51-1353кмо21), за приписами статей 39, 110, ч. 1
ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення, у формі постанови.
Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
У цьому рішенні також зазначено, що витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до постанови заступника начальника СВ СУ УМВС України в Полтавській області про створення групи слідчих від 27 липня 2014 року слідчі Руденко С.М. та Новосядлий А.В. входили до групи слідчих.
Враховуючи викладене, всі слідчі дії у кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, уповноваженими на те особами, а зібрані докази є належними та допустимими.
Наведені у скаргах доводи про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку протокол слідчого експеримента за участю ОСОБА_1, є необґрунтованими.
Згідно з матеріалами провадження слідчий експеримент було проведено із ОСОБА_1 за участю його захисника, спеціаліста і в присутності двох понятих. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 42 КПК було роз`яснено його права та обов`язки. Він самостійно показав на місці обставини скоєння злочинів, навів деталі обстановки та відтворив свої дії, що полягали у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії ОСОБА_1