Постанова
Іменем України
19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 204/5316/19
провадження № 61-9750св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зінкова Юлія Євгенівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в його інтересах адвокатом Білоусом Андрієм Васильовичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі судді Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договору дарування
та скасування записів про державну реєстрацію права власності.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 листопада 2020 року позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення загальною площею 150,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, укладений
02 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу
Зінковою Ю. Є., зареєстрований в реєстрі за № 241.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 31 січня 2017 року № 18835653, запис про право власності від 02 березня 2017 року № 19290142, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1162666812101 за адресою:
АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його
в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - сплати судового збору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 листопада 2020 року повернуто.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що копію ухвали суду від 29 квітня 2021 року про усунення недоліків ОСОБА_1 та його представник отримали 05 травня 2021 року, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
У встановлений строк недоліки апеляційної скарги не усунені, тому апеляційну скаргу необхідно вважати неподаною та повернути.
Апеляційний суд роз`яснив, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з відповідною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У червні 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Білоус А. В., подав
до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року і направити справу
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вважаючи, що безпосередньо його як адвоката не було належним чином повідомлено про існування ухвали про залишення апеляційної скарги його довірителя без руху для усунення недоліків, оскільки підпис на повідомленні про вручення копії ухвали апеляційного суду йому не належить, а в період часу, вказаний у повідомленні, він перебував за межами України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
Обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що ухвалу апеляційного суду від 29 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху і особа, яка подала апеляційну скаргу, і представник цієї особи отримали 05 травня 2021 року,
що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення рекомендованого листа. Та навіть якщо припустити, що адвокат Білоус А. В.
не був обізнаний зі змістом ухвали, він не є стороною у справі, а є лише представником, тому підтвердження отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху його довірителем, стороною у справі, достатньо щоб стверджувати, що стороні було відомо про існування цієї ухвали та про її зміст.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/5316/19, справу витребувано з Красногвардійського районного м. Дніпропетровська.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що рішенням Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 листопада 2020 року частково задоволено позовні вимоги Дніпровської міської ради.
Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення загальною площею 150,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, укладений
02 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу
Зінковою Ю. Є., зареєстрований в реєстрі за № 241.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 31 січня 2017 року № 18835653, запис про право власності від 02 березня 2017 року № 19290142, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 : 1162666812101.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та оскаржив його
в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - для сплати судового збору.
Копію ухвали апеляційного суду від 29 квітня 2021 року направлено ОСОБА_1 та згідно з відміткою на повідомленні про вручення отримано ним 05 травня 2021 року.
Також копію ухвали направлено адвокату Білоусу А. В. та згідно із відміткою
на повідомленні про вручення повідомлення адресатом копію ухвали також отримано 05 травня 2021 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, постановленою у складі судді Куценко Т. Р., апеляційна скарга ОСОБА_1 визнана неподаною через неусунення недоліків апеляційної скарги - несплату судового збору.
Також встановлено, що ОСОБА_1, від імені якого діяв адвокат Білоус А. В., подав повторну апеляційну скаргу, в якій не порушував питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
14 липня 2021 року до апеляційного суду надійшло клопотання адвоката
Білоуса А. В. в інтересах ОСОБА_1 про надання додаткового строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи клопотання, заявник вказував, що ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року про повернення первісної апеляційної скарги оскаржено до Верховного Суду. На думку адвоката, скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження за повторною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів Деркач Н. М., Єлізаренко І. А., Лаченкової О. В. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою в його інтересах адвокатом Білоусом А. В.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.