Постанова
Іменем України
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 472/1323/19
провадження № 61-10212св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Веселинівська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3, Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2021 року складі судді Кучерявенко С. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2021 року в складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Веселинівська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3, Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про встановлення факту прийняття спадщини та про встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним розпорядження та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається із земельної частки (паю) розміром 9,40 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Калініна села Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, що належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205948, виданого 22 лютого 2000 року Веселинівською районною державною адміністрацією та зареєстрованого 25 лютого 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
За життя ОСОБА_4 заповіту не складав. На момент відкриття спадщини у померлого було дві дочки: ОСОБА_1, ОСОБА_6, та син - ОСОБА_3, також ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_7
23 лютого 2017 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, надавши оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року, що набрала законної сили, визнано недійсним вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом. При цьому суд зазначив про те, що вказане не позбавляє її права на звернення до суду з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини в порядку встановленому законом.
За таких обставин вона є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті батька, оскільки прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай), який був переданий їй дружиною померлого.
Відповідач ОСОБА_2, яка є онукою померлого ОСОБА_4, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 лютого 2017 року успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 частку права на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4, спадщину після якого вона прийняла, але не оформила своїх спадкових справ.
При цьому нотаріус дійшов висновку про прийняття спадщини ОСОБА_6 на підставі довідки про проживання останньої разом із ОСОБА_4 станом на день його смерті в будинку АДРЕСА_1 . Проте, за рік до смерті ОСОБА_4, у лютому 2001 року, вищевказаний будинок був зруйнований пожежею, та з цього часу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не проживали разом, а тому остання не є такою, що фактично прийняла спадщину.
Крім того, розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації за № 114 від 05 червня 2018 року на підставі виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 лютого 2017 року, останній передано у власність земельну ділянку площею 3,4272 га з кадастровим номером 4821785600:06:000:0436, земельну ділянку площею 2,8028 га з кадастровим номером 4821785600:04:000:0739, земельну ділянку площею 0,1278 га з кадастровим номером 4821785600:06:000:0437, для ведення товарного сільського господарського виробництва в межах територій Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. 19 липня 2018 року право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд :
- встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом фактично вступу в управління і володіння спадковим майном спадкодавця;
- встановити факт, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично не вступила в управління чи володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати ОСОБА_6 такою, що не прийняла спадщину після смерті батька, у зв`язку із цим фактом;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 лютого 2017 року на ім`я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на спадщину, що складається з 1/2 частки права на земельну частку (пай) розміром 9,40 в умовних кадастрових гектарах, яка на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії МК №0205948, виданого 22 лютого 2000 року, належала ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації №114-р від 05 червня 2018 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою громадянці України ОСОБА_2 в межах території Широколанівської сільської ради";
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки: площею 3,4272 га ріллі з кадастровим номером 4821785600:06:000:0436, площею 0,1278 га пасовища з кадастровим номером 4821785600:06:000:0437, площею 2,8028 га ріллі з кадастровим номером 4821785600:04:000:0739 для ведення товарного сільського господарського виробництва в межах територій Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після смерті її батька вона вступила в управління спадковим майном, а також не довела своїх вимог щодо встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем.
Позивач не вчинила дій, що свідчили б про фактичне прийняття нею спадщини, а організація та проведення позивачем поховання спадкодавця (як зазначає позивач), не може визнаватися фактичним вступом в управління спадковим майном. Наявність у позивача сертифіката на право на земельну частку (пай), яким вона обґрунтовує свої вимоги, не свідчить про фактичний вступ в управління спадковим майном та про те, що позивач отримала його у шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Решта позовних вимог є похідними від вимоги про встановлення юридичного факту, а тому ці вимоги не підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції .
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 549 ЦК УРСР.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що після смерті її батька вона вступила в управління спадковим майном, проте суди не надали цим доказам належної правової оцінки, а також довела свої вимоги щодо встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем. При цьому неправомірна видача свідоцтва про право на спадщину відповідача порушує права позивача, а тому є самостійною підставою для визнання спірних свідоцтв недійсними. Відповідач надала неправдиві відомості нотаріусу щодо обставин прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті свого батька.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 червня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Згідно із довідками виконавчого комітету Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 28 листопада 2016 року № 1233 та від 04 лютого 2019 року № 122 на день смерті ОСОБА_4 разом з померлим на момент його смерті була зареєстрована дочка ОСОБА_6 (а.с.14,82, т. 1).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 9,40 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП Калініна села Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, та яке належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205948, виданого 22 лютого 2000 року Веселинівською райдержадміністрацією та зареєстрованого 25 лютого 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 9487.
За життя ОСОБА_4 заповіту не склав.
Після смерті ОСОБА_4 право на спадщину за законом у першу чергу в рівних частках виникло у: дружини померлого - ОСОБА_7, та дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3
ОСОБА_7 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 не прийняла, оскільки жодних дій, що свідчать про прийняття нею спадщини не вчинила, що підтверджується заявою, посвідченою 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованою в реєстрі за № 225 та поданою ОСОБА_7 до Веселинівської державної нотаріальної контори (а.с. 80 зворот, т.1).
Будь-яких даних щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його сином ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців: ОСОБА_7, яка спадщину не прийняла, та ОСОБА_6, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_1 надала нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0205948, виданий Веселинівською районною державною адміністрацією 22 лютого 2000 року на ім`я спадкодавця.
23 лютого 2017 року відповідачу Веселинівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/2 частку спадкового майна, належного її батьку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після якого вона прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.
Того ж дня, 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна після смерті її батька, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 9,40 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205948, виданого Веселинівською районною державною адміністрацією 22 лютого 2000 року.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року, вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом визнано недійсним (справа № 472/886/17) (а.с. 22-26,27-30, т. 1).
Вказаними судовими рішенням встановлено, що ОСОБА_6 проживала із своїм батьком ОСОБА_4 на час його смерті, а тому є такою, що фактично прийняла спадщину як спадкоємиця першої черги за законом. Отже, оформлення спадщини лише на ОСОБА_1 порушуються права спадкоємця ОСОБА_6 .
Розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації № 114 від 05 червня 2018 року "Про затвердження технічних документацій із землеустрою громадянці України ОСОБА_2 в межах території Широколанівської сільської ради", надано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 3,4272 га ріллі з кадастровим номером 4821785600:06:000:0436; площею 2,8028 га ріллі з кадастровим номером 4821785600:04:000:0739; площею 0,1278 га пасовищ з кадастровим номером 4821785600:06:000:0437, для ведення товарного сільського господарського виробництва в межах територій Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.