ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 910/15963/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопромлайн" (далі - ТОВ "Екопромлайн") - не з`явився,
відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віракс" (далі - ТОВ "Віракс", скаржник) - Чернявський Д.Є. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу ТОВ "Віракс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 (головуючий - суддя Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
у справі № 910/15963/20
за первісним позовом ТОВ "Екопромлайн"
до ТОВ "Віракс"
про стягнення 1 102 939,95 грн та
за зустрічним позовом ТОВ "Віракс"
до ТОВ "Екопромлайн"
про розірвання договору та стягнення 1 044 032,45 грн.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Екопромлайн" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Віракс" про стягнення 1 102 939,95 грн, з яких: 880 969,75 грн основного боргу, 170 255,57 грн пені, 24 667,12 грн інфляційних втрат, 26 501,50 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Віракс" своїх зобов`язань в частині повної оплати поставленого товару за договором поставки від 07.06.2019 № 07/06/19-01.
1.3. Зазначений позов за заявою ТОВ "Екопромлайн" було залишено без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
1.4. ТОВ "Віракс" у грудні 2020 року звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Екопромлайн" про розірвання договору поставки від 07.06.2019 № 07/06/19-01 та стягнення 1 139 285,86 грн, з яких: 1 044 032,45 грн сума сплачених платежів за договором поставки, 42 052,02 грн 3 % річних та 53 201,21 грн інфляційних втрат.
1.5. Зустрічні позовні вимоги, з посиланням на статті 6, 11, 202, 509, 525, 526, 610, 611, 626, 627, 651, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовані порушенням відповідачем за цим позовом зобов`язань у частині поставки продукції за укладеним сторонами договором поставки від 07.06.2019 №07/06/19-01 та неповерненням сплаченої суми попередньої оплати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 (суддя Ващенко Т.М.): зустрічний позов ТОВ "Віракс" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Екопромлайн" на користь ТОВ "Віракс" 1 044 032,45 грн попередньої оплати та 15 660,48 грн судового збору; в іншій частині у позові до ТОВ "Екопромлайн" відмовлено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані ТОВ "Екопромлайн" копії видаткової накладної від 16.10.2019 №192 на суму 1 925 002,20 грн та копії товарно-транспортних накладних № 023, № 021, № 020, № 19, № 18, № 16, № 15, № 014, № 13, № 012, № 011, № 10 не підтверджують виконання останнім своїх зобов`язань за договором з поставки товару, з огляду на наявність доказів перебування директора ТОВ "Віракс" поза межами України в період підписання зазначених накладних, відсутність проставлених підписів водіїв на товарно-транспортних накладних, відсутність відомостей зернового складу про отримання на зберігання зерна від ТОВ "Віракс", а також відсутність супровідних документів на вантаж, передбачених пунктом 5.4 Договору, як і відсутність податкових накладних на товар.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Екопромлайн" 42 052,02 грн % річних та 53 201,21 грн інфляційних втрат з огляду на наявність спеціальної норми про нарахування процентів відповідно до статті 536 ЦК України, тоді як, зазначені вимоги були заявлені на підставі статті 625 цього Кодексу.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги про розірвання договору поставки з огляду на закінчення строку його дії, пославшись на умови пункту 9.1 договору поставки.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021: рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі № 910/15963/20 скасовано у частині задоволених позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Екопромлайн" на користь ТОВ "Віракс" 1 044 032,45 грн попередньої оплати та 15 660,48 грн судового збору; у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено; у решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі № 910/15963/20 залишено без змін; стягнуто з ТОВ "Віракс" на користь ТОВ "Екопромлайн" 23 490,72 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт постачання товару покупцю - ТОВ "Віракс" та його прийняття ним за видатковою накладною від 16.10.2019 № 192 на суму 1 925 002,20 грн (з ПДВ), підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 16.10.2019 № 192 на суму 1 925 002,20 грн містить відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції непроведеною або недійсною, а тому, на переконання суду апеляційної інстанції, є належним та допустимим доказом отримання позивачем товару, визначеного цією накладною та на суму, що в ній зазначено. Дефектність в оформленні товарно-транспортних накладних не може впливати на оцінку правовідносини між контрагентами та свідчити про нереальність господарських операцій між ними.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання ТОВ "Віракс" на відсутність відмітки в товарно-транспортних накладних філії АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" про прийняття товару від ТОВ "Екопромлайн" є безпідставним, оскільки ані умовами укладеного договору, ані товарно-транспортними накладними не визначено філію АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" як пункт відвантаження товару.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Віракс" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі № 910/15963/20, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/15963/20 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник у поданій касаційній скарзі в новій редакції із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину другу статті 693 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
4.2. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував всіх обставин справи щодо відсутності поставки товару. Скаржник вказує на те, що за твердженням ТОВ "Екопромлайн" водії транспортних засобів ОСОБА_1, ОСОБА_2 (які керували транспортними засобами СКАНІЯ ДНЗ НОМЕР_1 та ДАФ НОМЕР_2 ) 14.10.2019 та 16.10.2019 начебто здійснили перевезення зернової продукції за маршрутом Кагарлик - Гребінка двічі на день, що на переконання скаржника є суперечливим твердженням з огляду на те, що відстань від вулиці Став`янка, 92, м. Кагарлик, Київської обл. до пров. Пирятинського, 46, м. Гребінка, Полтавської обл. через діючу систему автомобільних доріг становить 217 км., вага транспортних засобів складала близько 53 тонни, а навантаження та розвантаження товару на елеваторах складає близько 4-5 годин.
Скаржник також вказує на те, що в отриманих копіях товарно-транспортних накладних поданих разом із позовом у справі № 910/15963/20 відсутні: підписи водіїв, які начеб то здійснювали перевезення вантажу; супровідні документи на вантаж, як-то картки аналізу зерна, тощо; відмітка елеватора про отримання такого вантажу.
Скаржник зазначає, що між ТОВ "Віракс" та АТ "ДПЗКУ" в особі директора філії АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (адреса місцезнаходження: Полтавська обл., м. Гребінка, пров. Пирятинського, 46) Бабенка О.В. укладено договір складського зберігання зерна від 17.09.2019 № 92-ЗБ/2019. При цьому, з отриманої відповіді від АТ "ДПЗКУ" в особі директора філії АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", а саме з отриманої книги кількісної якісного обліку хлібопродуктів у період з 17.09.2019 по 25.10.2019 слідує, що останнє надходження зернової продукції на елеватор датується 03.10.2019, що, на думку скаржника, фактично спростовує посилання ТОВ "Екопромлайн" у своєму позові (у справі № 910/15963/20) про виконання своїх зобов`язань за договором поставки.
4.3. Крім того, ТОВ "Віракс" звертає увагу на те, що підписання видаткових накладних з боку директора Шульц М.В. фізично бути не могло, так як директор у цей період часу перебувала за межами території України, що підтверджується відмітками прикордонних служб у закордонному паспорті.
4.4. Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував специфіку товару, що ТОВ "Екопромлайн" мав поставити на користь ТОВ "Віракс". Зерно повинно зберігатися у відповідних спеціалізованих місцях, а саме - елеваторах чи у інших спеціалізованих приміщеннях, тому процес перевезення з умовного пункту "А" до пункту "Б" є прозорим та завжди можна простежити його рух.
4.5. ТОВ "Віракс" також вказує на те, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права надав оцінку документам (а саме податковим накладним), що не розглядалися судом першої інстанції, при цьому матеріали справи не містять обґрунтованих доводів ТОВ "Екопромлайн", що такі докази не могли бути подані в суді першої інстанції у встановлений процесуальним законом строк, чим суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, порушив частину четверту статті 80 ГПК України.
5. Позиція ТОВ "Екопромлайн", викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. Від ТОВ "Екопромлайн" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ТОВ "Екопромлайн" (постачальник) та ТОВ "Віракс" (покупець) 07.06.2019 укладено договір поставки № 07/06/09-01.
6.2. Договір підписаний від імені постачальника його директором Нікіфоровим А.А. та від імені покупця - директором Шульц М.В., що діяли на підставі статутів товариств. Підписи вказаних осіб скріплені печатками.
6.3. За умовами договору:
- постачальник зобов`язався поставити й передати, а покупець зобов`язався оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - кукурудзу (далі - товар) насипом, відповідно до умов даного договору (пункт 1.1 договору);
- загальний обсяг та кількість товару, що поставляється на умовах договору, визначається сторонами у специфікаціях до даного договору, виставленими постачальником та оплаченими покупцем рахунками. Фактична кількість та обсяг поставленого товару підтверджується товарними (видатковими) накладними, що були підписані сторонами протягом строку дії договору (пункт 3.1 договору);
- ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору; ціна товару включає ПДВ 20%; загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого товару відповідно до специфікацій (пункти 4.1, 4.2, 4.4 Договору);
- постачальник зобов`язується поставити товар покупцю залізничним транспортом або іншим видом транспорту, що дозволяє перевезення товару на умовах СРТ (Інкотермс 2010) за тією адресою пункту призначення (порту), яке буде вигідним для постачальника (пункт 5.1 договору);
- товар повинен бути відвантажений відповідно до показників якості й у кількості, згідно з пунктами 2.1 та 3.1 цього договору, у строк, що буде додатково погоджений між сторонами; датою відвантаження є дата у відповідній електронній залізничній накладній, поставлена під час її оформлення на станції відправлення товару, проте, датою поставки товару є дата приймання товару в пункті призначення (пункт 5.2 договору);
- покупець здійснює 80 % оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунка на оплату, копії залізничних накладних (на вимогу Покупця); кінцева оплата за відповідну партію поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3 робочих днів після: отримання письмового повідомлення від одержувача про результати переваження товару, що надається впродовж 2 робочих днів після розвантаження товару; рахунка на оплату на кінцеву кількість товару, видаткової накладної на кожну партію виваженого (прийнятого) товару, дата оформлення якої повинна відповідати даті вивантаження відповідної партії товару; постачальник зобов`язується надати покупцю податкову накладну на кінцеву оплату відповідної партії товару в електронному вигляді, належним чином оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в момент першої події (отримання коштів) протягом 1 робочого дня з дати першої події (пункти 6.1, 6.3 договору);
- договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 9.1 договору).
6.4. Додатковою угодою до договору поставки від 07.06.2019 № 07/06/19-01 сторони дійшли згоди змінити реквізити постачальника, зазначені у розділі 10 договору та викласти у відповідній редакції.
6.5. ТОВ "Екопромлайн" 12.06.2019 виставлено ТОВ "Віракс" рахунок № 69 на оплату товару (кукурудза 3 клас, 1.500 т) на загальну суму 7 000 002,00 грн (з ПДВ), який оплачено ТОВ "Віракс" в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 14.06.2019 № 251 на суму 4 700 000,00 грн та від 19.06.2019 № 256 на суму 2 300 002,00 грн.
6.6. ТОВ "Віракс" вказує, що зерно за рахунком від 12.06.2019 № 69 ТОВ "Екопромлайн" поставлено не було, у зв`язку з чим останнє частково повернуло покупцю сплачені кошти на загальну суму 5 955 969,55 грн, за платіжними дорученнями від 16.07.2019 № 3 на суму 2 266 744,00 грн, від 18.07.19 № 4 на суму 2 572 975,99 грн, від 08.08.19 № 5 на суму 1 116 249,56 грн.
6.7. Залишок грошових коштів у розмірі 1 044 032,45 грн, сплачених на підставі рахунка від 12.06.2019 № 69, останньому повернуто не було, у зв`язку з чим ТОВ "Віракс" подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "Екопромлайн" 1 044 032,45 грн попередньої оплати за договором, 42 052,02 грн 3 % річних та 53 201,21 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.
6.8. ТОВ "Екопромлайн", заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, вказує, що оплачений ТОВ "Віракс" товар за договором було поставлено в повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію видаткової накладної від 16.10.2019 № 192 на суму 1 925 002,20 грн, копії товарно-транспортних накладних № 023 від 16.10.2019, № 021 від 16.10.2019, № 020 від 16.10.2019, № 19 від 16.10.2019, № 18 від 16.10.2019, № 16 від 16.10.2019, № 15 від 14.10.2019, № 014 від 14.10.2019, № 13 від 14.10.2019, № 012 від 14.10.2019, № 011 від 14.10.2019, № 10 від 14.10.2019, копію акта звірки взаємних розрахунків станом 11.06.2020 згідно з яким заборгованість ТОВ "Віракс" перед ТОВ "Екопромлайн" становить - 880 969,75 грн.
6.9. ТОВ "Віракс" заперечує отримання товару за вказаною видатковою накладною та її підписання його директором, посилаючись на перебування директора за кордоном України, на підтвердження чого надано до матеріалів справи копію закордонного паспорта директора ТОВ "Віракс" з відмітками про перетин Державного кордону України.
6.10. Крім того, ТОВ "Віракс" вказує, що його зерно зберігається на зерновому складі АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за адресою: м. Гребінка, пров. Пирятинський, 46, проте на даний склад зерно від ТОВ "Екопромлайн" не надходило. На підтвердження вказаного до матеріалів справи додано копію договору складського зберігання № 92-ЗБ/2019 та копію Книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів зернового складу за період з 17.09.2019 по 25.10.2019.
6.11. Також, ТОВ "Віракс" зауважує на відсутності в товарно-транспортних накладних підписів водіїв, які здійснювали перевезення вантажу, супровідних документів на вантаж, відміток елеватора про отримання зерна, а також на фізичній неможливості здійснити за відповідним маршрутом перевезення товару двічі на день, з огляду на відстань, час завантаження і розвантаження зерна тощо.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/15963/20 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.11.2021 у зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/15963/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.5. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору за зустрічним позовом у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору поставки від 07.06.2019 № 07/06/19-01 та стягнення 1 139 285,86 грн, з яких: 1 044 032,45 грн сума сплачених платежів за договором поставки, 42 052,02 грн 3 % річних та 53 201,21 грн інфляційних втрат.
8.2. Предметом касаційного розгляду є постанова суду апеляційної інстанції у частині що стосується питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Екопромлайн" на користь ТОВ "Віракс" 1 044 032,45 грн попередньої оплати за договором поставки. У іншій частині рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції не переглядалось та не оскаржувалось жодною із сторін у справі.
8.3. Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
8.4. За приписами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
8.5. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
8.6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.06.2019 між ТОВ "Екопромлайн" (постачальник) та ТОВ "Віракс" (покупець) укладено договір № 07/06/09-01 поставки, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар.
8.7. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.8. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
8.9. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.10. Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
8.11. У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зроблено висновок щодо застосування статті 693 ЦК України. Так Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (пункт 21 названої постанови).
8.12. Верховний Суд зазначає, що застосування частини другої статті 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.
8.13. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Екопромлайн" не виконало своїх зобов`язань за договором з поставки товару ТОВ "Віракс", відтак вказав про доведеність та обґрунтованість позовних вимог зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Екопромлайн" суми попередньої оплати за непоставлений за договором товар у розмірі 1 044 032,45 грн.
8.14. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення ТОВ "Екопромлайн" суми попередньої оплати, презюмуючи встановленими обставини фактичної поставки ТОВ "Екопромлайн" товару за виконаним договором, оскільки наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 16.10.2019 № 192 на суму 1 925 002,20 грн містить відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції непроведеною або недійсною, а тому, на переконання суду апеляційної інстанції, є належним та допустимим доказом отримання позивачем товару, визначеного цією накладною та на суму, що в ній зазначено. При цьому суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про зворотнє щодо не виконання ТОВ "Екопромлайн" зобов`язань за договором поставки.
8.15. Разом з тим, як у поданому ТОВ "Віракс" до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Екопромлайн", так і у поданому до суду першої інстанції зустрічному позові, ТОВ "Віракс" зазначав, що оспорює, в тому числі, обставину фактичного здійснення ТОВ "Екопромлайн" поставки товару (кукурудзи) до місця поставки - елеватора у місті Гребінка, Полтавської області (АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР").
8.16. ТОВ "Віракс" наголошував на тому, що відповідно до наданих ТОВ "Екопромлайн" товарно-транспортних накладних водії транспортних засобів Серокуров Ю.А., Клярський П.А. 14.10.2019 та 16.10.2019 начебто здійснили перевезення зернової продукції за маршрутом Кагарлик - Гребінка двічі на день. Проте, на переконання відповідача, такі відомості є суперечливими, оскільки не враховують: час відвантаження зернової продукції та транспортні засоби в пункті відвантаження; відстань автомобільних доріг та їх стан; тип транспортних засобів, їх вагу, вагу вантажу, що повинен бути перевезений; час розвантаження зернової продукції в пункті призначення з оформленням відповідних супроводжуючих документів.
ТОВ "Віракс" наголошував на тому, що підписання видаткових накладних з боку директора Шульц М.В. фізично бути не могло, так як директор у цей період часу перебувала за межами території України, що підтверджується відмітками прикордонних служб у закордонному паспорті.
Також ТОВ "Віракс" посилався на те, що лист АТ "ДПЗКУ" в особі філії АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", з яким було укладено договір складського зберігання, фактично спростовує посилання ТОВ "Екопромлайн" про виконання своїх зобов`язань за договором поставки.
8.17. Під час розгляду цієї справи Верховний Суд звертається до правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі № 910/15977/20, яка була прийнята після подання касаційної скарги у цій справі.
8.18. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.19. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.20. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
8.21. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
8.22. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
8.23. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
8.24. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.25. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
8.26. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
8.27. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог передбачених статтею 86 ГПК України.
8.28. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
8.29. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
8.30. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
8.31. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
8.32. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
8.33. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
8.34. Проте, всупереч норм частини першої статті 282 ГПК України, суд апеляційної інстанції не надав оцінки з викладенням відповідних мотивів доводам ТОВ "Віракс" та поданих ним до матеріалів справи доказам (в тому числі до відзиву на апеляційну скаргу) на обґрунтування заперечень фактичного здійснення ТОВ "Екопромлайн" поставки товару (кукурудзи) на елеватор у місті Гребінка, Полтавської області (АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР").
8.35. Судом апеляційної інстанції не оцінено наявність чи відсутність доказів, які б переконливо свідчили про фактичні обставини здійснення постачання товару, не встановлено наявності або відсутності реального руху товару, обставин здійснення перевезення товару за договором, обставин передання товару ТОВ "Віракс", місця куди саме було поставлено спірний товар, обставини зберігання чи використання спірного товару покупцем. Суд апеляційної інстанції вдався до формального підходу оцінки наявних у справі доказів, зазначивши про те, що ані умовами укладеного договору, ані товарно-транспортними накладними не визначено філію АТ "ДПЗКУ" "ГРЕБІНКІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" як пункт відвантаження товару, при цьому не надав оцінки доводам відповідача щодо неотримання товару та не зазначив в який пункт відвантаження було доставлено товар.
8.36. Колегія суддів зазначає, що обставина реального виконання договору в частині здійснення ТОВ "Екопромлайн" фактичної поставки товару (кукурудзи) підлягала окремому доведенню у цій справі, оскільки на це, як на одну із підстав зустрічного позову, у судах першої та апеляційної інстанцій постійно наголошувала сторона - ТОВ "Віракс".
8.37. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/15977/20.
8.38. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає такими, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги щодо неврахування всіх обставин справи судом апеляційної інстанції.
8.39. Застосування частини другої статті 693 ЦК України залежить від встановлення обставини щодо фактичної поставки/не поставки товару.
8.40. Верховний Суд вважає доводи, що наводились ТОВ "Віракс" при розгляді справи, такими, що вимагали від суду апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судовому рішенні.
8.41. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.42. Однак, прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
8.43. Не з`ясувавши обставини щодо поставки товару та не дослідивши пов`язані з аргументами ТОВ "Віракс" докази, що, у свою чергу, потягло відсутність умотивування щодо цих аргументів, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи.
8.44. Крім того, суд касаційної інстанції вважає прийнятними доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам, зокрема, податковим деклараціям з відповідними розрахунками коригувань кількісних і вартісних показників до них, докази реєстрації цих декларацій, за відсутності обґрунтування винятковості випадку неподання таких доказів місцевому господарському суду.
Вказані обставини свідчать про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини третьої статті 269 ГПК України, згідно з якою докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.