ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 924/595/18 (924/1295/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Лозюка С. Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021
у справі № 924/595/18 (924/1295/20)
за позовом ліквідатора Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича
до ОСОБА_1
про визнання недійсними додаткових угод про припинення договорів суборенди земельних ділянок, скасування записів про припинення права
в межах справи №924/595/18
про банкрутство Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014",-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018 порушено провадження у справі № 924/595/18 про банкрутство ФГ "Подільський аграрій-2014".
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2019 у справі №924/595/18 ФГ "Подільський аграрій-2014" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Глеваського В. В.
В грудні 2020 року ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражний керуючий Глеваський В. В. звернувся із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткових угод про припинення договорів суборенди земельних ділянок, скасування записів про припинення права.
В обґрунтування позову зазначено, що у результаті укладення спірних угод боржник став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю або частково неможливим; боржник безоплатно відчужив право суборенди як актив господарства, правочини укладено із заінтересованою особою - ОСОБА_1, який раніше був засновником та керівником ФГ "Подільський аграрій-2014".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 у справі №924/595/18(924/1295/20) позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди до договорів суборенди із застосуванням наслідків недійсності правочину щодо наступних земельних ділянок:
-6825582300:04:015:0028, площа 1,6475 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Городищенська с/р, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення -додаткова угода б/н від 31.01.2018 до договору №14 від 30.11.2015;
-6825582300:04:005:0062, площа 21,6364 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Городищенська с/р, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення -додаткова угода б/н від 31.01.2018 до договору №13 від 30.11.2015;
-6825580500:04:004:0003, площа 42,2719 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Великорішнівська с/р, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 31.01.2018 до договору №15 від 09.12.2015;
-6825581300:04:041:0004, площа 13,0858 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Вербовецька с/р, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 31.01.2018 до договору №4 від 27.03.2014;
-6825555300:03:017:0009, площа 4,3663 га, для ведення фермерського господарства, адреса: Грицівська с/р, Шепетівський р-н, Хмельницька обл. Підстава припинення - додаткова угода б/н від 31.01.2018 до договору №3 від 27.03.2014.
Скасовано записи про державну реєстрацію припинення права суборенди в ДРРП щодо вказаних вище земельних ділянок.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 у справі №924/595/18(924/1295/20) скасовано, та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражний керуючий Глеваський В. В. просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 924/595/18 (924/1295/20) та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 у справі №924/595/18(924/1295/20).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ч. 1 ст. 42 КУзПБ, ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України та не враховано те, що уклавши оспорювані додаткові угоди до договорів суборенди земельних ділянок боржником понесені збитки у вигляді втрати майнових прав з права суборенди земельної ділянки; при цьому фермерське господарство не здатне було здійснювати господарську діяльність на втрачених земельних ділянках, що зумовило стійку неплатоспроможність.
Заявник касаційної скарги зазначає про помилковість застосування судом апеляційної інстанції ст. 42 КУзПБ, враховуючи, що оспорювані правочини укладено до введення в дію цього Кодексу, у зв`язку з чим підлягали застосуванню вимоги ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" стверджує про неправильне застосовування апеляційним судом п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ч. 5 ст. 93 ЗК України та вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що право суборенди не може бути включене до складу ліквідаційної маси банкрута.
Скаржник посилається також на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. ст. 92, 215 ЦК України.
У відзиві фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки, на його думку, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак, якщо Верховний Суд дійде висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства - просить касаційну скаргу арбітражного керуючого Глеваського В. В. залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
До початку судового засідання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражного керуючого Глеваського В. В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із його участю, як ліквідатора, у справі № 914/1194/16 яка розглядається Господарським судом Львівської області.
Перевіривши доводи клопотання арбітражного керуючого Глеваського В.В. про відкладення розгляду справи, вислухавши думку представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка в судове засідання касаційного суду обов`язковою не визнавалась, вимоги та доводи арбітражного керуючого Глеваського В. В. викладені письмово у касаційній скарзі, а до клопотання про відкладення розгляду справи арбітражним керуючим не додано ніяких доказів неможливості з`явлення в судове засідання.
Крім того, відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Подільський аграрій-2014" (суборендар) було укладено договори суборенди:
-договір від 01.09.2014 № 1 суборенди земельної ділянки площею 13,0858 га кадастровий номер 6825581300:04:041:0004;
-договір від 01.09.2014 № 2 суборенди земельної ділянки площею 4,3663 га кадастровий номер 6825555300:03:017:0009;
-договір від 21.12.2015 № 13-с суборенди земельної ділянки площею 21,6364 га кадастровий номер 6825582300:04:005:0062;
-договір від 21.12.2015 № 14-с суборенди земельної ділянки площею 1,6475 га кадастровий номер 6825582300:04:015:0028;
-договір від 21.12.2015 №15-с суборенди земельної ділянки площею 42,2719 га Кад.ном. 6825580500:04:004:0003.
Дослідивши зміст зазначених договорів, суд апеляційної інстанції встановив, що укладені договори суборенди за своїми істотними умовами не суперечать укладеним договорам оренди землі ні щодо об`єкта оренди, ні щодо цільового призначення, ні щодо строку оренди, ні щодо грошової оцінки, ні щодо орендної плати.
Кожен із укладених договорів суборенди землі містить положення про можливість їх припинення шляхом розірвання за взаємною згодою сторін.
Між ОСОБА_1 та ФГ "Подільський аграрій-2014" було 31.01.2018 укладено додаткові угоди до договорів суборенди земельних ділянок, відповідно до яких сторони домовилися припинити за взаємною згодою дію договорів суборенди земельних ділянок від 01.09.2014 № 1; від 01.09.2014 № 2; від 21.12.2015 № 13-с; від 21.12.2015 №14-с; від 21.12.2015 №15-с.
Звертаючись до суду із цим позовом ліквідатор ФГ "Подільський аграрій-2014" арбітражний керуючий Глеваський В. В. посилався на те, що уклавши такі додаткові угоди, ФГ "Подільський аграрій-2014" стало неплатоспроможним та втратило змогу користуватися спірними земельними ділянками, що у свою чергу призвело до втрати можливості отримувати майнову вигоду, за рахунок якої можна було б у певній мірі погасити заборгованість перед кредиторами. Крім того, ліквідатор посилався на те, що дані правочини боржником було укладено із заінтересованою особою - ОСОБА_1, який раніше був засновником та керівником ФГ "Подільський аграрій-2014".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у результаті укладання спірних правочинів боржник став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю або частково неможливим; боржник безоплатно відчужив право суборенди, як актив господарства. Припинивши право користування спірними земельними ділянками, ФГ "Подільський аграрій-2014" втратило змогу користуватися ними і відповідно - отримувати майнову вигоду, за рахунок якої могла бути погашена заборгованість перед кредиторами. Записи про державну реєстрацію припинення права суборенди в Державному реєстрі речових прав (ДРРП) щодо земельних ділянок скасовано, як похідну позовну вимогу.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані угоди укладені представником боржника з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до п. 8.3 Статуту ФГ "Подільський аграрій-2014", до виключної компетенції зборів засновників відноситься питання розірвання договорів оренди землі.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів нанесення банкруту збитків шляхом укладення п`яти додаткових угод до договорів суборенди земельних ділянок.
Як вбачається із матеріалів справи, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що припинення договорів суборенди землі негативно вплинуло на господарську діяльність банкрута, адже за рахунок обробітку землі (передпосівна, засівання/засадження сільськогосподарських культур, їх подальший збір) та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції банкрут зміг би здійснити (хоча б частково) погашення грошових вимог кредиторів, разом із тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що жодних доказів в обґрунтування таких тверджень до суду позивачем надано не було. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що окрім земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі, у володінні та користуванні банкрута - ФГ "Подільський аграрій-2014" перебували і залишились інші земельними ділянки площею 226,9 га за договорами суборенди від 01.09.2014 та 22.09.2014, укладеними з третіми особами, на яких боржник також не здійснював сільськогосподарської діяльності.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що з 13.03.2019, тобто з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом господарська діяльність ФГ "Подільський аграрій-2014" закінчена, що унеможливлює використання банкрутом спірних орендованих земельних ділянок за договорами суборенди. Визнання недійсними чи розірвання спірних угод не надає можливості банкруту права користування земельними ділянками, оскільки в силу закону господарська діяльність ФГ "Подільський аграрій-2014" закінчена, договори суборенди мають бути припинені, а земельні ділянки повернуті орендарю.
Згідно з ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Провадження у справі № 924/595/18 про банкрутство ФГ "Подільський аграрій-2014" відкрито 26.07.2018, а оспорювані ліквідатором додаткові угоди до договорів суборенди укладені боржником 31.01.2018.
Оскільки вчинення оспорюваних правочинів та відкриття провадження у справі про банкрутство мали місце до введення в дію КУзПБ, приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а до таких правовідносин застосовуються приписи ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині підстав недійсності цих правочинів.
Натомість суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та помилково розглянув заяву ліквідатора про визнання недійсними оспорюваних правочинів з підстав недійсності, передбачених ст. 42 КУзПБ.
Разом з тим визначені в ст. 42 КУзПБ такі підстави для визнання недійсними правочинів боржника як неплатоспроможність в результаті їх укладення, безоплатне відчуження майна боржника, були передбачені і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний на час укладення спірних правочинів та на момент відкриття провадження у справі про банкрутство).
Водночас помилкове застосування судом апеляційної інстанції ст. 42 КУзПБ замість ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не вплинуло на висновки апеляційного щодо правомірності таких правочинів у цій частині, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені вище аргументи ліквідатора не підтверджені жодними доказами, в тому числі і не доведені збитки у формі упущеної вигоди згідно з ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.
Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що наслідком визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника є обов`язок контрагента боржника повернути майно в ліквідаційну масу.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ до складу ліквідаційної маси банкрута включаються усі види майнових активів (майно та майнові права), які належать йому на праві власності або господарського відання.
Згідно з 7. ст. 62 КУзПБ майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
В ч. 9 ст. 95 КУзПБ, яка визначає особливості банкрутства фермерського господарства, передбачено, що у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
За змістом ч. 5 ст. 93 ЗК України право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Такі винятки визначені, зокрема ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" та стосуються земель державної або комунальної власності.
Таким чином, закон допускає у окремих випадках включення до ліквідаційної маси банкрута права оренди землі.
Водночас ліквідатор не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що право суборенди землі не може бути включено до складу ліквідаційної маси ФГ "Подільський аграрій-2014" та вважає, що судом неправильно застосовано ч. 5 ст. 93 ЗК України, однак такі доводи є необґрунтованими, оскільки ліквідатор помилково ототожнює право оренди із правом суборенди.
Непоґрунтованими є доводи ліквідатора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції під час розгляду справи вимог ст. ст. 92, 215 ЦК України, з огляду на наступне.
Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про неправомірність посилання суду першої інстанції щодо невідповідності оспорюваних правочинів вимогам ст. 92 ЦК України з огляду на те, що ліквідатор у позовній заяві взагалі не наводив та не обґрунтовував підставу визнання недійсними додаткових угод із посиланням на порушення вимог Статуту ФГ "Подільський аграрій-2014". При цьому, із заявою про зміну підстав позову ліквідатор також до суду не звертався.
Крім того, касаційний суд відхиляє доводи відзиву відповідача Дячука М.М. на касаційну скаргу ліквідатора ФГ "Подільський аграрій-2014" про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до ч. 2 ст.7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 924/595/18 (924/1295/20) прийнята судом відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав
для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-