ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 917/269/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Полтава-сервіс", Полтавської міської ради,
представник позивача - Янківський С.В.,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіаформат",
представник відповідача в судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури за вх.№ 8079/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021
у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В., (головуюча), Мединуця О.Є., Стойка О.В.
та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 (про залишення позову без розгляду)
у складі судді Семчук О.С.
у справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Полтава-сервіс", Полтавської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіаформат"
про стягнення безпідставно збережених коштів,
На розгляд Суду постало питання залишення без розгляду позову прокурора, поданого інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. Положеннями пункту 1.1 Статуту Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (далі - КП "Полтава-Сервіс") визначено, що підприємство засноване Полтавською міською радою на комунальній власності і підпорядковане Управлінню адміністративних послуг Полтавської міської ради (т.2, а.с. 84-89).
2. За змістом п.4.1 Статуту КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради зазначено, що підприємство набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи та інші атрибути.
3. Відповідно до п.п. 4.2, 4.5 Статуту КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов`язки. Підприємство не несе відповідальність за зобов`язаннями держави, засновника та управління адміністративних послуг Полтавської міської ради. Відповідно до способу утворення підприємство є унітарним.
4. Положеннями п.п.5.1, 5.2 цього Статуту визначено, що майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти, а також інші активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Полтави і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, відведеною йому землею, на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.
5. Відповідно до п.п. 7.2, 7.4 Статуту КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради виконавчим органом підприємства є генеральний директор. Генеральний директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені до компетенції засновника. Генеральний директор: несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства; діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства України; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки.
6. 24.07.2014 між КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіаформат" (далі - ТОВ "Медіаформат") був укладений договір від 24.07.2014 № Д354 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, за умовами якої робочий орган надає розповсюджувачу реклами в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій згідно додатку, що є невід`ємною частиною до договору. Строк дії вказаного договору визначений сторонами до 06.07.2019.
7. 01.04.2015 між сторонами договору укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої розмір плати за користування всіма місяцями, які надані в користування за цим договором, складає 9 633,25грн (7 об`єктів розміщення із платою на місяць, визначеною додаткам №1 до додаткової угоди №1).
8. 07.07.2019 між КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та ТОВ "Медіаформат" укладена додаткова угода № 2 до вказаного договору, відповідно до якої сторонами вказаної додаткової угоди визначено, що строк дії договору про надання користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій від 24.07.2014 № Д354, спливає 06.07.2019.
9. Розповсюджувачем подано заяву до виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо продовження дії дозволів на розміщенні зовнішньої реклами. На даний час, питання про продовження дії дозволів не вирішено. Спеціальні конструкції розповсюджувача реклами не демонтовані, а місця, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій продовжують фактично використовуватись розповсюджувачем реклами.
10. Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що після закінчення строку дії договору і до прийняття Виконавчим комітетом Полтавської міської ради рішення за результатами розгляду заяви ТОВ "Медіаформат" щодо терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, ТОВ "Медіаформат" зобов`язується сплачувати, а КП "Полтава-сервіс" отримувати плату, визначену п. 4.1 договору.
11. Таким чином, враховуючи умови додаткової угоди від 07.07.2019, використання місць розташування рекламного засобу є платним.
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради у зв`язку із невиконанням ТОВ "Медіаформат" взятих на себе зобов`язань в частині здійснення сплати заборгованості за фактичне використання місць для розташування спеціальних конструкцій складались претензії до відповідача, про що свідчать претензії про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій №1-№4, наявні у матеріалах справи (т.1, а.с. 23-26).
13. 08.02.2021 Полтавська місцева прокуратура листом звернулась до КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Полтавської міської ради, в якому повідомила, що прокуратурою виявлено наявність у ТОВ "Медіаформат" заборгованості за фактичне користування місцями згідно договору від 24.07.2014 за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 у розмірі 115 599 грн, у зв`язку з чим орган прокуратури запропонував вказаним юридичним особам звернутися до суду із позовом.
14. 09.02.2021 КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради повідомило Полтавську місцеву прокуратуру, що станом на момент надання відповіді не має можливості оперативного звернення із позовом щодо стягнення коштів з ТОВ "Медіаформат" у зв`язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.
15. Полтавська міська рада відповіді на лист Полтавської місцевої прокуратури не надала.
16. 18.02.2021 Полтавська місцева прокуратура повідомила КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Полтавську міську раду про звернення із позовом до ТОВ "Медіаформат" про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у сумі 115 599 грн.
Подання позову
17. 24.02.2021 Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Полтавської міської ради, до ТОВ "Медіаформат" про стягнення безпідставно збережених коштів.
18. В обґрунтування позовних вимог перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області посилався на те, що після закінчення строку дії договору від 24.07.2014 №Д354 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій ТОВ "Медіаформат" продовжує використовувати місця для розміщення зовнішньої реклами без правовстановлюючих документів та має фактичну заборгованість за користування цими місцями за період з 01.01.2020 по 31.01.2021. Органом, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, є КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, на яке покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у м. Полтаві та яке є стороною договору від 24.07.2014 №Д354. Зважаючи на відповідь КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради про відсутність коштів для сплати судового збору з метою оперативного звернення із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, надану Полтавській місцевій прокуратурі, звернення з цим позовом в інтересах держави, на думку прокурора, є правомірним і свідчить про наявність у органу прокуратури правових підстав для представництва інтересів у суді.
19. Прокурор також вказує, що звернення із даним позовом здійснюється не в інтересах комунального закладу або органу місцевого самоврядування, а саме в інтересах держави та має превентивне значення щодо запобігання у майбутньому вчинення суб`єктами господарювання аналогічних порушень вимог законодавства про рекламу під час використання місць для розміщення спеціальних конструкцій.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
20. 24.05.2021 ухвалою Господарського суду Полтавської області позов Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Полтава-сервіс", Полтавської міської ради залишено без розгляду.
21. Суд першої інстанції зазначив, що КП "Полтава-сервіс" не є органом місцевого самоврядування, виконавчим органом міської ради, чи іншим суб`єктом владних повноважень, а тому прокурор у позові помилково вказує КП "Полтава-сервіс" як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом в інтересах КП "Полтава-сервіс".
22. Також судом встановлено, що Полтавська міська рада не є стороною спірних правовідносин. Позовних вимог на користь Полтавської міської ради прокурором у позові не заявлено, тому посилання прокурора на те, що Полтавська міська рада є засновником КП "Полтава-сервіс" суд першої інстанції до уваги не взяв.
23. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі, з огляду на що, з посиланням на п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, позовну заява Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Полтавської міської ради до ТОВ "Медіаформат" про стягнення безпідставно збережених коштів залишив без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
24. 13.07.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 у справі № 917/269/21 залишено без змін.
25. Апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, не має покладених на нього публічно-владних управлінських функцій, а діє як самостійна юридична особа з відповідною процесуальною дієздатністю та має процесуальну можливість захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, в тому числі - у випадку порушення інтересів підприємства при виконанні зобов`язань за договором про надання в користування місць для розміщенні зовнішньої реклами або використанні майна підприємства без достатніх правових підстав
26. Доводи прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у зв`язку з тим, що Полтавська міська рада як орган місцевого самоврядування є засновником КП "Полтава-Сервіс", однак не здійснює належного захисту державних інтересів, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки, по-перше, орган місцевого самоврядування здійснює управління комунальним підприємством у межах повноважень, визначених статутом підприємства, а, по-друге, вказане не наділяє КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради статусом органу державної влади чи місцевого самоврядування.
27. Суд апеляційної інстанції також погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що Полтавська міська рада не є стороною договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 24.07.2014 №Д354, додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс" як самостійного суб`єкта господарювання, а не на користь Полтавської міської ради, що свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав комунального підприємства (суб`єкта господарювання), а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28. 23.07.2021 Заступником керівника Харківської обласної прокуратури надіслано до Східного апеляційного господарського суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.
29. Скаржник вважає, що зазначені судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права: статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та неправильним застосування норм процесуального права, а саме: статей 4, 53, 86, 174 Господарського процесуального кодексу України та посилається на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 08.09.2020 у справі № 916/2052/19.
30. Прокурор, посилаючись на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Статут КП "Полтава-Сервіс", Порядок розміщення зовнішньої реклами та спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в м. Полтаві, затверджений рішенням Полтавської міської ради від 03.04.2007 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами та спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в м. Полтаві", стверджує, що суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, на яке покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Полтаві, зокрема стягнення плати за фактичне користування місцями для розміщення зовнішньої реклами та є стороною вказаного договору. На думку прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання щодо належності позивачів у справі наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що Полтавська міська рада є неналежним позивачем у справі, не навівши при цьому жодних обґрунтувань в підтвердження відповідного висновку в цій частині та вказує, що аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо належності визначення міської ради в якості позивача у справі викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
31. Прокурор вважає, що суд першої інстанції не застосував положення про залишення позовної заяви без руху, передбачені статті 174 Господарського процесуального кодексу України, та не дослідив вищевказаний порядок повідомлення позивачів про звернення до суду, у зв`язку з чим належним чином не встановив, чи дотримався він порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та чи мали позивачі можливість спростувати стверджувані ним порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також, чи можна кваліфікувати їх дії у спірних правовідносинах як бездіяльність.
32. Щодо порушення інтересів Полтавської міської ради, прокурор вказує, що протиправні дії відповідача призвели до ненадходження до бюджету коштів, підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою відповідно до статті 142 Конституції України, в тому числі, є доходи місцевих бюджетів, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно зі статтею 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування. Тобто, Полтавська міська рада як отримувач бюджетних коштів та засновник комунального підприємства також є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
33. Крім того, прокурор вказує, що при поданні даного позову до суду першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури також надано докази нездійснення уповноваженими органами відповідних функцій у спірних правовідносинах, однак, КП "Полтава-сервіс" міської ради листом № 168 від 09.02.2021 повідомило прокурора про нездійснення уповноваженими органами відповідних заходів, посилаючись на відсутність бюджетних призначень на сплату судового збору.
34. При цьому, прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 16.04.2019 № 910/3486/18.
35. Прокурор стверджує, що звертаючись до суду з позовом прокурор, представляє інтереси держави України, а не інтереси самого комунального закладу чи його засновника - органу місцевого самоврядування, які лише виконують у спірних правовідносинах функції держави. Окрім цього, звернення прокурора до суду в даному випадку має превентивне значення щодо запобігання у майбутньому порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про рекламу.
36. На думку прокурора, наведені у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісними з розумінням "інтереси держави", підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах є обґрунтованими, правомірними, вмотивованими та такими, що відповідають обставинам справи.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
37. 27.10.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Медіаформат" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить Суд залишити прийняті судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
38. Відповідач стверджує, що КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, зокрема, у випадку порушення інтересів при виконанні договору оренди, або використанні майна підприємства іншою юридичною особою без достатніх на те повноважень, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.
39. При цьому, на думку відповідача, КП "Полтава-Сервіс" не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, тоді як в силу приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
40. Крім того, ТОВ "Медіаформат" вказує, що правильно зазначив місцевий господарський суд те, що прокуратура у позовній заяві просить стягнути безпідставно збережені кошти на користь КП "Полтава-сервіс" за користування місцями розміщення реклами, а не на користь Полтавської міської ради, що свідчить про те, що саме прокурором визначено порушення прав комунального підприємства (суб`єкта господарювання), а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
41. ТОВ "Медіаформат" також вважає, що враховуючи, що відповідач використовував місця, які перебувають у комунальній власності на підставі договору, укладеного між ним та КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, то суди дійшли обґрунтованого висновку про помилковість визначення прокурором у позові Полтавської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у справних правовідносинах.
42. На думку відповідача, прокурором не доведено підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
43. Додаткового відповідач стверджує, що комунальне підприємство не наділено владними управлінськими функціями, не здійснює у правовідносинах з юридичними особами публічно-владних управлінських функцій та не приймає жодних владно управлінських рішень, а тому не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України.
В. Касаційне провадження
44. 20.08.2021 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., Жукова С.В., Васьковського О.В.
45. 08.09.2021 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - надати Суду надати Суду докази сплати судового збору в сумі 2 270 грн.
46. 21.09.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов лист Харківської обласної прокуратури про долучення до матеріалів справи № 917/269/21 платіжного доручення про сплату судового збору.
47. У зв`язку з перебуванням судді Васьковського О.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/269/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.10.2021.
48. 11.10.2021 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 917/269/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.05.20214 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.11.2021; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.10.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
49. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
50. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - КП "Полтава-сервіс" та Полтавської міської ради на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
51. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Полтавської міської ради, до ТОВ "Медіаформат", в якому просив суд стягнути з відповідача на користь КП "Полтава-сервіс" безпідставно збережені кошти у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору та додаткових угод до нього, укладених між КП "Полтава-Сервіс" та ТОВ "Медіаформат".
52. При цьому, позовні вимоги, прокурора мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору ТОВ "Медіаформат" продовжує використовувати місця для розміщення зовнішньої реклами без правовстановлюючих документів та має фактичну заборгованість за користування цими місцями за період з 01.01.2020 по 31.01.2021.
53. При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури в цій справі прокурор посилався на те, що органом, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, є КП "Полтава-Сервіс", засновником якого є Полтавська міська рада, та на яке покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у м. Полтаві та яке є стороною договору від 24.07.2014 №Д354. Прокурор вказує, що Полтавська міська рада як отримувач бюджетних коштів та засновник комунального підприємства також є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Зважаючи на надану Полтавській місцевій прокуратурі відповідь КП "Полтава-сервіс" про відсутність коштів для сплати судового збору, з метою оперативного звернення із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, звернення з цим позовом в інтересах держави є правомірним і свідчить, на думку прокурора, про наявність у органу прокуратури правових підстав для представництва інтересів у суді. Також, прокурор вказував, що звернення із даним позовом здійснюється не в інтересах комунального закладу або органу місцевого самоврядування, а саме в інтересах держави та має превентивне значення щодо запобігання у майбутньому вчинення суб`єктами господарювання аналогічних порушень вимог законодавства про рекламу під час використання місць для розміщення спеціальних конструкцій.
54. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
55. Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
56. Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
57. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України).
58. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
60. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
61. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
62. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
63. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
64. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
65. Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
66. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
67. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
68. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
69. У цій справі колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства. У справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
70. Абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
72. Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19) та від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19).
73. У цій справі № 917/269/21, як вже зазначалося вище, прокурор стверджував, що КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, на якого покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Полтаві.
74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до положень Статуту КП "Полтава-сервіс" та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "Полтава-сервіс" за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
75. З урахуванням наведеного, оскільки КП "Полтава-сервіс" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є воно суб`єктом владних повноважень, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі КП "Полтава-сервіс" є безпідставним.
76. В позовній заяві, прокурором також стверджувалося, що Полтавська міська рада як засновник КП "Полтава-сервіс" та отримувач бюджетних коштів є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
77. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Полтавська міська рада не є стороною договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 24.07.2014 №Д354, додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс" як самостійного суб`єкта господарювання, а не на користь Полтавської міської ради.
78. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведене свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
79. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне також зауважити, що за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
80. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
81. Верховний Суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено також правову позицію, відповідно до якої якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
82. Отже, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, дійшли вірних висновків про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
83. Посилання скаржника на висновки у рішенні Господарського суду полтавської області від 31.10.2019, залишеному без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 917/1267/19, а також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі № 910/23333/15 колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги, оскільки такі не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
84. Щодо посилань скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 то слід зауважити, що правова позиція, викладена у зазначених постановах, є неактуальною згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
85. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного у постановах від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі сформовані за інших обставин справи, а саме за відсутності звернення прокурором з позовом в інтересах держави в особі комунального підприємства.
86. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 23 Закон України "Про прокуратуру" та пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів.
87. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
88. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.