ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 924/881/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представника позивача - Ткачука Б.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів"
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя - Яроцький А.М.)
від 02.02.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Маціщук А.В., судді - Петухов М.Г., Гудак А.В.)
від 07.06.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Проскурів", яке оформлене протоколом № 2 від 28.11.2019.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. 15.09.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (надалі -Товариство) про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, яке оформлене протоколом № 2 від 28.11.2019.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позачергові загальні збори Товариства проведені з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки скликались 07.10.2019 неправомочною наглядовою радою (судовим рішенням від 19.05.2020 у справі № 924/1125/19 було визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства від 27.08.2019, яким обрано нових членів наглядової ради), чим порушено права позивача, який до 28.08.2019 перебував на посаді члена наглядової ради, а також одночасно є акціонером з часткою у СК у розмірі 0,000644%, на участь в управлінні Товариством.
3. Відповідач проти позову заперечував, оскільки позивач не обґрунтував, яким чином оскаржуваним рішенням були порушені його права та законні інтереси, а також пропустив тримісячний строк для оскарження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. ОСОБА_1 володіє іменними простими акціями Товариства у бездокументарній формі, частка у СК 0,000644% номінальною вартістю 50 грн.
5. Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Товариства, оформленим протоколом №1 від 27.08.2019, з-поміж іншого: припинено повноваження членів наглядової ради Товариства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та обрано новий склад наглядової ради: ОСОБА_6, представника акціонера - ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника акціонера - ОСОБА_7, ОСОБА_3, - акціонера.
6. 07.10.2019 року відбулося засідання наглядової ради, на якому вирішили скликати за ініціативою наглядової ради позачергові загальні збори Товариства, які провести 28 листопада 2019 року о 14:00 годині, за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Вокзальна, буд. 56. Затверджено проект порядку денного позачергових загальних зборів, на розгляд яких вирішено поставити наступні питання:
1. Обрання лічильної комісії загальних зборів.
2. Про затвердження річної фінансової звітності Товариства за 2017, 2018 роки та за 9 місяців 2019 року.
3. Про виплату ОСОБА_9 : 880475 гривень 86 копійок заробітної плати, у зв`язку з його позовною заявою до Товариства про стягнення заробітної плати.
4. Розподіл прибутку (покриття збитків) Товариства за 2017, 2018 роки та за 9 місяців 2019 року.
5. Прийняття рішення про виплату дивідендів, затвердження розміру дивідендів та способу їх виплати.
6. Внесення змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції.
7. Внесення змін та доповнень шляхом викладення в новій редакції положень Товариства "Про загальні збори", "Про наглядову раду" та "Про ревізійну комісію". Визнання таким, що втратило чинність, положення Товариства "Про дирекцію".
8. Припинення повноважень членів Наглядової ради Товариства.
9. Обрання членів Наглядової ради Товариства.
10. Затвердження умов договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради.
11. Припинення повноважень членів ревізійної комісії Товариства.
12. Обрання членів ревізійної комісії Товариства.
13. Затвердження умов договорів, що укладатимуться з членами ревізійної комісії, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами ревізійної комісії.
14. Надання згоди на безоплатну передачу приміщення будинку культури Розсошанській сільській раді.
7. 28.11.2019 року відбулись позачергові збори.
8. Відповідно до протоколу №2 від 28.11.2019 загальна кількість акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах станом на 22.11.2019, становить 836 осіб, яким належить 152 548 штук простих іменних акцій, в тому числі 102 587 штук голосуючих простих іменних акцій, які враховуються при визначенні кворуму та надають право голосу для вирішення питань, які відносяться до компетенції загальних зборів акціонерів Товариства.
9. Для участі в загальних зборах зареєструвались 37 осіб, яким належить 90215 штук голосуючих простих іменних акцій Товариства, що становить 87,93999% від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій.
10. На позачергових зборах акціонерів Товариства з-поміж іншого вирішено:
- затвердити річну фінансову звітність Товариства за 2017, 2018 роки та фінансову звітність за 9 місяців 2019 року та виплатити дивіденди за простими іменними акціями товариства з прибутку товариства акціонерам, які володіють менше 1% акцій до 28.05.2020;
- внести зміни та доповнення до статуту Товариства шляхом викладення в новій редакції. Уповноважити голову загальних зборів та секретаря загальних зборів підписати Статут в новій редакції. Надати повноваження на вчинення дій по державній реєстрації нової редакції статуту та змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - ОСОБА_7 ;
- внести зміни та доповнення до положень Товариства "Про загальні збори", "Про наглядову раду", та "Про ревізійну комісію" шляхом викладення їх в новій редакції. Визнати таким, що втратило чинність, положення Товариства "Про дирекцію";
- припинити повноваження членів наглядової ради Товариства ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та прийняти цих осіб у склад наглядової ради;
- припинити повноваження членів ревізійної комісії Товариства ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та прийняти цих осіб у склад ревізійної комісії.
11. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 у справі №924/1125/19, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, задоволено позовні заяви ОСОБА_2 та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_14, визнано недійсними:
- рішення позачергових загальних зборів акціонерів Товариства, яке оформлене протоколом від 27.08.2019 року,
- рішення наглядової ради, яке оформлене протоколом №1 від 27.08.2019 року,
- рішення наглядової ради, яке оформлене протоколом №8 від 15.10.2019 року,
- скасовано реєстраційні дії.
12. Рішення у справі № 924/1125/19 обґрунтовано порушенням корпоративного права акціонерів ОСОБА_2 та ОСОБА_14 з підстав недотримання порядку скликання та проведення позачергових загальних зборів 27.08.2019, а саме: неповідомлення про фактичне місце проведення зборів, що позбавило їх можливості взяти участь у загальних зборах за їх фактичним місцем проведення, чим не забезпечено можливості реалізації корпоративного права на участь в управлінні товариством.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.02.2021 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Товариства, що оформлене протоколом № 2 від 28.11.2019.
14. Суд першої інстанції, враховуючи правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 912/2479/18 та від 21.07.2020 у справі № 904/562/19, що загальні збори, що скликані неправомочним складом наглядової ради, проведені з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства"; висновок Верховного Суду, що викладений у постановах від 06.03.2018 у справі № 907/167/17, від 12.04.2018 у справі №914/1968/16, від 28.01.2020 у справі № 924/641/17, стосовно того, що вплив акціонера на прийняття рішень загальними зборами не вичерпується лише голосуванням, а також рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 щодо змісту поняття "охоронюваний законом інтерес", виходив з того, що:
- рішенням суду у справі № 924/1125/19 встановлено факт недійсності рішення позачергових загальних зборів Товариства, оформленого протоколом від 27.08.2019, яким було обрано членів наглядової ради, що скликали позачергові збори, на яких було прийнято рішення, що оскаржуються;
- особи, які ввійшли до складу такої наглядової ради, не можуть приймати будь-які обов`язкові рішення для Товариства та його акціонерів;
- порушення порядку скликання загальних зборів є підставою для визнання недійсними всіх рішень, прийнятих на таких зборах як таких, що прийняті з істотним порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства";
- недотримання порядку скликання позачергових загальних зборів Товариства (а саме: скликання і формування порядку денного неправомочним складом наглядової ради) призвело до порушення проведення позачергових загальних зборів та позбавило позивача захисту його інтересів, які полягають в обґрунтованому очікуванні на дотримання процедури скликання та проведення загальних зборів;
- порушено законний інтерес позивача, який полягає в правомірному очікуванні на дотримання процедури скликання та належного проведення позачергових загальних зборів акціонерів у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства;
- строк позовної даності не пропущений, оскільки його перебіг починається з дня, коли позивач міг дізнатися про порушення його прав та законних інтересів -16.07.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 924/1125/20.
15. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції відхилив заперечення Товариства щодо непорушення корпоративних прав позивача, оскільки дійшов висновку, що оскаржуваними рішеннями позачергових загальних зборів порушено охоронюваний законом інтерес позивача, який полягає в правомірному очікуванні на дотримання процедури скликання та належного проведення позачергових загальних зборів акціонерів у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства.
17. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання застосування строків позовної давності, зазначив:
- "в судовому засіданні 07.06.2021 скаржник пояснив, що про позачергові збори не був повідомлений і не брав в них участі, а про оскаржуване рішення загальних зборів дізнався з рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 у справі № 924/1125/19. Докази, які б спростовували такі обставини у справі відсутні. Відповідач заперечив проти таких пояснень, стверджував про належне повідомлення про позачергові збори, однак в порядку статей 74,76,77 ГПК України доказів на спростування не надав".
- обставини, на які посилається позивач як на підстави позову, були встановлені судовим рішенням і не могли бути підставою для звернення з позовом до суду в період часу з 28.11.2019 по 16.07.2020, протягом якого сплинув тримісячний строк;
- правильним є висновок суду першої інстанції, що строк позовної давності слід обраховувати з дати, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення його прав та законних інтересів - з 16.07.2020, тобто з дати набрання законної сили рішенням у справі № 924/1125/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. 05.07.2021 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
19. В уточненій касаційній скарзі відповідач підставою для касаційного оскарження визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди внаслідок неправильного застосування норм пункту 8 частини першої статті 2, частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" дійшли помилкового висновку, що визнання в судовому порядку рішення про обрання членів наглядової ради призвело до порушення права акціонера при прийнятті рішення загальних зборів, що оскаржується, а висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній.
20. Скаржник також вказує, що суди внаслідок неправильного застосування норм статей 256, 257, 261 ЦК України, частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" помилково визначили початок перебігу строку позовної давності (не з моменту прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів, а з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 924/1125/20 за позовом інших осіб) та не застосували тримісячний строк, який сплив у 2019 році. Висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах відсутній.
21. Скаржник вважає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 912/2479/18, від 21.07.2020 у справі № 904/562/19, на які посилалися суди попередніх інстанцій, не є подібними правовідносинам, які виникли між сторонами, тому не можуть враховуватися у справі, яка переглядається.
22. Окрім того, скаржник вказує, що суди порушили норми статей 73, 74, 77, 79, 86 ГПК України, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази неповідомлення позивача про скликання загальних зборів, і така обставина взагалі не була підставою позову, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для касаційного оскарження.
Позиція Верховного Суду
23. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
24. Відповідно до частини третьої статті 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
25. Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
26. Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
27. У справі, що розглядається, суди виходили з того, що:
- наглядова рада, члени якої були обрані рішенням загальних зборів, що визнано недійсним, була неправомочною, тому порушено порядок скликання та формування порядку позачергових загальних зборів, на який були прийняті оскаржувані рішення;
- порушено охоронюваний законом інтерес акціонера (позивача), який полягає в правомірному очікуванні на дотримання процедури скликання та належного проведення позачергових загальних зборів у порядку визначеному законодавством та статутом товариства;
- такі порушення є підставою для визнання недійсними всіх рішень, прийнятих на цих зборах.
28. Іншими словами суди визнали, що у даному випадку законний інтерес міноритарного акціонера, що опосередкований корпоративним правом на управління, полягає у контролі за законністю обрання членів наглядової ради, що у результаті обумовлює законність її дій щодо скликання і формування порядку денного наступних загальних зборів акціонерів. Порушення такого інтересу полягає у неправомочності членів наглядової ради внаслідок визнання недійсності рішення загальних зборів про їх обрання, що має наслідком недійсність прийнятих рішень загальних зборів акціонерів.
29. Верховний Суд вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.
30. Відповідно до пункту 8 статті 2, статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
31. У частині першій статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства", встановлено, що у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.
32. Отже, рішення загальних зборів акціонерного товариства може бути оскаржено в судовому порядку, якщо: 1) само по собі прийняте рішення порушує вимоги Закону; 2) порушено порядок прийняття такого рішення.
33. Верховний Суд зауважує, що у статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" прямо та буквально не визначено, що порушення порядку скликання та підготовки проведення загальних зборів (тобто, процедури, що передує прийняттю рішення) може бути підставою для оскарження та визнання недійсним прийнятого рішення.
34. Водночас стала судова практика виходить з розширювального тлумачення змісту поняття "порядку прийняття рішення" та визначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства є:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 № 13; пункт 54 постанови ВП ВС від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).
Велика Палата Верховного Суду прямо вказує, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (пункт 67 постанови ВП ВС від 28.01.2020 у справі № 924/641/17), але зауважує та конкретизує, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 54 постанови ВП ВС від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).
35. За приписами частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" право на судовий захист шляхом оскарження рішення пов`язане із порушенням не лише суб`єктивних корпоративних прав, а й охоронюваних законом інтересів (законних інтересів), які у свою чергу можуть становити самостійний об`єкт судового захисту. Водночас важливим є те, що особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, порушеного рішенням, що оскаржується.
36. У рішенні від 01.12.2004 року у справі N 18-рп/2004 Конституційний Суд України, визначаючи зміст поняття "охоронюваний законом інтерес", розтлумачив, що його треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, яке є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
37. У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд зазначив, що:
- "охоронюваний законом інтерес", на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв`язку із суб`єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх (абзац 1 підпункту 3.3 пункту 3);
- види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними (абзац 3 підпункту 3.4 пункту 3);
- наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів (абзац 3 підпункту 3.5 пункту 3);
- поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (абзац 3 підпункту 3.6 пункту 3);
- легітимний інтерес акціонерного товариства не є простою сукупністю законних інтересів його акціонерів. Індивідуальні інтереси останніх, як правило, відрізняються суперечливістю, а нерідко й конфліктністю, оскільки спрямовуються на пошук і використання або створення шляхів і засобів для задоволення різних за обсягом і змістом потреб та відрізняються різними мотивами у таких бажаннях і прагненнях. Не можуть бути завжди тотожними інтереси власника однієї акції та інтереси держателя контрольного пакету акцій, лабільні інтереси міноритарного (дрібного) акціонера, стратегічні інтереси акціонерного товариства у цілому тощо (абзац 1 підпункту 4.1 пункту 4);
- проблема правового захисту індивідуальних інтересів, особливо міноритарних акціонерів, як і виключення можливості зловживання такими інтересами, у сучасному законодавстві України ефективно не вирішена. В результаті акціонери, які мають незначний пакет акцій, взагалі не можуть впливати на діяльність товариства, їхні голоси фактично не враховуються на загальних зборах під час прийняття рішень, тобто законодавець свідомо допускає абсолютний пріоритет більшості голосуючих акцій, якими володіють кілька або навіть один акціонер, над меншістю голосуючих акцій, що належать переважній більшості учасників товариства - міноритарним акціонерам, і цим самим відбувається повне погашення законних індивідуальних інтересів останніх інтересами акціонерного товариства, формулювання яких залишається, як правило, прерогативою меншості учасників товариства (абзац 1 підпункту 4.3 пункту 4);
- акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом (абзац 1 підпункту 4.4 пункту 4).
38. В акціонерному товаристві інтерес акціонера реалізується як безпосередньо через здійснення акціонером корпоративних прав, так і опосередковано - через діяльність самого товариства, учасником якого він є.
39. Будь-яке рішення, яке прийняте органами товариства, так чи інакше стосується інтересу акціонера, який може бути прямим, опосередкованим чи потенційним. Кожний акціонер має (чи принаймні повинен мати, діючи добросовісно) інтерес у тому, щоб органи управління діяли відповідно до закону. Це так званий інтерес "всіх та кожного" у легітимності прийнятих рішень, який поряд з цим має абстрактний та загальний характер.
40. З огляду на функції наглядової ради, визначені у статті 51 Закону України "Про акціонері товариства", а саме: здійснення захисту прав акціонерів товариства, управління акціонерним товариством, а також контроль та регулювання діяльності виконавчого органу, акціонер має безсумнівно законний інтерес в обранні членів наглядової ради. Але наявність такого інтересу не означає, що будь-які процедурні порушення при обранні (переобрані) членів наглядової ради автоматично мають правові наслідки - визнання недійсним рішень загальних зборів, що скликаються наглядовою радою.
41. Верховний Суд зауважує, що у справі, що розглядається, не вирішується питання щодо дотримання порядку обрання членів наглядової ради та оцінка їх дій щодо скликання зборів (вимога про недійсність рішення наглядової ради про скликання позачергових загальних зборів та формування порядку денного не заявлялася). Справа не стосується також компетенції колегіального органу (як за статутом, так і за законом наглядова рада має право скликати позачергові загальні збори з власної ініціативи). З огляду на предмет та підстави позову суд має вирішити, які правові наслідки для прийнятого рішення позачергових загальних зборів, що скликалась наглядовою радою, склад якої було обрано за рішенням загальних зборів, що у наступному визнано недійсним з процедурних порушень. Тобто питання правомочності (повноважності) наглядової ради стосується виключно суб`єктного складу її членів (персональний склад), а не компетенції взагалі (наприклад, у разі невідповідності кількісного складу).
42. У частині другій статті 15 ЦК України, в якій йдеться про захист охоронюваного законом інтересу, законодавець визначив, що цей інтерес не має суперечити загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, таким як справедливість, добросовісність та розумність, а у частині першій статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" наголошується, що для того, щоб акціонер міг реалізувати своє право на оскарження, законний інтерес має бути порушений саме тим рішенням загальних зборів акціонерного товариства, що оскаржується.
43. Принципи справедливості та розумності вимагають від держави, зокрема, суду, забезпечення розумного співвідношення та дотримання справедливого балансу інтересу у корпоративних правовідносинах між акціонерами, а також між акціонерами та товариством, беручи до уваги те, що для всіх учасників існують спільні законні інтереси: інтерес в об`єднанні (бути частиною товариства та брати участь в управлінні нею), а також інтерес в одержанні прибутку. Але водночас основний законний інтерес меншості полягає перш за все в отриманні доходу при справедливому його розподілі між учасниками, тоді як інтерес більшості головним чином полягає в управлінні бізнесом у власному інтересі. Окрім того, слід також зважати на те, що діяльність акціонерного товариства має і публічні інтереси, що полягають у стабільному розвитку товариства в цілому з метою залучення інвестицій в економіку держави.
44. З метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсним саме рішення загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення права брати участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням. Інакше існує ризик, що будь-які дії наглядової ради, персональний склад якої згодом виявився незаконним внаслідок процедурних порушень, автоматично впливатимуть на легітимність (законність) всіх наступних рішень вищого органу акціонерного товариства (загальних зборів), що загрожуватиме стабільності діяльності акціонерного товариства та сприятиме зловживанню правом на оскарження.
45. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що в аспекті питання, порушеного у касаційній скарзі, слід виходити з того, що сам по собі факт недійсності рішення про обрання членів одного органу управління (наглядової ради), що скликає позачергові загальні збори, автоматично не означає, як те, що порушено порядок прийняття рішення іншим органом управління (загальними зборами), так і те, що законний інтерес міноритарного акціонера порушений прийнятим рішенням загальних зборів, що є підставою для оскарження відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства". Такі обставини є предметом оцінки залежно від конкретних обставин справи. У такому разі про неправомірне скликання як про факт порушення порядку прийняття рішення загальних зборів можна говорити лише, якщо буде доведено, що обрання персонального складу наглядової ради відбулося з порушенням права чи законного інтереса акціонера (позивача у справі), що призвело до прийняття загальними зборами рішень, які впливають на його законний інтерес у діяльності цього органу.
46. Отже визнання судом рішення загальних зборів недійсним, яким вирішено питання про обрання членів наглядової ради, не є безумовною підставою для визнання недійсними й наступних рішень, що прийняті на загальних зборах, які скликались цим складом наглядової ради. Такий факт може бути підставою для недійсності лише, якщо прийняте рішення прямо (а не опосередковано чи потенційно) впливає на права чи законні інтереси акціонера та порушує їх (позивач повинен довести, що існує безпосередній зв`язок між стверджуваним порушенням та прийнятими рішеннями), та за умови, що буде дотримано справедливий баланс між індивідуальними та загальними інтересами, що залежить від всіх обставин у кожному окремому випадку.
47. Цей висновок узгоджується із усталеною позицією у судовій практиці, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (пункт 38 постанови ВП ВС від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16). Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів, суд оцінює, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення (постанова ВСУ від 25.03.2015 року у справі № 3-22гс15).
48. Наведене також прямо випливає із змісту норми абзацу другого частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства", яка визначає, що суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.
49. Така позиція покликана забезпечувати стабільність діяльності та управління юридичної особи з метою унеможливлювання протиправного втручання у діяльність загальних зборів, як вищого органу управління акціонерного товариства, шляхом зловживання правом на оскарження.
50. Верховний Суд бере до уваги конкретні обставини справи, що встановлені судами, а саме: (1) прийняття рішення акціонерами, що володіють акціями у розмірі 87,93999% від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій; розмір частки позивача у СК становить 0,000644%; (2) зміст питань, з яких прийнято рішення (зокрема: затвердження річної фінансової звітності, про виплату дивідендів); (3) визнання судом недійсним рішення загальних зборів про обрання членів наглядової ради за позовами інших акціонерів з підстав порушення безпосередньо їх корпоративних прав щодо повідомлення про місце проведення загальних зборів (а не позивача); (4) ухвалення судового рішення про недійсність рішення загальних зборів щодо обрання членів наглядової ради після того, як вже були проведені позачергові збори.
51. Верховний Суд зважує також на те, що (1) позивач не оскаржував рішення наглядової ради щодо скликання зборів та формування порядку денного за позовом позивача; (2) у позовній заяві відсутнє обґрунтування порушення прав та інтересів позивача безпосередньо прийнятими рішеннями, (3) суди такі обставини не встановили, тому визнає помилковим висновок судів, що інтерес, який полягає в правомірному очікуванні на дотримання процедури скликання та належного проведення позачергових загальних зборів акціонерів у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства, порушено, і що цей інтерес підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсними оскаржуваних рішень позачергових загальних зборів.
52. Визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Товариства ніяк не захищає безпосередньо законні інтереси позивача, міноритарного акціонера, в матеріальному аспекті (не відновлює попередній склад наглядової ради, чого прагне приховано позивач як член наглядової ради). Натомість, з огляду на питання, що вирішувались загальними зборами, прямо впливає на інтереси більшості акціонерів, які виразили своє волевиявлення, брали участь у голосуванні та прийнятті рішення, а також на інтереси самого Товариства. Задоволення позову з визначеної позивачем підстави (неправомочність складу наглядової ради) несправедливо порушує баланс інтресів.
53. Посилання судів на висновок Верховного Суду, що викладений у постановах від 06.03.2018 у справі № 907/167/17, від 12.04.2018 у справі №914/1968/16, від 28.01.2020 у справі № 924/641/17, стосовно того, що вплив акціонера на прийняття рішень загальними зборами не вичерпується лише голосуванням, є помилковим.
54. Цей висновок стосувався випадків, коли учасник (акціонер) оскаржував рішення загальних зборів з підстав неповідомлення про порядок денний та дату проведення спірних загальних зборів учасників, і суди встановили, що внаслідок цього порушення учасник не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг реалізувати своє право на участь в управлінні. У будь-якому разі, застосовуючи цей висновок (в контексті захисту законного інтересу, а не права, коли постає питання вибору між інтересом товариства в цілому і інтересом окремого акціонера), судам слід брати до уваги також те, що залежно від кількості акцій, акціонери мають різний ступінь впливу на діяльність товариства, різний ступінь контролю над виконавчими органами та, як наслідок, й різні можливості захисту свого інтересу.
55. За змістом частин першої та третьої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
56. Отже, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову, які визначає самостійно. Згідно з частиною третьою статті 46 ГПК України правом змінити підстави позову шляхом подання письмової заяви наділений виключно позивач.
57. Позивач заявив позов про оскарження рішення позачергових зборів виключно з підстав нелегітимності (неповноважності, неправомочності) складу наглядової ради, що скликала ці збори.
58. У позовній заяві позивач не визначав таку правову підставу позову, як порушення права на участь у зборах з огляду на неповідомлення. Такі обставини з огляду на предмет і підстави позову не були предметом доказування й не доводилися позивачем в суді першої інстанції.
59. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи це питання з метою визначення початку перебігу строку позовної давності, а не як підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів, у постанові зазначив, що у судовому засіданні позивач (прим. допущена описка вказано - скаржник) пояснив, що не був повідомлений про позачергові збори і не брав в них участі.
60. Суд апеляційної інстанції не мав право брати до уваги такі обставини (неповідомлення позивача про скликання та неприйняття участі у зборах) ні як підставу позову, ні як підставу для визначення початку перебігу строку давності, оскільки це не заявлялось та не доводилось в суді першої інстанції. Відповідно до частини п`ятої статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
61. Суд апеляційної інстанції, зазначивши, що відповідач заперечив проти таких пояснень, стверджував про належне повідомлення про позачергові збори, однак доказів на спростування не надав, допустив порушення принципу змагальності.
62. Відповідно до частини першої, пункту 5 частини третьої статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Тобто, на відповідача покладений обов`язок заперечувати не "пояснення надані позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції", а спростовувати обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що викладаються в позовній заяві.
63. Верховний Суд не перевіряє правильність застосування судами норм статей 256, 257, 261 ЦК України, частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо визначення початку перебігу строку давності за заявленими вимогами, оскільки відповідно до усталеної судової практики суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість (пункт 57 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19; пункт 28 постанови ВП ВС від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц;), і в цій справі слід відмовити в позові саме з цих підстав (право чи інтерес не порушені).
64. Щодо врахування судами висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 912/2479/18, від 21.07.2020 у справі № 904/562/19, то колегія суддів зауважує, що у цій справі, що переглядається, інші фактичні обставини та інший предмет спору. Така відмінність є істотною, що вливає на результат вирішення спору.
65. Так у справі № 912/2479/18, на відміну від справи, що розглядається, предметом оскарження були також й рішення наглядової ради про скликання наглядової ради та формування порядку денного.
66. У справі 912/2479/18 Верховний Суд зазначив, що "судами встановлено те, що загальні збори були проведені з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" щодо їх скликання та проведення, при цьому судами, з урахуванням висновків, зроблених у справі № 912/2837/17 щодо позбавлення позивачів права, передбаченого статтею 38 Закону, на внесення пропозицій відносно нових кандидатів до складу органів товариства, встановлено, що дані обставини порушують корпоративні права позивачів". Такі обставини (щодо порушення права на внесення пропозицій) у справі, що переглядається, не встановлено.
67. У справі № 912/1247/18 Верховний Суд погодився з висновками судів, що відповідно до конкретних обставин справи, позивач, як власник простих іменних акцій акціонерного товариства, що складає 40,747% статутного капіталу, в цьому випадку був позбавлений права на управління справами товариства шляхом прийняття участі у формуванні органів цього товариства, чим було порушено його корпоративні права.
68. Проте у справі, що переглядається, розмір частки статутного капіталу позивача абсолютно не співмірний з розміром частки позивача у справі № 912/1247/18. Окрім того, суди не встановили і позивач це не доводив, що був позбавлений права на управління справами товариства шляхом прийняття участі у формуванні органів цього товариства.
69. Верховний Суд зауважує, що висновок, зроблений у цій справі, не суперечить висновку у постанові від 09.07.2019 у справі № 912/2479/18 та постанові від 17.04.2019 № 912/1247/18. Такі висновки ґрунтуються на різних підставах позову та фактичних обставинах, що встановлені судами та мають істотне значення для результату вирішення спору в цілому, й, зокрема, для висновку, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
70. Щодо посилання судів на висновок у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 904/562/19, то колегія суддів зауважує, що цей висновок стосується абсолютно неподібних правовідносин (інші підстави та предмет позову; іншим зміст правовідносин). У цій справі вирішувалось питання недійсності рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю за позовом учасника, що володіє часткою в статутному капіталі в розмірі 50% та якого незаконно було виключено із складу учасників. Суд визнав недійсним рішення, як такі, що вчинені без участі та згоди позивача, що володіє 50% статутного капіталу товариства.