ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 815/42/16
адміністративне провадження № К/9901/26662/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №815/42/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Ліквідаційна комісія Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморський відділ поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області,
про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії й стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року (головуюча суддя: Цховребова М.Г.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (головуюча суддя: Лук`янчук О.В., судді: Бітов А. І., Ступакова І. Г.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - "ГУ НП в Одеській області"), Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - "ГУ МВС в Одеській області"), у якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив суд:
1) визнати незаконним і скасувати наказ начальника ГУ МВС в Одеській області №1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" і відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з посади слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС в Одеській області;
2) поновити його на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС в Одеській області з 6 листопада 2015 року;
3) зобов`язати ГУ МВС в Одеській області звільнити його з 6 листопада 2015 року за пунктом 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;
4) зобов`язати ГУ НП в Одеській області розглянути заяву від 7 листопада 2015 року, подану ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", і видати з цього приводу відповідний наказ про призначення на рівнозначну посаду у слідчому відділі Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області з 7 листопада 2015 року;
5) вважати вимушеним у зв`язку з виданням наказу №1599 о/с від 4 листопада 2015 року прогул ОСОБА_1 і зобов`язати ГУ НП в Одеській області виплатити йому відповідне грошове забезпечення з 10 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді;
6) визнати незаконною бездіяльність ГУ НП в Одеській області у ненарахуванні й невиплаті йому заробітної плати за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року;
7) визнати незаконною бездіяльність ГУ МВС в Одеській області у невиплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
8) зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати йому грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року;
9) стягнути на його користь з ГУ НП в Одеській області нараховане грошове забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року шляхом списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку;
10) стягнути на його користь з ГУ НП в Одеській області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року;
11) стягнути на його користь з ГУ МВС в Одеській області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що оскаржуваний наказ про звільнення виданий ГУ МВС в Одеській області без погодження з профспілковим органом; без урахування його переважного права на залишення на роботі в органах внутрішніх справ та без пропозиції щодо переведення на іншу роботу; без прийняття до уваги того, що він є сімейною особою, на утриманні якого знаходиться дружина та малолітня дитина; без врахування його тривалого безперервного стажу роботи позивача у Приморському районному відділі Одеського міського управління ГУ МВС в Одеській області (далі - "Приморський РВ ОМУ ГУ МВС в Одеській області") з серпня місяця 2007 року; без його попередження про звільнення за два місяці до дати звільнення.
ОСОБА_1 вказував, що ГУ МВС в Одеській області не вчинило заходів для забезпечення його працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу; не з`ясувало його наміру щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ; не запропонувало ні аналогічну посаду, ні нижчу, ніж ту, на якій він проходив службу.
Також ОСОБА_1 стверджував, що відповідач порушив норми законодавства України щодо можливості подальшого використання його на службі в органах внутрішніх справ України, оскільки він мав достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції і відповідає вимогам поліцейського, що передбачені законодавством.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Суди розглядали цю справу неодноразово.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, позов задоволено частково:
1) зобов`язано ГУ МВС в Одеській області змінити підставу звільнення ОСОБА_1 у наказі від 4 листопада 2015 року №1599 о/с на пункт 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації);
2) визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області у ненарахуванні й невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого Приморського відділу поліції у місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року;
3) зобов`язано ГУ НП в Одеській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року за період його роботи на посаді слідчого Приморського відділу поліції у місті Одеса Головного управління Національної поліції в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року;
4) у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 липня 2019 року вказані судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що висновки судів ґрунтуються на неповно з`ясованих обставинах справи, які мають значення для правильного вирішення спору, і зроблені з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, касаційний суд констатував помилковість висновку судів попередніх інстанцій про можливість застосування до спірних правовідносин аналогії трудового законодавства в частині визнання факту допуску ОСОБА_1 за згодою керівництва ГУ НП в Одеській області до роботи слідчого у слідчий відділ Приморського відділу поліції у місті Одеса ГУ НП в Одеській області, коли наказ про прийняття позивача на службу до поліції не був виданий.
17 січня 2020 року Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, яким позов задоволено частково:
1) визнано незаконним і скасовано наказ начальника ГУ МВС в Одеській області №1599 о/с від 4 листопада 2015 року в частині звільнення з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576), слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;
2) поновлено капітана міліції ОСОБА_1 (М-127576) на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 7 листопада 2015 року;
3) зобов`язано ГУ НП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", згідно поданого ним 4 листопада 2015 року рапорту, як такого, що поданий у строк, передбачений цим Законом;
4) зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС в Одеській області самостійно здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року до 17 січня 2020 року.
5) у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Суди виходили з того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби в поліції й подав рапорт про бажання продовжити службу у Національній поліції України, проте через протиправну бездіяльність порушено його права на подальше працевлаштування в поліції.
Суди дійшли висновку про відсутність у ГУ МВС в Одеській області підстав для звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатів у відповідності до пункту 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г", оскільки при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів відповідачі не виконали обов`язок щодо належного розгляду можливості його подальшого використання на службі, що прямо передбачено пунктами 9-10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію".
Водночас на основі порівняння штату Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області та Тимчасового штату органів і підрозділів ГУ НП в Одеській області суди встановили, що фактичного скорочення штату (посад) слідчих не відбулось, а навпаки сталося їхнє збільшення. Одночасно з цим, суди констатували, що Ліквідаційною комісією ГУ МВС в Одеській області не було надано жодних доказів на підтвердження: змін в організації виробництва і праці; відмови позивача від переведення на іншу роботу; відсутності можливості перевести позивача до органів поліції; наявності/відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі; врахування/неврахування під час розгляду рапорту характеристики позивача, його показників в роботі та інших даних, які можуть бути враховані при звільненні та прийнятті на службу. Також суди встановили, що позивач не отримував будь-яких пропозицій від ГУ МВС в Одеській області стосовно подальшого працевлаштування на службу до Національної поліції.
З огляду на це суди дійшли висновку, що ГУ МВС в Одеській області не дотрималося норм законодавства, яке регулювало процедуру вивільнення працівника, а тому наказ про звільнення має бути скасований, а позивач поновлений на посаді, яку займав, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас суди вказали, що матеріали справи містять дві довідки Ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо грошового забезпечення позивача за останні два місяці роботи позивача, однак з різними відомостями. Тому через відсутність доказів, які б свідчили про розмір заробітної плати за останні два робочі місяці, що передували звільненню, суди дійшли висновку про необхідність зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Одеській області самостійно здійснити нарахування й виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року до 17 січня 2020 року.
Також суди зауважили, що рапорт ОСОБА_1 й питання доцільності подальшого проходження ним служби в органах Національної поліції було вирішено керівництвом органів внутрішніх справ, а не в порядку, передбаченому Законом України "Про Національну поліцію", тому дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання ГУ НП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", згідно поданого ним рапорту.
Разом з цим, відмовляючи у задоволені позовних вимог про зобов`язання ГУ МВС в Одеській області звільнити ОСОБА_1 за інакшим пунктом Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобов`язання ГУ НП в Одеській області прийняти його на службу до Національної поліції, суди виходили з того, що Законом України "Про Національну поліцію" встановлено процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, яка вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції. Натомість суди вказали, що вони не можуть підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на це суди дійшли висновку, що вказані позовні вимоги є формою втручання у дискреційні повноваження відповідачів, тому у їхньому задоволенні належить відмовити.
Також суди виходили з того, що до спірних правовідносин не застосовується аналогія трудового законодавства у частині визнання факту допуску ОСОБА_1 до роботи в поліції на посаді слідчого. Водночас суди зауважили, що порядок зайняття посад публічних службовців у державних органах визначені виключно Конституцією України і спеціальними законами адміністративного (публічного) права, натомість наказ про прийняття позивача на службу до поліції не був виданий.
З огляду це суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог до ГУ НП в Одеській області й відмовили у задоволенні позову в частині: а) визнання вимушеного прогулу й зобов`язати виплатити грошове забезпечення з 10 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді; б) визнання незаконною бездіяльність у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати за період роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року; в) зобов`язання нарахувати грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року за період роботи на вказаній посаді; г) стягнення нарахованого грошового забезпечення за цей період роботи; ґ) стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку щодо виплати грошового забезпечення за період його роботи на посаді слідчого відділу Приморського відділу поліції у місті Одесі ГУ НП в Одеській області з 7 листопада до 9 грудня 2015 року.
Зрештою, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ГУ МВС в Одеській області про визнання незаконною бездіяльності у невиплаті одноразової грошової допомоги і стягнення середнього заробітку за весь час затримки цієї виплати, суди дійшли висновку про відсутність фактів, які б свідчили про незаконну бездіяльність відповідача, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована позивачеві, її виплата здійснюється у порядку черговості, спір щодо її розміру відсутній.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить повністю скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник покликається на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 27 постанови від 29 квітня 2020 року у справі №826/16738/17, згідно з яким фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу оформлене належним чином, якщо робота проводилась за відома власника або уповноваженого ним органу. У цьому контексті скаржник наполягає на тому, що його допуск до виконання обов`язків слідчого поліції свідчить про укладання з ним трудового договору і призначення в поліцію на цю посаду, навіть якщо це не оформлено шляхом видання відповідного наказу. Тому стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину третю статті 24 Кодексу законів про працю України, а до спірного висновку дійшли внаслідок помилкового неврахування правової позиції Верховного Суду.
Водночас скаржник твердить про те, що ГУ НП в Одеській області йому безпідставно не виплатило грошове забезпечення за період роботи слідчим з 7 листопада до 9 грудня 2015 року, а суди, відхиляючи ці доводи, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №821/992/17.
Також скаржник зауважує, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ він мав вислугу більше 10 років і, відповідно, мав право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтю 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У зв`язку з цим, скаржник стверджує, що в силу приписів статі 116 Кодексу законів про працю України у день звільнення йому мали бути виплачені грошове забезпечення за вказаний період роботи в поліції, а також одноразова грошова допомога. Проте у встановлений строк відповідачі цих коштів не виплатили. Тому вважає помилковими висновки судів, які констатували відсутність у діях відповідачів порушень строків розрахунків при звільненні.
Окремо скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов про поновлення на посаді й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не вказав конкретного розміру цієї виплати. На переконання скаржника, це є порушенням приписів трудового законодавства і свідчить про неврахування судами висновку, викладеного у пункті 59 постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №815/70/16.
Зрештою скаржник не погоджується з висновками судів про відсутність у них повноважень стосовно зобов`язання ГУ МВС в Одеській області змінити підставу звільнення та зобов`язання ГУ НП в Одеській області розглянути його заяву й видати наказ про призначення його на рівнозначну посаду в поліції. Скаржник зауважує, що Верховний Суд у постанові від 20 травня 2019 року у справі №823/5357/15 дійшов висновку про можливість зобов`язання відповідача прийняти позивача на службу в поліції, однак суди цього висновку не врахували.
Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Одеській області у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву покликається на законність звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Водночас наполягає на безпідставності його аргументів щодо поширення на спірні правовідносини норм законодавства про працю. Також вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення строку розрахунку при звільненні, позаяк одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована вчасно. Зрештою зазначає, що суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.
ГУ НП в Одеській області у відзиві на касаційну скаргу також просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначає, що ГУ НП в Одеській області не є правонаступником ГУ МВС в Одеській області, а скаржник ніколи у поліції не працював, тому його вимоги про виплату грошового забезпечення з 7 листопада до 9 грудня 2015 року є безпідставними. Одночасно з цим, також стверджує, що суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали, копії ухвали про відкриття касаційного провадження отримали 13 листопада 2020 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ і на дату звільнення працював на посаді слідчого з розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС в Одеській області, мав спеціальне звання капітана міліції.
4 листопада 2015 року ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я начальника ГУ МВС в Одеській області про виявлення бажання проходити службу в ГУ НП в Одеській області і про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) з 6 листопада 2015 року.
7 листопада 2015 року ОСОБА_1 подав рапорт про прийняття на службу до поліції і призначення на посаду слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області, на який отримав лист від 6 грудня 2015 року про роз`яснення права бути призначеним поліцейським на загальних підставах.
4 листопада 2015 року наказом начальника ГУ МВС в Одеській області №1599 о/с позивача звільнено із займаної посади слідчого слідчого відділення Приморського РВ ОМУ ГУ МВС в Одеській області в запас Збройних сил на підставі пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", пункт 64 "г" (у запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" з 6 листопада 2015 року.
Вислуга років у ОСОБА_1 на день звільнення становила 11 років 1 місяць 25 днів.
Станом на дату звільнення ОСОБА_1 знаходився у черговій відпустці до 18 листопада 2015 року (наказ №103-о/с від 2 жовтня 2015 року).
9 грудня 2015 року ОСОБА_1 ознайомлено зі спірним наказом, вручено його копію й трудову книжку.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їхні права і обов`язки регулювався Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (надалі - "Положення про проходження служби").
Згідно з пунктом 8 Положення про проходження служби, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 "г" Положення про проходження служби, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Абзацом першим пункту 1.6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
2 липня 2015 року був прийнятий Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ.
Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" закон набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 6 серпня 2015 року за №141-142, набрав чинності 7 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону набрали чинності з 7 серпня 2015 року.
Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пунктів 10, 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
В силу вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої-другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 5 листопада 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.