ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 120/313/20-а
адміністративне провадження № К/9901/22345/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/313/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А3666, Військової частини А3586
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року (головуюча суддя: Шаповалова Т.М.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (головуюча суддя: Франовська К.С., судді: Кузьменко Л.В., Совгиря Д.І.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини А3666, Військової частини А3586, у якому просив:
1) визнати протиправними дії Військової частини А3666 щодо ненарахування й невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 1 січня 2008 року;
2) зобов`язати Військову частину А3666 нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 1 січня 2008 року;
3) визнати протиправними дії Військової частини А3666 і Військової частини А3586 щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;
4) зобов`язати Військову частину А3666 нарахувати й виплатити йому середній заробіток за період з 26 жовтня 2019 року до дати набрання рішенням у цій справі законної сили.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що проходив службу у Військовій частині А3586, яка знаходиться на грошовому забезпеченні Військової частини А3666. Вказує, що 21 жовтня 2019 року був звільнений зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту й 25 жовтня 2019 року виключений зі списків військової частини й усіх видів забезпечення.
Позивач стверджує, що на день виключення його зі списків військової частини з ним не проведено повного розрахунку, зокрема не нараховано й не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року.
Водночас позивач зауважує, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці, є базовим при проведенні індексації. У цьому контексті позивач наполягає на тому, що базовим місяцем для нарахування й виплати індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року, оскільки саме тоді відбулося підвищення посадового окладу і з того часу його розмір не змінювався.
З огляду на це позивач вважає, що відповідач порушив його право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Своєю чергою, позивач стверджує, що факт нездійснення з ним повного розрахунку під час звільнення покладає на відповідачів обов`язок нарахувати й виплатити йому середній заробіток за час затримки такого розрахунку, тобто з 26 жовтня 2019 року до дати набрання рішенням у цій справі законної сили.
Позивач зауважує, що у позасудовому порядку відповідачі відмовилися нарахувати й виплати йому вказану індексацію грошового забезпечення і середній заробіток.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року позов задоволено частково:
1) визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3666 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року;
2) зобов`язано Військову частину А3666 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2016 року;
3) визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3666 і Військової частини А3586 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2019 року до 18 грудня 2019 року;
4) зобов`язано Військову частину А3666 нарахувати й виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2019 року до 18 грудня 2019 року;
5) у решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією щодо оплати праці і її проведення є обов`язковим у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією). У цьому контексті місцевий суд також указав, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації не позбавляє позивача права на її отримання.
З огляду на це суд дійшов висновку, що Військова частина А3666 допустила протиправну бездіяльність, коли не нарахувала й не виплатила позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року, тому порушене право належить захистити у спосіб зобов`язання відповідача вчинити дії.
Водночас суд зазначив, що постановою Уряду від 9 грудня 2015 року №1013 визначено січень 2016 року базовим місяцем, з якого надалі належить відштовхуватися для проведення індексації. Також суд вказав, що у січні 2016 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивача, позаяк йому були виплачені додаткові види грошового забезпечення у підвищеному розмірі.
На цій основі місцевий суд дійшов висновку, що під час проведення індексації грошового забезпечення як базовий місяць належить враховувати січень 2016 року і, відповідно, відхилив доводи позивача про те, що базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.
Крім цього, суд вказав, що згідно із законодавством особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Одночасно з цим суд зауважив, що спеціальне законодавство не регулює порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця зі служби, тому до спірних правовідносин належить застосовувати статті 116-117 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП").
У цьому контексті суд зазначив, що при звільненні позивачу не були виплачені індексація грошового забезпечення і компенсація за речове майно. Натомість вказану компенсацію належало виплатити в день виключення позивача зі списків особового складу, однак вона була виплачена лише 18 грудня 2019 року. З огляду на це місцевий суд дійшов висновку, що позивачеві належить виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2019 року до 18 грудня 2019 року.
Стосовно середнього заробітку за період з 18 грудня 2019 року до дати набрання рішенням законної сили у зв`язку з невиплатою індексації грошового забезпечення, суд виходив з того, що у цій справі має місце спір про право на належні звільненому працівнику суми, на час звільнення з військової служби спірна сума йому не належала, а вина відповідача у її невиплаті була відсутня, що виключає відповідальність останнього за статтею 117 КЗпП. Водночас суд вказав, що підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати індексації буде рішення суду, яким встановлено право позивача на її отримання, а тому його права у цій частині не є порушеними. Зрештою суд зазначив, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання судовим рішенням законної сили і його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на це місцевий суд дійшов висновку про передчасність вказаної позовної вимоги, тому відмовив у її задоволенні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_1 і Військова частина А3666.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і Військової частини А3666 задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції у частині:
1) визначення базового місяця індексації грошового забезпечення (у позові ОСОБА_1 у частині визначення базового місяця січень 2008 року відмовлено);
2) визнання протиправною бездіяльності Військової частини А3666 і Військової частини А3586 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2019 року до 18 грудня 2019 року і зобов`язання Військової частини А3666 нарахувати й виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2019 року до 18 грудня 2019 року у зв`язку з невиплатою грошової компенсації за неотримане речове майно;
3) у решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення, однак вона йому протиправно не нарахована й не виплачена.
Водночас апеляційний суд констатував необґрунтованість доводів ОСОБА_1 та висновку місцевого суду про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" чи "січень 2016 року". Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є дискреційними повноваженнями відповідача як органу, у якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення, тому відсутні підстави для його зобов`язання вчинити дії з вказівкою на конкретний базовий місяць.
Також апеляційний суд вказав на те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 пов`язував з ненарахуванням й невиплатою йому індексації грошового забезпечення, однак місцевий суд ухвалив рішення про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиплатою компенсації за неотримане речове майно.
У цьому контексті апеляційний суд зазначив, що місцевий суд, виходячи за межі позовних вимог, не встановив, чи звертався ОСОБА_1 із рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно. На основі цього апеляційний суд констатував, що висновок місцевого суду про обов`язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час невиплати вказаної компенсації з 26 жовтня 2019 року не ґрунтується на матеріалах справи.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність вимоги про стягнення середнього заробітку за невиплату індексації грошового забезпечення.
Цей висновок суд мотивував тим, що для проведення розрахунків належної до виплати суми цього відшкодування необхідно встановити розмір недоплаченої суми, визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості. Натомість невиплата звільненому працівникові всіх сум, які йому належать, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Зрештою апеляційний суд зазначив, що після набрання цим рішенням законної сили і його виконання відповідачем, позивач, маючи відомості про розмір невиплаченої останньому індексації, не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), стверджуючи, що суди порушили норми матеріального і процесуального права, одночасно з цим не врахувавши висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Так, скаржник наполягає на помилковості висновків судів щодо відсутності підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця обчислення індексації його грошового забезпечення.
У цьому контексті скаржник зазначає, що умовою для визначення певного місяця базовим для індексації є підвищення розміру посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), однак його оклад не змінювався з січня 2008 року. Тому вважає, що вимогу про визначення базовим місяцем січня 2008 року належало задовольнити.
Крім цього, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, які стосувалися стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. У цьому контексті зазначає, що в день виключення його зі списків військової частини з ним не було проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено індексацію грошового забезпечення, відмову у виплаті якої він оскаржує у цій справі. З огляду на це вважає, що в силу статей 116-117 КЗпП вказані позовні вимоги належало задовольнити.
Зрештою позивач твердить про те, що суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, від 1 березня 2018 року у справі №806/1551/17, від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16, від 26 червня 2019 у справі №761/9584/15-ц.
У відзиві на касаційну скаргу Військова частина А3666 просить залишити цю скаргу без задоволення, а також визначити базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2016 року та відмовити у задоволенні позовних вимог про нарахування й виплату середнього заробітку.
Так, військова частина А3666 наполягає на тому, що у період з січня 2016 року до березня 2018 року базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача належить визначати січень місяць 2016 року, оскільки відповідач виконав умови пункту 3 постанови Уряду від 9 грудня 2015 року №1013 й з 1 січня 2016 року відбулося суттєве підвищення грошового забезпечення позивача. Тому вважає, що надалі саме цей місяць є базовим для відповідної індексації.
Крім цього, стверджує, що норми трудового законодавства не поширюється на військовослужбовців, а відтак відсутні підстави для нарахування й виплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У цьому контексті також зазначає, що позивач був виключений зі списків особового складу за його заявою (рапортом), а відтак останній погодився на проведення з ним неповного розрахунку, що виключає неправомірність дій військової частини.
Військова частина А3586 відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримала 9 листопада 2020 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді головного старшини Військової частини А3586.
Наказом командира Військової частини А3586 №5-РС від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок" у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту).
Наказом командира Військової частини А3586 №176 (по стройовій частині) від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було виключено зі списків військової частини А3586, яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини А3666, та усіх видів забезпечення з 25 жовтня 2019 року.
25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини А3586 стосовно вжиття невідкладних заходів і проведення з ним остаточних розрахунків при звільненні, а саме виплати індексації доходів за 2016-2018 роки, грошової компенсації за речове майно і середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку.
21 грудня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Військової частини А2656, Військової частини А3586, а також 27 грудня 2019 року до Військової частини А3666, Військової частини А3586 щодо виплати індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до дня його звільнення, із розрахунку базового місяця січень 2008 року, а також просив виплатити суму середнього заробітку за час затримки під час проведення розрахунку.
Листом Військової частини А3586 від 24 грудня 2019 року №350/145/1989пс ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно із роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України №252/10/136-16 від 9 червня 2016 року, №220/5140 від 4 липня 2017 року, №10685/0/14-15/10 від 16 липня 2015 року, №78/0/66-17 від 8 серпня 2017 року і роз`ясненням директора фінансового департаменту Міністерства оборони України, механізму нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.
Водночас у листі вказано, що оскільки фінансування військової частини А3666 за період з січня 2016 року до жовтня 2018 року на вказаний вид видатків не здійснювалося, грошове забезпечення за цей період не індексувалося.
Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час з моменту звільнення до дня останнього розрахунку, то у листі зазначено, що позивач не перебував у трудових відносинах з Військовою частиною А3586, яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини А3666, а тому не можливо провести розрахунок та виплатити середній заробіток за час затримки при звільненні.
Індексація грошового забезпечення не нараховувалася й не виплачувалася ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
За змістом абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтями 4, 6 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 16, 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 вказаного Закону).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі також - "Порядок №1078"), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.