ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/4252/19
адміністративне провадження № К/9901/15684/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №420/4252/19
за адміністративним позовом Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбалктермінал" до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення заборгованості,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя - Радчук А.А.) від 05 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г. ) від 19 травня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 16 липня 2019 року Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбалктермінал" (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач, скаржник), Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області у якому, з урахування уточнення позовних вимог, просило:
- визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо невключення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3 273 712 гривень за грудень 2015 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 3273712 гривень та пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість в сумі 1387174, 92 гривень.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 січня 2016 року Чорноморською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області отримано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року у якій позивачем відображено суму відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 273 712 гривень. Узгодження суми бюджетного відшкодування, заявленого підприємством у податковій звітності, відбулось за актом документальної перевірки від 18 квітня 2017 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі №815/2552/18 зобов`язано податковий органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення підприємству суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 гривень за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року (абзац 4 резолютивної частини рішення). Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року абзац четвертий резолютивної частини зазначеного рішення викладено у новій редакції, а саме зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення підприємству суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 гривень за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року.
Оскільки податковим органом не вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування грошових зобов`язань, позивач вважає, що узгоджена сума податку на додану вартість є заборгованістю державного бюджету перед Товариством та підлягає стягненню у повному обсязі разом з пенею.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо не включення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3 273 712 гривень за грудень 2015 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 3 273 712 гривень та пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 126 336,31 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1 387 174,92 гривень, та в частині стягнення пені в сумі 1 126 336,31 гривень скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов Товариства задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області на користь Товариства пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 387 174,92 гривень. В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року залишено без змін.
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2020 року податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Гусак М.Б. - головуючий суддя, Гімон М.М., Усенко Є.А.
8. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
9. 16 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просив відмовити у задоволенні касаційного скарги, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року залишити без змін.
10. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №1764/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15/21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. 20 січня 2016 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року. В додатках до зазначеної декларації, зокрема, Додатку №3 та в Додатку №4 - заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, підприємством відображена сума відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 гривень.
14. У період з 27 лютого 2017 року по 10 квітня 2017 року податковим органом проведена документальна виїзна планова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2014 року до 31 грудня 2016 року.
15. За результатом перевірки складено акт №306/15-32-14-01/24528065 від 18 квітня 2017 року, згідно якого за перевіряємий період підприємством задекларовано податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 3 273 712 гривень, заниження або завищення якого перевіркою не встановлено.
16. Таким чином, сума бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у податковій звітності є узгодженою.
17. Заява підприємства про повернення суми бюджетного відшкодування не була відображена контролюючим органом в Реєстрі через відсутність механізму вчинення таких дій та не врегулювання таких дій нормами законодавства, що стало підставою для звернення до суду.
18. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 815/2552/18 позов Товариства задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо невнесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року, поданої 19 січня 2016 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
- визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства податковим органом, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі;
- зобов`язано податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення Товариству суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування позивачу у справі з бюджету податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 гривень за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року (абзац четвертий резолютивної частини рішення).
19. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року частково змінено, а саме абзац четвертий резолютивної частини зазначеного рішення викладено у новій редакції, а саме зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення підприємству суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 гривень за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.
20. Підставою для звернення до суду з даним позовом стало невжиття податковим органом передбачених законодавством заходів щодо відшкодування грошових зобов`язань. Позивач вважає, що узгоджена сума податку на додану вартість в розмірі 3 273 712 гривень є заборгованістю державного бюджету перед підприємством та підлягає стягненню на користь Товариства у повному обсязі разом з пенею в сумі 1 387 174,92 гривень.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин з врахуванням судових рішень по справі № 815/2552/18, Податковим кодексом України був закріплений обов`язок контролюючого органу вчинити відповідні дії, направлені на відшкодування платнику податків суми узгодженого податку на додану вартість. Однак, у зв`язку з тим, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 273 712 гривень залишаються невідшкодованими позивачу у визначені Податковим кодексом України строки, останній має право на стягнення в судовому порядку відповідних сум з Державного бюджету України з нарахуванням та виплатою пені в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
22. При цьому суд першої інстанції вказав, що позивачем було помилково розраховано суму пені, яка належить до стягнення, а саме пеня нараховується на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, та є незмінною протягом строку заборгованості, включаючи день погашення.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Товариство має право на стягнення в судовому порядку відповідних сум з Державного бюджету України з нарахуванням та виплатою пені в порядку, визначеному Податковим кодексом України. В той же час, суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині розрахунку розміру пені, що підлягає стягненню на користь позивача, вказавши про правильність розрахунку пені позивачем із застосування різних ставок НБУ, що обумовлене зміною облікової ставки НБУ за оскаржуваний період.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. Податковий орган зіславшись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Облікова ставка НБУ, на думку відповідача, фіксується на момент виникнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та, у разі зміни розміру облікової ставки Національного Банку України протягом строку нарахування відповідної пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.
26. Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до приписів податкового законодавства, пеня розраховується за весь час прострочення сплати бюджетної заборгованості з моменту виникнення по день погашення такої заборгованості, а на день звернення Товариством з позовною заявою до суду, погашення бюджетної заборгованості не відбулося, а отже вимоги про стягнення пені за прострочення сплати бюджетного відшкодування є передчасними.
27. Також відповідач зазначає про те, що з огляду на відсутність на даний час остаточного врегулювання питання про внесення змін до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та, саме здійснення відповідних заходів щодо отримання заявлених сум на розрахунковий рахунок підприємства, дії податкового органу не є такими, що порушують вимоги податкового законодавства.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29.Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
31. Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
32. На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
33. Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
34. Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
35. Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
36. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
37. Враховуючи встановлені обставини у справі та вищевикладені норми справа, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування грошових зобов`язань.
38. Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
39. Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
40. Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
41. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).
42. Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).
43. Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
44. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
45. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
46. Слід зазначити, що у зв`язку з набранням чинності Порядком № 26, з 1 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68 (далі - Порядок № 68), який передбачав, що реєстри формуються Державною фіскальною службою за даними: прийнятих територіальними органами Державної фіскальної служби податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Податкового кодексу України.
47. Пунктом 10 Порядку №68 було встановлено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом Державної фіскальної служби зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
48. Таким чином, реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 1 квітня 2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податку на додану вартість, контролюючим органом щодо цього платника.
49. При цьому у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 1 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
50. Бюджетне відшкодування за такими заявами до 1 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
51. Водночас, з 1 квітня 2017 року передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.
52. Отже, до 1 квітня 2017 року контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
53. Проте після набрання чинності Порядком №26, тобто з 1 квітня 2017 року, контролюючий орган мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.
54. У позовній заяві позивач наголошував, що оскільки вказані дії контролюючим органом всупереч вимог законодавства вчинені не були, це призвело до неотримання ним бюджетного відшкодування у визначений законом строк.
55. При цьому, за правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі № 820/19449/14) Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 39), не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
56. Відтак стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду України було визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнавалось зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
57. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 відступила висновку Верховного Суду України та, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на отримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, вказала, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку.
58. Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
59. Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
60. Таке право суду обумовлено принципом верховенства права, як основоположного принципу адміністративного судочинства, який визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
61. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
62. "Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення судом рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій статті.
63. Застосувавши норму частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновки Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі "Бейелер проти Італії" від 5 січня 2000 року, у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 квітня 2014 року, у справі "Інтерсплав проти України" від 9 січня 2007 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
64. Враховуючи викладене та у зв`язку з тим, що податковим органом станом на спірний період не вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування грошових зобов`язань, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 3 273 712 гривень.
65. Щодо отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, Суд звертає увагу на наступне.
66. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
67. Суд вважає невмотивованим посилання податкового органу на невірно застосовану при розрахунку пені облікову ставку Національного банку України. Судом апеляційної інстанції надана оцінка цьому доводу під час апеляційного перегляду, встановлено, що відповідно до розрахунку позивачем пені застосування різних ставок НБУ обумовлене зміною облікової ставки НБУ за період нарахування пені.
68. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №820/1749/18.
69. Суд звертає увагу на те, що невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості. Непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
70. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 826/5397/18.
71. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов до висновку, що судами правильно застосовано норми матеріального права.
72. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
73. У зв`язку з тим, що ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року зупинено виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №420/4252/19, враховуючи положення частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає за необхідне поновити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №420/4252/19.
74. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
75. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд