ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 641/5523/19
Провадження № 14-178цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альянс-2008" на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року в складі судді Фанди О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.
у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альянс-2008" до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд-2", треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альянс-2008" (далі - ОСББ "Альянс-2008") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд-2" (далі - ТДВ "Житлобуд-2"), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Ю. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Харківської області), Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, в якому просило:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. "А-16") загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер НОМЕР_1, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мирошниченко де Гуардо О. О. ;
- скасувати запис від 25 червня 2015 року № 10967644 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. "А-16") загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ТДВ "Житлобуд-2";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладений між ТДВ "Житлобуд-2" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лучніковою Ю. В. за реєстровим № 2051;
- скасувати запис від 23 квітня 2019 року № 31317161 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. "А-16") загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які об`єдналися в ОСББ "Альянс-2008", є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщення підвалу будинку.
ТДВ "Житлобуд-2" незаконно набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. "А-16") загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за вказаною вище адресою, що за законом належать ОСББ "Альянс-2008", та здійснило відчуження вказаних об`єктів на користь ОСОБА_1 . Такі дії порушують права та законні інтереси ОСББ "Альянс-2008", закріплені Конституцією України, нормами інших законодавчих актів України.
ОСББ зазначало, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, які в свою чергу є неподільним майном, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.
У зв`язку із цим реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення підвалу підлягає скасуванню як така, що проведена незаконно, оскільки ТДВ "Житлобуд-2", а надалі й ОСОБА_1 не мали жодних підстав для набуття права власності на ці приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26 лютого 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі в частині позовних вимог ОСББ "Альянс-2008" до ТДВ "Житлобуд-2" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення закрито. Роз`яснено позивачу його право на звернення з такими вимогами в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог до ТДВ "Житлобуд-2" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції зробив висновок, що спори між юридичними особами не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до компетенції господарського суду та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства на підставі вимог, приписів та положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а за змістом статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
16 березня 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова провадження у справі за вказаним позовом ОСББ "Альянс-2008" до ОСОБА_1 зупинено до розгляду апеляційної скарги.
28 липня 2020 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСББ "Альянс-2008" залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що за суб`єктним та предметним критеріями спір у справі підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки ОСББ "Альянс-2008" діє від власного імені як позивач у відносинах з юридичною особою - ТДВ "Житлобуд-2" щодо оспорювання права власності на нежитлові приміщення.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У серпні 2020 року ОСББ "Альянс-2008" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у якій посилалося на порушення судами норм процесуального права і просило судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди на порушення пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) формально вирішили питання про юрисдикційність справи, не надали належної оцінки предмету спору, суб`єктному складу учасників, зокрема тій обставині, що суб`єктом спору є фізична особа.
Зазначало, що ОСББ "Альянс-2008" є юридичною особою, але не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність. Його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов для функціонування, що здійснюється за участю суб`єктів господарювання, тому така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.
Вважало, що вимога про недійсність договору купівлі-продажу є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, оскільки в разі задоволення цієї позовної вимоги буде встановлено, що ТДВ "Житлобуд-2" не мало повноваження на розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, у тому числі укладати договір купівлі-продажу; позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу є нерозривно пов`язаними між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої позовної вимоги.
Звернуло увагу на те, що між ОСББ "Альянс-2008" та ТДВ "Житлобуд-2" немає господарських відносин, натомість порушено право власності ОСББ, яке є цивільним правом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
У суді касаційної інстанції переглядається ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження в справі за позовом ОСББ "Альянс-2008" до ТДВ "Житлобуд-2" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.
11 вересня 2020 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
09 листопада 2020 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказану справу призначено до судового розгляду.
18 листопада 2020 року ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, а саме з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, та зазначенням у мотивувальній частині ухвали на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Велика Палата Верховного Суду не викладала висновку щодо предметної та суб`єктної юрисдикції спорів за позовом ОСББ про визнання недійсним правовстановлюючого документа про право власності та скасування запису про державну реєстрацію права власності, поданим після 15 грудня 2017 року, до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа.
24 грудня 2020 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду заслухала доповідь судді, перевірила наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 03 липня 2008 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ "Альянс-2008".
Згідно з пунктом 1.1 Статуту ОСББ "Альянс-2008" об`єднання створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Місцезнаходження об`єднання: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ТДВ "Житлобуд-2" на підставі свідоцтва про право власності від 28 серпня 2015 року, серія та номер НОМЕР_1, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Мирошниченко де Гуардо О. О., належали на праві власності нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. "А-16") загальною площею 123,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вчинено запис про право власності від 25 червня 2015 року № 10967644 на вказані нежитлові приміщення за ТДВ "Житлобуд-2".
У подальшому, 23 квітня 2019 року, між ТДВ "Житлобуд-2" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець передає нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 у житловому будинку (літ. "А-16"), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 123,7 кв.м у власність покупцеві, а покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього продавцю обговорену грошову суму. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 23 квітня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за № 2051. На підставі цього договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності від 23 квітня 2019 року № 31317161 на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_1
ОСББ "Альянс-2008" вважало, що ТДВ "Житлобуд-2" незаконно набуло права власності на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 11 житлового будинку (літ. "А-16") загальною площею 123,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та в подальшому відчужило вказані об`єкти нерухомого майна на користь ОСОБА_1 . Свої доводи обґрунтовувало тим, що власники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які об`єдналися в ОСББ "Альянс-2008", є співвласниками на праві спільної сумісної власності приміщень загального користування, в тому числі приміщень підвалу будинку, які є допоміжними приміщеннями (неподільним майном), перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягають відчуженню.
З огляду на викладене ОСББ "Альянс-2008" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТДВ "Житлобуд-2", у якому просило визнати недійсними вказані свідоцтво про право власності від 28 серпня 2015 року та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, а також скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи від 25 червня 2015 року № 10967644 про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майна за ТДВ "Житлобуд-2" та від 23 квітня 2019 року № 31317161 про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майна за ОСОБА_1 .
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.
Так, частиною першою статті 20 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).
Згідно зі статтею 20 ЦПК України та статтею 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
За змістом частин першої та третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
ОСББ "Альянс-2008" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТДВ "Житлобуд-2", в якому просило:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "Житлобуд-2" на спірні нежитлові приміщення;
- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТДВ "Житлобуд-2";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладений між ТДВ "Житлобуд-2" та ОСОБА_1 ;
- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .
Частиною першою, пунктами 2, 4 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У статті 48 ЦПК України вказано, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Позивач визначив відповідачем ТДВ "Житлобуд-2" за позовними вимогами про: визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ "Житлобуд-2" на спірні нежитлові приміщення; скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТДВ "Житлобуд-2"; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ "Житлобуд-2" та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ОСОБА_1 є відповідачем за позовними вимогами ОСББ "Альянс-2008" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 квітня 2019 року, укладеного між ТДВ "Житлобуд-2" та ОСОБА_1 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .
Отже, за позовними вимогами ОСББ "Альянс-2008" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень відповідачами правомірно зазначені і ТДВ "Житлобуд-2", і ОСОБА_1 як сторони вказаного договору. Розгляд цих позовних вимог без ТДВ "Житлобуд-2" неможливий, оскільки рішення ухвалюється лише щодо сторін (позивача та відповідача) у цивільній справі.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСББ "Альянс-2008" до ТДВ "Житлобуд-2" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.
Проте на розгляді суду залишилася позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, стороною якого, окрім фізичної особи, є юридична особа - ТДВ "Житлобуд-2".
Тобто після постановлення ухвали про закриття провадження у наведеній вище частині склад відповідачів в іншій частині вимог, які залишилися на розгляді суду не змінився, оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Вирішення спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТДВ "Житлобуд-2" на спірні нежитлові приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за цим товариством, пред`явлених до ТДВ "Житлобуд-2", а за правилами цивільного судочинства в частині позовної вимоги до ТДВ "Житлобуд-2" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщеньпорушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в цьому конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства.
Висновок судів попередніх інстанцій про віднесення справи в частині позовних вимог ОСББ "Альянс-2008" до ТДВ "Житлобуд-2" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення до юрисдикції господарських судів є помилковим та не відповідає принципу правової визначеності.