Постанова
Іменем України
3 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/378/20
Провадження № 11-264заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
представника Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л.
розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою позивача на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, ухвалене колегією суддів у складіВасильєвої І. А., Гусака М. Б., Пасічник С. С., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У серпні 2019 року громадянин звернувся до ВРП зі скаргою на дії судді. Попередню перевірку цієї скарги член ВРП завершив у листопаді 2020 року. Автор скарги вважав, що тривалість вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову в її відкритті була надмірною, внаслідок чого він зазнав моральної шкоди. Тому звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Суд першої інстанції виснував, що для визнання бездіяльності ВРП протиправною недостатньо лише несвоєчасного вчинення дій. ВРП довела надмірне навантаження на її члена, який був доповідачем за скаргою позивача на дії судді. З огляду на вказане цей суд відмовив у задоволенні позову.
2. Громадянин із таким рішенням не погодився. Подав апеляційну скаргу. Наголосив, що порушення шістдесятиденного строку здійснення дисциплінарного провадження, який закон встановив на час розгляду скарги на дії судді, є очевидним. І не можна тривалу бездіяльність відповідача виправдати надмірним навантаженням на доповідача за скаргою на дії судді. Тому, на думку позивача, держава має відшкодувати йому моральну шкоду у грошовому еквіваленті.
3. Велика Палата Верховного Суду мала з`ясувати, (1) чи є підстави визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо розгляду скарги позивача на дії судді впродовж тривалого строку, та (2) чи слід стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої такою бездіяльністю. Вирішила, що за обставин цієї справи відповідь на перше питання позитивна. Але для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди підстав нема.
(2) Короткий зміст адміністративного позову
4. У листопаді 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП. З урахуванням уточнення позовних вимог (т. 1, а. с. 28-33) просив:
4.1. Визнати протиправною бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яка порушила передбачений частиною четвертою статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) шістдесятиденний строк здійснення дисциплінарного провадження за скаргою позивача (вх. № Г-4487/1/7-19 від 9 серпня 2019 року) стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за дії, вчинені під час розгляду справи № 635/5151/17 (далі - скарга на дії судді).
4.2. Визнати протиправними дії члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського Павла Миколайовича (далі - член Третьої Дисциплінарної палати ВРП), які полягають у порушенні підпункту "а" пункту 1 і пункту 2 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) під час складання за результатами попередньої перевірки скарги на дії судді висновку від 20 жовтня 2020 року (далі - висновок члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП), у якому є неправдива інформація про відсутність у скарзі відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.
4.3. Визнати протиправною та скасувати ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 4 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 (далі - ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП) у частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою на дії судді.
4.4. Зобов`язати ВРП спростувати недостовірну інформацію про те, що у скарзі на дії судді немає відомостей про ознаки його дисциплінарного проступку, у такий же спосіб, у який цю інформацію поширили, а саме: а) у висновку члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП і повідомленні іншим членам цієї палати, після якого вони прийняли протиправне рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи; б) в ухвалі Третьої Дисциплінарної палати ВРП та повідомленні "іншим скаржникам".
4.5. Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України 75 000,00 грн моральної шкоди.
5. Мотивував позовну заяву так:
5.1. ВРП порушила передбачений частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII шістдесятиденний строк здійснення дисциплінарного провадження, бо лише 4 листопада 2020 року розглянула скаргу на дії судді, яка надійшла 9 серпня 2019 року.
5.2. Викладена у висновку члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП та в її ухвалі інформація про те, що у скарзі на дії судді відсутні відомості про дисциплінарні проступки, є неправдивою. У цій скарзі позивач зазначив про тривалий розгляд суддею питання про прийняття до розгляду позовної заяви та про залучення позивача до участі у справі № 635/5151/17 як третьої особи, а також про затягування розгляду тієї справи. Ці процесуальні порушення мали підтвердження належними доказами. Тому член Третьої Дисциплінарної палати ВРП порушив вимоги статті 106 Закону № 1402-VIII, коли "не притягнув суддю до дисциплінарної відповідальності", вважаючи, що у скарзі позивача на дії цього судді немає ознак дисциплінарного проступку.
5.3. Неправдиву інформацію про відсутність у скарзі на дії судді відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку повідомили іншим членам Третьої Дисциплінарної палати ВРП. Тому вони прийняли протиправне рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
5.4. Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу, яка є протиправною у частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою на дії судді. В ухвалі Третьої Дисциплінарної палати ВРП є неправдива інформацію про те, що у вказаній скарзі відсутні відомості про ознаки дисциплінарного проступку. Цю ухвалу треба скасувати у частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою на дії судді. А крім того, слід спростувати поширену недостовірну інформацію у спосіб, у який її поширили.
5.5. Моральну шкоду позивачеві спричинили: ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП; поширена у цій ухвалі та у висновку члена вказаної палати ВРП неправдива інформація; протиправна бездіяльність ВРП. Оскільки моральну шкоду відповідач завдав умисно, слід стягнути 75 000,00 грн відшкодування.
(3) Дії суду з вирішення питання про відкриття провадження у справі
6. 3 грудня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі у частині вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП та про визнання протиправними дій члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо складання висновку за результатами попередньої перевірки скарги на дії судді. Позов про визнання протиправною бездіяльності Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо порушення строку здійснення дисциплінарного провадження та про відшкодування моральної шкоди залишив без руху.
7. 24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі за вимогами про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію про те, що у скарзі на дії судді немає відомостей про ознаки його дисциплінарного проступку, та про відшкодування моральної шкоди. Цією ж ухвалою Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо порушення строку здійснення дисциплінарного провадження та "зобовʼязання вчинити дії".
8. 13 травня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою скасувала ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у частині відмови у відкритті провадження у справі за вимогою про відшкодування позивачеві моральної шкоди (у цій частині справу направила до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для продовження розгляду), а в іншій - залишила ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року без змін. Крім того, залишила без змін ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного судувід 3 грудня 2020 року.
9. 26 травня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про відкриття провадження у справі за вимогою про відшкодування моральної шкоди й об`єднав для розгляду з вимогою про визнання протиправним порушення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП строку здійснення дисциплінарного провадження та "зобов`язання вчинити дії".
(4) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. 16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.Мотивував рішення так:
10.1. Підстав для задоволення позову немає. Оскаржені дії відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10.2. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови й обставини, через які дії, які треба було обов`язково вчинити відповідно до закону, фактично не вчинили чи вчинили з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) юридичний сенс у сукупності з подіями або діями, для яких чи утримання від яких встановлений цей строк (див. близькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17, а також Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17 і від 1 квітня 2021 року у справі № 9901/183/20).
10.3. Член Третьої Дисциплінарної палати ВРП з 9 серпня 2019 року до 4 листопада 2020 року взяв участь у 112 засіданнях ВРП. На цих засіданнях ВРП розглянула понад 1770 питань, із яких у 48 засіданнях цей член ВРП був доповідачем із 86 питань. У цей період він взяв участь у 50 засіданнях Третьої Дисциплінарної палати. Вона розглянула понад 3000 питань, із яких у більш ніж 630 випадках заначений член ВРП був доповідачем.
10.4. Відповідач довів наявність об`єктивних обставин, які мали безпосередній вплив на швидкість і терміни опрацювання членом ВРП матеріалів, що надходять до нього на розгляд. Надмірно високе навантаження на члена ВРП створює перешкоди для оперативного розгляду заяв чи скарг у розумні строки.
10.5. На момент звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності Третьої Дисциплінарної палати ВРП цю бездіяльність вона усунула тим, що постановила 4 листопада 2020 року ухвалу. Безпідставного, невиправданого затягування розгляду скарги на дії судді, невжиття необхідних заходів з такого розгляду з боку відповідача не було.
(5) Короткий зміст вимог апеляційної скарги
11. 5 липня 2021 року позивач подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року й ухвалити нове - про "часткове задоволення позову": визнати протиправною бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати ВРП і відшкодувати моральну шкоду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
12. Позивач мотивував апеляційну скаргу так:
12.1. Висновок суду першої інстанції про розумність строку для перевірки скарги на дії судді не відповідає обставинам справи, оскільки ВРП більш ніж 420 днів перевіряла її обґрунтованість.
12.2. Велике навантаження на ВРП, її Дисциплінарні палати та членів не змінює кваліфікацію порушення нею меж правомірної поведінки щодо вирішення долі скарги на дії судді у шістдесятиденний строк. ВРП не підтвердила таке навантаження жодним належним і допустимим доказом. Загальна кількість засідань ВРП за рік і кількість питань, які вона за цей час розглянула, не означає велике навантаження саме на члена ВРП, який готував висновок про відсутність у діях судді дисциплінарного проступку.
12.3. Ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП ґрунтується на тому, що у скарзі на дії судді немає відомостей про його дисциплінарний проступок. Член ВРП, який готував висновок про відсутність у діях судді дисциплінарного проступку, не збирав додаткову інформацію, документи, інші матеріали для перевірки обставин, вказаних у цій скарзі.
12.4. Висновок про те, що факт власної бездіяльності відповідач усунув через прийняття ухвали ВРП, є безпідставним. Протиправна бездіяльність ВРП тривала у минулому, усунути її неможливо.
12.5. Треба відступити від висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 9901/378/20, від 31 травня 2018 року у справі № 9901/500/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19, від 5 листопада 2020 року у справі № 9901/147/20. Згідно з цими висновками в особи, яка оскаржує до суду рішення ВРП через наявність достатніх підстав для відкриття дисциплінарної справи, відсутнє таке право.
12.6. Не можна вважати, що позивач оскаржив ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП і просив суд оцінити достовірність суджень члена цієї палати, бо у відкритті провадження за відповідними вимогами суд відмовив.
12.7. Треба застосувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 травня 2021 року у цій же справі про необхідність оцінки обставин справи, які стосуються вимоги про відшкодування моральної шкоди.
12.8. Позивач має право на відшкодування моральної шкоди, а суд зобов`язаний, не скасовуючи ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП та не встановлюючи достовірність оціночних суджень, установити обставини, які підтверджують наявністьморальної шкоди. З цією метою, для підтвердження такої шкоди необхідно встановити протиправність дій судді під час розгляду справи № 635/5151/17. У тій справі порушення прав позивача "відбулося у цілком свавільний спосіб, який навіть неможливо оскаржити в процесуальному порядку. Суддя сховав… позов, начебто його і не було в суді, та протягом тривалого часу не розглядав питання про його прийняття".
12.9. У скарзі на дії судді є обґрунтування порушень цивільного процесуального закону, зокрема принципу рівності учасників справи, затягування її розгляду, що унеможливило реалізацію позивачем його прав. Такі порушення згідно з підпунктами "а" і "г" пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VII є підставами для встановлення у діях судді дисциплінарного проступку.
12.10. Суд зобов`язаний оцінити поведінку того, кого стосувалася скарга на дії судді, а також Харківського районного суду Харківської області, в якому він працює, бо цей суддя протиправно обмежив позивача у доступі до правосуддя, що підтверджують належні докази. Безпідставними є судження ВРП про те, що скарга на дії судді спрямована на оскарження судового рішення. Жодного такого рішення щодо вимог позивача немає.
12.11. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи: не дослідив лист Харківського районного суду Харківської області; не встановив, що з 13 лютого 2018 року до 15 серпня 2019 року включно цей районний суд порушив вимоги статей 53, 185-187 Цивільного процесуального кодексу України, коли впродовж п`ятиденного строку не розглянув питання щодо відкриття, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі за позовом позивача; не дослідив скаргу на дії судді, внаслідок чого не встановив, що у ній є відомості про дисциплінарний проступок, передбачений підпунктами "а" і "г" пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме порушення цивільного процесуального закону, порушення рівності учасників справи, затягування розгляду справи, що унеможливило реалізацію позивачем його процесуальних прав.
12.12. Суд неправильно застосував припис частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII, яка визначила строк розгляду ВРП дисциплінарних скарг.
12.13. Умисна протиправна поведінка відповідача завдала позивачеві значної моральної шкоди, змусила "хвилюватися та витрачати час на боротьбу з органами правосуддя замість того, щоб користуватися виправданим очікуванням, що судові органи будуть дотримуватись встановлених законом процедур і не будуть перекладати провину за своє порушення закону" на позивача. Саме тому позивач оцінив розмір завданої йому моральної шкоди у 75 000,00 грн.
(2) Позиція відповідача щодо доводів апеляційної скарги
13. 12 серпня 2021 року ВРП подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Мотивувала відзив так:
13.1. Станом на 9 серпня 2019 року, коли до ВРП надійшла скарга на дії судді, частина четверта статті 42 Закону № 1798-VIII передбачала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк; строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються Законом № 1798-VIII і Регламентом ВРП, який вона затвердила рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП). Отже, на той час у Законі № 1798-VIII не було конкретного строку здійснення членом Дисциплінарної палати ВРП попередньої перевірки дисциплінарної скарги. Був лише термін розгляду дисциплінарної справи, який треба обчислювати з моменту її відкриття і до якого не входить вказана попередня перевірка (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у від 22 жовтня 2020 року у справі № 640/15727/20 і від 5 серпня 2020 року у справі № 9901/126/20). Твердження позивача про те, що у спірних правовідносинах слід застосовувати шістдесятиденний строк, передбачений частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції, чинній з 7 листопада 2019 року є безпідставним, бо на час виникнення таких відносин діяло інше правило.
13.2. Сплив строку набуває юридичного сенсу в сукупності з подіями або діями, для яких чи утримання від яких цей строк встановлений (див. постанови Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17 та Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 9901/183/20).
13.3. Не заслуговують на увагу доводи позивача, що ВРП не підтвердила велике навантаження на члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП. З 9 серпня 2019 року до 4 листопада 2020 року до нього за даними автоматизованої системи діловодства ВРП надійшли 1072 справи та матеріали з питань, які належать до повноважень ВРП, зокрема 933 скарги щодо дисциплінарного проступку судді. Крім того, станом на 1 серпня 2019 року на розгляді члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП перебували 204 матеріали. У вказаний період він взяв участь у 112 засіданнях ВРП, на яких вона розглянула понад 1770 питань (на 48 засіданнях був доповідачем із 86 питань), а також у 50 засіданнях Третьої Дисциплінарної палати ВРП, на яких вона розглянула понад 3 000 питань (із більш ніж 630 питань був доповідачем).
13.4. Для відшкодування позивачеві моральної шкоди відсутні підстави. Крім того, на таке відшкодування позивач не має права. Він не надав належні докази заподіяння йому моральної шкоди, не зазначив, у чому полягала протиправна поведінка ВРП, не вказав причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою. Тривалий розгляд скарги на дії судді не означає завдання авторові цієї скарги моральної шкоди та не тягне необхідності її відшкодування.
14. Представниця відповідача на судовому засіданні попросила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтувала доводами, які, зокрема, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів позивача та висновків суду першої інстанції
(1.1) Щодо визнання протиправною бездіяльності ВРП, наслідком якої було порушення строку здійснення дисциплінарного провадження за скаргою на дії судді
15. Суд першої інстанції виснував, що відсутня протиправна бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо тривалого розгляду скарги на дії судді, бо надмірне навантаження на доповідача за цією скаргою створило об`єктивні перешкоди у її своєчасному розгляді. Сплив відповідного строку має юридичне значення з урахуванням тривалості та меж бездіяльності, фактичних підстав її припинення, шкідливості бездіяльності для прав та інтересів особи.
16. Позивач у касаційній скарзі зазначив, що велике навантаження на члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП не означає відсутність порушення шістдесятиденного строку, передбаченого у частині четвертій статті 42 Закону № 1798-VIII для вирішення долі дисциплінарної скарги. Відповідач заперечив факт порушення цього строку, оскільки вважав, що на час надходження скарги на дії судді Закон № 1798-VIII передбачав розумний строк для здійснення дисциплінарного провадження. А таку розумність слід оцінювати з урахуванням, зокрема, завантаженості членів ВРП.
17. З цього питання у спірній ситуації Велика Палата Верховного Суду частково погоджується з доводом позивача та вважає підставною його вимогу про визнання протиправною бездіяльності Третьої Дисциплінарної палати ВРП, внаслідок якої порушений строк здійснення дисциплінарного провадження за скаргою на дії судді.
18. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад адміністративного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 КАС України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 6 КАС України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 242 КАС України).
19. Одним із елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Відповідно до нього обмеження права допустиме за умови забезпечення передбачуваності застосування юридичних норм, які визначають такі обмеження. Останні мають бути засновані на критеріях, які дають змогу особі відокремити правомірну поведінку від протиправної (див. абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).
20. Принцип юридичної визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримувати та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44 Доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року); юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими та точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46 Доповіді); юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48 Доповіді).
21. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги й ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом ВРП (частини друга-четверта статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції, чинній на час отримання ВРП 9 серпня 2019 року скарги на дії судді).
22. 7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року (далі - Закон № 193-IX). Згідно з цим законом статтю 42 Закону № 1798-VIII, зокрема частини другу-четверту, парламент виклав у новій редакції: "2. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. 3. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.4. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги".
23. Член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи (пункт 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII у редакції, чинній на час отримання ВРП 9 серпня 2019 року скарги на дії судді; згідно із Законом № 193-IX у пункті 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII слова "та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи" виключили).
24. Попередня перевірка дисциплінарної скарги здійснюється доповідачем у розумний строк (пункт 12.3 Регламенту ВРП у редакції, яка діяла до 11 листопада 2019 року).
25. Попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, здійснюється доповідачем у розумний строк (пункт 12.3 Регламенту ВРП у редакції, яка діє з 11 листопада 2019 року).
26. Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону № 1798-VIII у редакції, що була чинною до 5 серпня 2021 року).
27. Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев`яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше, ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи (частина тринадцята статті 49 Закону № 1798-VIII, редакція якої залишається незмінною; аналогічний за змістом припис був у пункті 12.34 Регламенту ВРП у редакції, яка діяла до 11 листопада 2019 рок).
28. Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу (скаргу) протягом строків, визначених Законом, чинним на день надходження дисциплінарної скарги до Ради (пункт 12.34 Регламенту ВРП у редакції, яка діє з 11 листопада 2019 року).
29. Із загальної теорії права відомо, що залежно від напряму дія нормативно-правових актів (чи окремих їхніх приписів) у часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною). Пряма дія полягає у тому, що з моменту набрання чинності нормативно-правовий акт (або окремі його приписи) поширюється на факти та правовідносини, які виникли після набрання ним чинності або виникли до набрання ним чинності та продовжують існувати.Зворотна дія полягає у тому, що нормативно-правовий акт (або окремі приписи цього акта) поширюється на факти та правовідносини, які виникли до набрання таким актом (приписами) чинності, з моменту їхнього виникнення. Переживаючу (ультраактивну) дію має нормативно-правовий акт (або окремі його приписи), що продовжує діяти після втрати чинності, якщо таке продовження дії передбачає на певне коло фактів і правовідносин інший нормативно-правовий акт, який прийнятий пізніше (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (пункти 34-37)).
30. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. У другому випадку такі акти (приписи) поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин (акти (приписи), які поширюють дію на момент виникнення відносин, що мав місце до набрання ними чинності, мають зворотну дію). В окремих випадках орган правотворчості вказівкою у перехідних положеннях "нового" нормативно-правового акта може зберегти праворегулятивний вплив скасованого (зміненого) нормативно-правового акта (відповідних його приписів) на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності "новим" актом (переживаюча/ультраактивна дія) (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 9901/315/20 (пункт 40)).
31. Суд першої інстанції встановив, що 9 серпня 2019 року до ВРП надійшла скарга позивача на дії судді. Цю скаргу Третя Дисциплінарна палата ВРП на підставі висновку її члена від 20 жовтня 2020 року розглянула 4 листопада 2020 року.
32. Станом на 9 серпня 2019 року, коли до ВРПнадійшла скарга на дії судді, Закон № 1798-VIII передбачав здійснення дисциплінарного провадження у розумний строк. Проте до того, як цю скаргу 4 листопада 2020 року розглянула Третя Дисциплінарна палата ВРП, 7 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 193-IX, який вніс зміни до Закону № 1798-VIII й обмежив строк здійснення дисциплінарного провадження шістдесятьма днями з моменту отримання дисциплінарної скарги. У "Прикінцевих та перехідних положеннях" Закону № 193-IX відсутня вказівка на переживаючу дію частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції, що була чинною до 7 листопада 2019 року. Не може надати їй переживаючу дію і Регламент ВРП як підзаконний нормативно-правовий акт. Пункт 12.3 цього Регламенту слід застосовувати у взаємозв`язку з частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX, а пункт 12.34 Регламенту ВРП - у взаємозв`язку з частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII й іншими статтями цього Закону у редакції Закону № 193-IX та з наступними змінами.
33. Отже, встановлене у частині четвертій статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX обмеження здійснення дисциплінарного провадження шістдесятьма днями з моменту отримання дисциплінарної скарги поширюється за правилами прямої дії у часі нормативно-правових актів (їхніх приписів) як на нові дисциплінарні скарги, які надійшли, починаючи з 7 листопада 2019 року, так і на ті, які надійшли до цієї дати, але на час набрання чинності Законом № 193-IX їхню попередню перевірку визначений для цього член Дисциплінарної палати (доповідач) не завершив і рішення, передбачені частиною першою статті 43 Закону № 1798-VIII у редакції, що була чинною до 7 листопада 2019 року, не прийняв.
34. На момент набрання чинності Законом № 193-IX шістдесятиденний строк з моменту отримання ВРП скарги на дії судді сплив. Більше того, сплив він і на час, коли парламент прийняв Закон № 193-IX. Немає жодних підстав вважати, що для ВРП, її Третьої Дисциплінарної палати та членів зміни до частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX були передбачуваними. Зрештою немає підстав вважати, що мала місце протиправна бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати ВРП на час набрання чинності Законом № 193-IX.
35. Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу, згідно з якою відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою на дії судді, достатньо оперативно після того, як її член 20 жовтня 2020 року склав висновок за результатами попередньої перевірки цієї скарги, Проте, починаючи з 7 листопада 2019 року (коли Закон № 193-IX набрав чинності), до 4 листопада 2020 року (коли Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила зазначену ухвалу) пройшов майже рік часу. Тому у цих спірних правовідносинах слід оцінити пропорційність обмеження інтересу позивача у виконанні вимоги частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX меті, з якою таке обмеження було застосоване.
36. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги юридичну невизначеність, створену Законом № 193-IX для ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати щодо застосування до розгляду скарги позивача на дії судді вимоги частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції, яка набрала чинності 7 листопада 2019 року. Крім того, немає підстав для сумніву у тому, що член Третьої Дисциплінарної палати ВРП мав надмірне навантаження, зокрема як доповідач. Однак, враховуючи загальну тривалість розгляду вказаної скарги, яку ВРП отримала 9 серпня 2019 року, час, що минув після цього до набрання чинності Законом № 193-IX і далі (аж до дня постановлення ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП), доводиться констатувати, що у спірних правовідносинах держава в особі ВРП не забезпечила балансу між інтересом позивача у виконанні вимоги частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX і можливостями Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яка не змогла забезпечити розгляд скарги на дії судді у розумний строк після набрання чинності Законом № 193-IX.
37. Велика Палата Верховного Суду вважає нерелевантними до спірних правовідносин висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17 та Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 9901/183/20, які застосував суд першої інстанції. Крім того, необґрунтованими є доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про необхідність застосування висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював у постановах від 5 серпня 2020 року у справі № 9901/126/20 і від 22 жовтня 2020 року у справі № 640/15727/20:
37.1. Висновки, які сформулював Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17, Велика Палата Верховного Суду - у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17, а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду - у постановах від 5 серпня 2020 року у справі № 9901/126/20 і від 22 жовтня 2020 року у справі № 640/15727/20, стосуються застосування статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції, яка діяла до 7 листопада 2019 року.
37.2. За обставинами справи № 9901/183/20, у якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову 1 квітня 2021 року, попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, тривало з лютого до жовтня 2020 року. У цей період член ВРП, визначений доповідачем, надіслав запит, у якому запропонував судді надати письмові пояснення щодо дисциплінарної скарзі, отримав відповідні пояснення, надіслав запит до Окружного адміністративного суду міста Києва про рух справи, у якій суддя оскаржив рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, й отримав довідку про такий рух. Вивчивши відповідні матеріали, Друга Дисциплінарна палата ВРП відкрила стосовно судді дисциплінарну справу.
Натомість за обставинами справи № 9901/378/20 попереднє вивчення матеріалівскарги на дії судді тривало з серпня 2019 року до листопада 2020 року. Відповідач заперечував проти позову, але, на відміну від справи № 9901/183/20, не надав докази того, що член Третьої Дисциплінарної палати ВРП вчинив належні дії з перевірки обставин, викладених у скарзі на дії судді. Крім того, вивчивши відповідні матеріали, ця палата відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді, якого стосувалася скарга позивача.
38. Позивач в апеляційній скарзі просив відступити від висновку про відсутність у скаржника права на оскарження у суді відповідно до статей 51-52 Закону № 1798-VIII рішень ВРП. Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 31 травня 2018 року у справі № 9901/500/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19, від 5 листопада 2020 року у справі № 9901/147/20, від 13 травня 2021 року у справі № 378/20. Проте такий висновок є незастосовним до спірних правовідносин у справі № 9901/378/20, яка не стосується оскарження рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
39. Доводи позивача про необхідність оцінювання дій судді, скаргу щодо якого розглядала ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними, бо таке оцінювання виходить за межі предмета доказування у цій справі.