УХВАЛА
19 листопада 2021 року
м. Київ
провадження № 13-233зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаГригор`євої І. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженої ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 26 листопада 2009 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2009 року, залишеним без зміни 26 листопада 2009 року Верховним Судом України, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 1, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 27 та пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, яким було визнано такими, що не відповідають Основному Закону України, окремі положення статей 81, 82 КК, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з питанням перегляду за виключними обставинами зазначених вироку та ухвали. На думку заявниці, висновки органу конституційної юрисдикції свідчать про незаконність довічного позбавлення волі, а тому є підстава для заміни призначеного покарання на більш м`яке та звільнення засудженої з ув`язнення з урахуванням відбутого строку.
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата), перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 33 КПК кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстав, визначених пунктами 1, 3 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, судом, який ухвалив рішення, що переглядається, а з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 вказаного Кодексу, - Великою Палатою.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України було зобов`язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджена, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид заходу примусу, як довічне позбавлення волі.
Удосконалення нормативно-правових актів є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України.
Крім того, за правилами розділу VIII КПК питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м`яким вирішується під час виконання вироку в порядку ст. 539 цього Кодексу, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджена особа відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Отже, у відкритті провадження за зверненням засудженої ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду