УХВАЛА
29 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 300/1200/21
Провадження № 11-446за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
перевірила касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2021 року, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Івано-Франківського ОТЦКСП), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання відмов протиправними та зобов`язання до вчинення дій, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною відмову Івано-Франківського ОТЦКСП надати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення, визначеного станом на 05 березня 2019 року із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та зобов`язати Івано-Франківський ОТЦКСП підготувати та надіслати на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;
визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у здійсненні перерахунку його пенсії та зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок його пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, згідно з оновленою довідкою, виданої Івано-Франківським ОТЦКСП;
здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, однією сумою.
Позов обґрунтовує тим, що з 11 жовтня 2004 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв`язку із проведенням з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії позивача без віднесення до грошового забезпечення додаткових його видів, позивач звернувся до відповідачів із заявами про надання до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та проведення такого перерахунку. Однак, Івано-Франківський ОТЦКСП та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовили у задоволенні прохань позивача, з огляду на відсутність правових підстав.
Вважаючи відмови відповідачів протиправними та такими, що порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправною відмову Івано-Франківського ОТЦКСП у наданні ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 05 березня 2019 року із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов`язав Івано-Франківський ОТЦКСП підготувати та надіслати на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05 березня 2019 року із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог і подав касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 вересня 2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставами для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) касаційну скаргу, у якій просить здійснити касаційний перегляд рішень судів усіх інстанцій саме Великою Палатою, за наслідками якого скасувати їх в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Прохання мотивує тим, що ця справа має для нього особисте виняткове значення, позаяк невирішення її законним способом призвело до порушення його права на перерахунок та виплату пенсії.
Зі змісту та спрямованості аргументів звернення ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор, насправді пропонує, щоб Велика Палата проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 20 вересня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо
така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду, чи переглядати рішення судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку без прохання переглянути рішення суду касаційної інстанції, але за наявності нескасованого й обов`язкового до виконання судового рішення суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження, ухваленого за наслідками перевірки відповідності касаційної скарги на стадії відкриття касаційного провадження.
Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків зазначених рішень.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 24, 346, 365 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду