ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-90сап21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження заяву адвоката Руденка Владислава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі № 11-90сап21 за позовом за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20, і
ВСТАНОВИЛА:
1. 5 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП (далі - Перша ДП ВРП) від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20. Цим рішенням Рада змінила рішення Першої ДП ВРП та застосувала до судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження.
2. Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 вересня 2021 року задовольнила скаргу ОСОБА_1 . Рішення ВРП від 02 лютого 2021 року № 195/0/15-21 "Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 "Про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" скасувала.
Однак у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи.
3. 23 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Руденка В. О., в якому його автор просить розглянути питання про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 вересня 2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у резолютивній частині постанови суду касаційноїінстанції зазначається, зокрема, про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 цього ж Кодексу суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив 908 грн судового збору згідно з квитанцією від 02 березня 2021 року № 31640 за подання до суду скарги, що відповідає розміру, передбаченому Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
6. Також представник ОСОБА_1 подав заяву про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме із залученням до представництва його (скаржника) інтересів професійних адвокатів Адвокатського об`єднання "Амбрелла". На підтвердження понесених витрат долучив доручення від 02 лютого 2021 року № 2 та акт приймання-передачі наданих послуг від 27 вересня 2021 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити як гонорар певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді, та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою та п`ятою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
На підтвердження відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката представник позивача - адвокат Руденко В. О. долучив доручення від 02 лютого 2021 року № 2 до договору про надання правничої допомоги. Однак зі змісту цих документів убачається, що ОСОБА_1 доручив підготовку скарги (позову) та подальшого представництва інтересів під час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 11-269сап20 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2163/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 04 грудня 2019 року № 3304/3дп/15-19. Тобто витрати, пов`язані з професійною допомогою, надавались у справі, яка до цього розглядалась Великою Палатою Верховного Суду.
Натомість надані докази не стосуються справи, що розглядається, у них відсутні будь-які дані, які підтверджують обсяг та перелік наданих послуг і виконаних робіт, здійснених адвокатом (адвокатами), та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ОСОБА_1 за його скаргою на рішення ВРП від 2 лютого 2021 року № 195/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої ДП ВРП від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20.
Таким чином, ОСОБА_1 не долучив належного виду, форми та змісту документа (або його копії), на підставі якого можна визначити законні підстави визначення витрат на оплату послуг професійних адвокатів Адвокатського об`єднання "Амбрелла" у цій справі.
За таких обставин, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 311, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду