У Х В А Л А
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/598/19
Провадження № 11-123заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив зобов`язати Вищу раду правосуддя (далі - ВРП) повторно розглянути його запит від 26 листопада 2019 року і надати йому публічну інформацію - електронну копію технічного запису засідання ВРП від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 березня 2020 року позов задовольнив: зобов`язав ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 26 листопада 2019 року і надати позивачеві публічну інформацію - електронну копію технічного запису засідання ВРП від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
ВРП подала апеляційну скаргу на зазначене судове рішення.
Постановою від 04 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ВРП задовольнила, скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року та ухвалила нове - про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою, у якій, посилаючись на те, що під час апеляційного перегляду справи не було розглянуто клопотання ВРП від 15 липня 2020 року про оцінку дій колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Усенко Є. А., Гончарової І. А., Олендера І. Я., Бившевої Л. І., Желтобрюх І. Л., просить ухвалити додаткову постанову щодо цього клопотання.
Ухвалою від 01 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила заяву позивача про ухвалення додаткової постанови до розгляду, про що повідомлено учасників справи.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд заяви за його відсутності.
Від представника відповідача надійшла заява про участь ВРП в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 26 жовтня 2021 року зазначену заяву задоволено, однак представник ВРП не зміг взяти участь у судовому засіданні 27 жовтня 2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв`язку з технічною неможливістю (неналежний зв`язок).
Відповідно до частини п`ятої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.
Обговоривши наведені в заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Згідно із частинами першою та другою статті 321 КАС суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 15 липня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання від ВРП, у якому відповідач просив здійснити оцінку дій суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Усенко Є. А., Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Олендера І. Я., Желтобрюх І. Л. та за результатами постановити окрему ухвалу (т. 3, а. с. 134 - 138). Клопотання обґрунтоване тим, що, як вважала ВРП, колегія суддів першої інстанції допустила низку порушень прав відповідача, зокрема: зобов`язавши надати позивачеві запитувану інформацію, суд неправильно обрав спосіб відновлення порушених прав позивача і втрутився в діяльність ВРП як розпорядника інформації; також всупереч вимогам статті 266 КАС суд звернув рішення до негайного виконання, чим порушив конституційне право відповідача на апеляційне оскарження; суд безпідставно відклав розгляд справи 30 січня 2020 року і позбавив можливості ВРП належним чином відстоювати свою позицію в суді та реалізовувати передбачені нормами КАС права учасника справи. З огляду на це ВРП просила надати оцінку діям колегії суддів першої інстанції та постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частин першої, восьмої статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Аналіз положень наведеної статті КАС дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Велика Палата Верховного Суду повторює свої висновки, наведені в цій же справі в ухвалі від 01 жовтня 2020 року про те, що вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, а не за клопотанням сторони, хоч повідомлена інформація й може бути прийнята до уваги.
Отже, повідомлення учасником справи інформації про допущені, на його думку, судом попередньої інстанції порушення під час розгляду справи, які, як він вважає, могли стати підставою для постановлення окремої ухвали відповідно до частини восьмої статті 249 КАС, не є клопотанням учасника справи в розумінні частини другої статті 321 КАС. Постановлення окремої ухвали щодо суду нижчої інстанції здійснюється виключно з ініціативи суду вищої інстанції. Це свідчить про відсутність правових підстав для ухвалення додаткової постанови за заявою позивача.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною четвертою статті 252 КАС про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 252, 321, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду