У Х В А Л А
28 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 500/2632/19
Провадження № 11-436апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмов,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Митниці, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2019 року № UA403000/2019/001871/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 403010/2019/00787 від 17 вересня 2019 року.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 3 лютого 2020 року адміністративний позов задовольнив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу Митниці задовольнив. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року скасував та прийняв нову постанову - про відмову в позові.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 27 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року скасував, а справу № 500/2632/19 направив на новий апеляційний розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції здійснено не було.
За наслідками нового апеляційного розгляду Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 10 серпня 2021 року, якою апеляційну скаргу Митниці залишив без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року - без змін.
6 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, а саме здійснити розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з поданням адміністративного позову.
Тернопільський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 9 вересня 2021 року стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ОСОБА_1 1536,80 грн сплаченого судового збору.
20 вересня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 500/2632/19.
Заява вмотивована тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при прийнятті постанови від 27 травня 2021 року не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. Ураховуючи, що його касаційну скаргу було задоволено, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь позивача судовий збір у сумі 1536,80 грн.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 6 жовтня 2021 року на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий апеляційний розгляд, за наслідками якого Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог. У зв`язку із цим ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з вимогою про здійснення розподілу судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Розглядаючи зазначену заяву про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність виключної правової проблеми в питанні вирішення судом касаційної інстанції таких заяв та необхідності її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що зумовлено:
1) відсутністю єдиного підходу серед різних касаційних судів щодо процесуальної форми судового рішення (ухвала, постанова), яке має бути ухвалене судом касаційної інстанції в разі відсутності процесуальних підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення;
2) відсутністю єдності підходів у різних касаційних судах щодо наявності законодавчо визначених підстав для здійснення розподілу понесених у суді касаційної інстанції судових витрат саме Верховним Судом у випадку ухвалення по