УХВАЛА
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6503/21
Провадження № 12-64гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2021 року (суддя Джарти В. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 липня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Майданевич А. Г., Пашкіна С. А.)
у справі№ 910/6503/21
за позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3
про визнання недійсним договору дарування простих бездокументарних іменних акцій та застосування реституції за недійсним договором,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) і ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору дарування простих бездокументарних іменних акцій від 06 березня 2019 року та застосування реституції за недійсним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір дарування укладений з метою перешкоджання виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року у цивільній справі № 757/55453/18-ц, яким стягнуто з солідарних боржників - ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики. За твердженням позивача, будучи обізнаною про наявність боргу за договором позики, ОСОБА_2 незаконно подарувала належні їй акції ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" ОСОБА_5 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у справі № 910/6503/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 липня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:
- заявлений спір ґрунтується на правовідносинах, направлених на захист прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні (ВП № 62368307) щодо майна відповідача 1, яким останній розпорядився, подарувавши його відповідачу 2. Сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових;
- характер і предмет спору свідчать про те, що інтерес позивача пов`язаний не з набуттям ним корпоративних прав відносно ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод", а з необхідністю відновити становище, яке існувало до зловживання відповідачем 1 належними їй цивільними правами з наміром уникнути відповідальності за грошовими зобов`язаннями перед позивачем;
- немайновий спір між фізичними особами у спорі, рішення якого при задоволенні позову не передбачає передачі корпоративних прав, часток, паїв чи акцій позивачу, не належить до спорів, які розглядаються у порядку господарського судочинства, і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 липня 2021 року, а передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18 жовтня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що оскарження у цій справі судових рішень, ухвалених відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, свідчить про непогодження скаржника з висновками судів стосовно того, що справа № 910/6503/21 не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Тобто предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції цього спору. Також Касаційний господарський суд посилається на відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції цього спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду. Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 31 серпня 2021 року у справі № 761/3726/19, від 02 березня 2021 року у справі № 361/3865/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 759/16206/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/4286/20, від 06 жовтня 2020 року у справі № 199/550/20, від 13 січня 2020 року у справі № Б-39/02-09.
Посилаючись на оскарження позивачем судових рішень з підстав порушення правил юрисдикції, Касаційний господарський суд не звернув уваги на те, що скаржник не обґрунтовував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, як це передбачено пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України, а посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 і від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19.
Також Касаційний господарський суд не врахував того, що у своїй постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19 Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання юрисдикції спору у правовідносинах подібних правовідносинам, які виникли у справі № 910/6503/21.
Так, у справі № 927/90/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги про визнання недійсним правочину, який підтверджує факт відчуження ОСОБА_6 корпоративних прав у ТОВ "Проун?модерн" на користь ОСОБА_7 обґрунтовані тим, що вказаний правочин спрямований на ухилення відповідача від виконання судового рішення у справі № 927/313/18; позивач не є учасником ТОВ "Проун-модерн" та не має на меті отримати частку ОСОБА_6 у товаристві з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, адже його вимоги спрямовані до відповідача саме як до боржника у зобов`язальних відносинах; заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а направлений на захист його прав як стягувача у виконавчому провадженні; сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, а правовідносини сторін спору не мають ознак господарсько-правових. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір не містить ознак корпоративного і має здійснюватися за нормами ЦПК України.
Отже, посилання Касаційного господарського суду на відсутність висновків Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції цього спору у подібних правовідносинах є необгрунтованими.
Таким чином, у Касаційного господарського суду не було підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи № 910/6503/21 відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду